Рівненська обласна державна адміністрація планує закупити шість електролізних установок для знезараження води на об'єктах водопостачання та водовідведення регіону. Тендер оголошено 17 жовтня, очікувана вартість — 22,41 млн грн (близько 459 тис. євро). Закупівля фінансується Європейським Союзом у рамках програми Interreg Next «Стале управління водними ресурсами: шлях до відродження Західної України та Східної Польщі».
Електролізна установка — це станція для знезараження питних та стічних вод. Принцип роботи простий: через суміш солі та води пропускають електричний струм, внаслідок чого утворюється гіпохлорит натрію. Ця технологія безпечніша за традиційний хлор, оскільки виключає ризики транспортування та зберігання небезпечних хімікатів.
Підрядник повинен встановити установки до травня 2026 року на шести об'єктах: Насосна станція Новий Двір (потужність 5 тис. куб. м/добу), Очисні споруди Рівне (25 тис. куб. м/добу), Насосна станція Горбаків (35 тис. куб. м/добу), Очисні споруди Гоща (1,5 тис. куб. м/добу), Насосна станція Боярка (15 тис. куб. м/добу) та Насосна станція ВНС-1 (15 тис. куб. м/добу). Обладнання має бути новим, випущеним не раніше 2025 року, змонтованим «під ключ» з гарантійним супроводом не менше двох років.
Потенційні учасники звернули увагу на те, що технічна специфікація на 33 сторінки детально описує характеристики установок серії «Chlorinsitu IIa» німецького виробника «ProMinent». Замовник заявив, що допускаються «еквіваленти» за умови відповідності основним параметрам. Однак у специфікацію включені базові параметри саме цього виробника: об'єм виробництва, споживання енергії, точні габарити, вимоги до кількості електролізних комірок, якості солі та інші деталі, що суттєво ускладнюють підбір альтернатив.
Наприклад, замовник вимагає концентрацію готового розчину гіпохлориту не менше 9 г/літр, тоді як американська Xylem та італійська De Nora випускають установки з концентрацією 0,8%. Крім того, специфікація чітко визначає параметри солі: таблетки або зерна розміром не менше 6 мм, не менше 99,4% хлориду натрію, вміст заліза не більше 10 мг/кг, марганцю не більше 10 мг/кг, кальцію та магнію разом не більше 100 мг/кг. Ці показники відповідають європейським стандартам EN14805 та EN16401, тоді як українська сіль за ДСТУ має інші вимоги.
Учасники звернули увагу, що закордонна сіль суттєво дорожча, оскільки в Україні немає відповідного виробництва. Імпортна сіль може підвищити вартість очищення води, а її заміна на українську може призвести до припинення гарантійних зобов'язань виробника. Замовник відповів, що сіль не є предметом закупівлі, а обладнання може бути еквівалентом.
Після публікації критичного матеріалу журналістів 9 грудня управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Рівненської ОДА переписало тендерну документацію. Всі згадки про бренд «ProMinent» та модель «CHLORINSITU IIa» були вилучені та замінені на нейтральні назви. Технічна специфікація скоротилася з 33 до 23 сторінок. З вимог до солі зникли параметри концентрації марганцю, заліза, кальцію та магнію. Концентрацію розчину гіпохлориту натрію змінили з «не менше 9,0 г/л ±10%» на «8 г/л ±0,05% або 0,8% ±0,05%». Вилучено вимоги до кількості комірок, деталізацію солерозчинника та пом'якшувача. Змінилися також показники ефективності конверсії солі в хлор та габаритні розміри установок. Збільшення допустимих габаритів може свідчити про те, що попередні обмеження мали дискримінаційний характер, а не були продиктовані фізичними перешкодами на об'єктах.
Щодо ціни, замовник визначив очікувану вартість 22,4 млн грн «на основі проведеного аналізу ринку та отриманих комерційних пропозицій від постачальників на етапі підготовки проектної заявки та погоджена донором». Учасники звернули увагу, що аналогічне вітчизняне обладнання коштує втричі менше — не більше 7,32 млн грн. Журналісти отримали комерційну пропозицію від словацького представництва ProMinent на зазначені в тендері установки. Вартість склала орієнтовно 340 тис. євро, що на 118 тис. євро дешевше від очікуваної ціни 458 тис. євро. Це означає, що посередник може заробити близько 25% на поставці в Україну після вирахування видатків на транспортування та оформлення товару, які можуть становити близько 40 тис. євро.
Німецька інженерна група «ProMinent» зі штаб-квартирою в Гейдельберзі спеціалізується на компонентах і комплексних системах для водоочищення та дезінфекції. Група має офіційні представництва у майже 100 країнах. України в цьому переліку немає, натомість є Росія. За даними YCWorld, російське представництво ООО «ПроМинент Дозирующая техника» належить німецькій компанії ООО «Орга Кртензюстеме ГмбХ». Ця німецька фірма вказана серед власників АО «Идемия Рус», де частку має федеральне НИИ «Субмикрон» — правонаступник підсанкційного АТ «Субмикрон» із російського оборонно-промислового комплексу. Крім того, «Идемия Рус» входить до «Ассоциации производителей и поставщиков средств радиочастотной идентификации», у складі якої щонайменше чотири підсанкційні підприємства.
На запитання про те, що виробник продовжує активно працювати в Росії, замовник відповів, що може купувати продукцію компаній з ЄС, які працюють на світових ринках, якщо немає прямої заборони з боку санкційних списків, а постачальником може виступити українська фірма.
У рамках реалізації проєкту управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Рівненської ОДА вже проведено закупівель на 2,5 млн грн. Послуги координатора проєкту обійшлися в 1,51 млн грн. Підряд отримав Сергій Сергійович Гемберг — колишній заступник голови Рівненської ОДА. Після звільнення з держслужби він став Регіональним менеджером проектів Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка» в Україні. За три місяці до тендеру відкрив ФОП. Гемберг також є співзасновником громадських організацій «Центр підтримки агробізнесу», «Фонд освітніх ініціатив» та «Платформа взаємодії «Простір», остання має відношення до групи «Реноме» Анатолія Кричильського, Віктора Матчука та Надії Гладкевич.
Послуги фінансового координатора проєкту склали 642,60 тис. грн. Інші видатки включали ноутбуки (256,94 тис. грн), термочашки та пляшки з логотипом (99,16 тис. грн), футболки з логотипом (77,40 тис. грн), принтер (47,50 тис. грн), штампи (5,70 тис. грн), буклети (4,80 тис. грн) та ручки з логотипом (4,30 тис. грн).