Антимонопольний комітет України довгий час залишався органом без суспільного нагляду. Лише після Майдану суспільство почало звертати увагу на його існування, а голова АМКУ вперше відзвітувався перед Верховною Радою — хоча такі звітування мали проводитися щороку. Відсутність парламентського контролю гарантувала комітету практичну безвідповідальність, подібну до прокуратури: справи відкриваються і закриваються за невідомими критеріями, деякі тривають десятиліттями, інші вирішуються за місяць.
Єдиним джерелом інформації про діяльність АМКУ залишаються прес-релізи, які часто нагадують «бій бульдогів під килимом» — суспільство бачить лише рідкі результати, переважно проти дрібних гравців, тоді як впливові структури діють безперешкодно. Суспільство давно помітило цю асиметрію: трупи з-під килима вилітають рідко, а справжні монополісти продовжують господарювати. Деякі пропонують змінити керівництво комітету, інші — краще його фінансувати, але кардинальна зміна можлива лише через запровадження справжної прозорості.
Дозволи на концентрацію активів розглядаються за схемою, яка приховує більшість процесу. Бізнес подає заявку, АМКУ має 15 днів вирішити, чи брати справу в провадження. Якщо розслідування розпочинається, його строки де-факто не обумовлені — закон передбачає три місяці з часу останнього запиту комітету до представника бізнесу, але це легко обходиться. Зараз оприлюднюється лише фінальне рішення, і то лише в стрічці новин без можливості пошуку. Замість цього варто публікувати інформацію про прийняття справи в роботу, створювати інформаційні картки кейсів, де з'являтимуться всі рішення комітету, включаючи рішення про відкриття розслідування. Такий підхід дозволив би зовнішнім спостерігачам повідомляти про загрози монополізації на ранніх стадіях і фіксувати необґрунтоване затягування.
Дослідження ринку проводяться за повною дискрецією керівництва комітету — вибір ринків, виконавців, кількість досліджень залежить від керівника. Деякі результати з'являються на сайті в стрічці новин, але окремого розділу для досліджень не існує, пошук неможливий. Потрібно публікувати рішення про початок дослідження з переліком питань, що досліджуються, та позиціями учасників ринку. Результати мають з'являтися в спеціальній рубриці та в стрічці новин. Варто ретроспективно опублікувати всі дослідження, проведені після 2014 року. За бажання можна створювати картки досліджень з відповідями бізнесу на запити комітету, якщо вони не містять комерційної таємниці. Це дозволило б учасникам ринку добровільно повідомляти про загрози монополізації, а спостерігачам — фіксувати затягування, неадекватний вибір об'єктів дослідження та перекоси в навантаженні на державних уповноважених.
Розслідування конкретних порушень розпочинаються після звернень бізнесу або дослідження ринку. Комітет опитує учасників, надсилає інформаційні запити, готує попередні висновки, отримує заперечення і виносить рішення колегією. Зараз інформація про розгляд справи часто публікується після 18:00, коли засідання вже призначено на 10:00 наступного дня, а рішення оприлюднюється більш ніж через два тижні після прийняття. Необхідно заздалегідь повідомляти про дату розгляду, публікувати рішення про початок розслідування, інформацію про попередні висновки, склад групи розслідувачів та картку зі строками розслідування та причинами продовження. Така прозорість дозволила б фіксувати затягування, подвійні стандарти та перекоси в навантаженні.
Погодження проектів нормативно-правових актів інших органів влади також залишається непрозорим. АМКУ отримує проекти або виявляє їх самостійно, потім погоджує або дає зауваження щодо впливу на конкуренцію. Річний звіт містить лише кількість погоджених і проектів із зауваженнями. Замість цього варто публікувати інформацію про кожен проект, що надійшов, позицію комітету щодо його впливу на конкуренцію та дозволяти учасникам ринку надавати свою позицію. Спостерігачі зможуть фіксувати, які проекти не надходили до АМКУ, виявляти подвійні стандарти та застосовувати аналогічні підходи в інших органах влади.
Для запровадження такої прозорості не потрібні нові закони чи постанови Кабміну — достатньо бажання самого комітету. Однак розуміючи, що справжня відкритість різко обмежить неформальні можливості впливу на бізнес, експерти припускають, що знадобиться втручання Кабміну або парламенту. Мало який орган добровільно відмовиться від можливостей, які дає непрозорість, особливо коли їх можна реалізовувати поза громадським контролем.