25 вересня 2018 року з 24-го поверху будинку на вулиці Мишуги в Києві вилетіла синя валіза з печатками нотаріусів, судів і сотнями документів на квартири. Цей момент став переломним у розслідуванні однієї з найбільших схем квартирного шахрайства в столиці. Валізу викинув Олександр Байдаков, якого слідство вважає організатором банди, коли його квартиру штурмували співробітники СБУ та Київської місцевої прокуратури №7.
За даними судового реєстру, група привласнила близько сотні квартир у центрі столиці. Жертвами стали люди з особливими потребами та покійники без спадкоємців. Шахраї підробляли документи на житло померлих, а живих власників заганяли в іпотеку, щоб згодом позбавити їх нерухомості. За розрахунками журналістів, група заволоділа нерухомістю на суму близько 3 млн доларів.
У справі фігурував нотаріус Олександр Шупеня, батько якого Микола Шупеня у 2006 році обіймав посаду заступника міністра юстиції. Судовий процес над аферистами став предметом документального фільму медіапроекту «Слідства.інфо».
Одна людина, яка назвала себе правозахисником, виявилася ключовою фігурою у низці інших квартирних афер. Анатолій Остапенко керує громадською організацією «Печерська варта» та веде сайт «Афера.Стоп», позиціонуючи себе борцем з рейдерством. Його співзасновником у ГО є Іван Артемчук, колишній працівник Подільського райуправління ГУ МВС у Києві. Остапенко брав участь у засіданнях громадської ради при міністерстві юстиції.
Однак за даними редакції, коли під суд пішла банда Байдакова, повідомлення про підозру мали вручити й самому Остапенку. Замість цього він зареєстрував у квартирі, яка була предметом однієї зі схем, свої організацію та компанію ТОВ «Афера.Стоп».
Квартира на вулиці Марії Приймаченко належала чоловіку 1937 року народження. З часом право власності трансформувалося, і серед власників з'явилися Остапенки. У жовтні 2018 року дочка Анатолія Остапенка Єлизавета намагалася продати цю квартиру. Наступного дня учасників схеми, включно з нотаріусом Шупенею, затримали. Однак Остапенків це не торкнулося.
Потерпілі та адвокати називають Остапенка не правозахисником, а аферистом. Редакція направила йому запит на фактчек матеріалу, але замість відповіді він вкрав текст, опублікував його на своєму сайті під своїм прізвищем, видалив докази про себе та почав погрожувати судом за плагіат.
Перша жертва: художник без грошей
Максим Каруцяк, пенсіонер, живе в хостелі. У 2016 році він втратив квартиру площею 44,4 кв.м на Михайлівському провулку, 7 у центрі Києва, яку оцінювали в 70 тисяч доларів.
Шахраї обрали момент після смерті матері Каруцяка. Вони прийшли зі співчуттями, дізналися, що він художник, і запропонували стати співвласником галереї. Коштів у пенсіонера не було, але одразу знайшлася людина, готова позичити. Разом із договором позики Каруцяку підсунули договір іпотеки.
По цих документах пенсіонер позичав 748 тисяч гривень, які мав повернути за три місяці. Якщо б не повернув, кредитор мав право забрати його квартиру. Договір посвідчував столичний нотаріус Вадим Рогач. За даними редакції, Рогач раніше був помічником нардепа Андрія Іванчука, якого називали близькою до Павла Петренка людиною. Петренко на той час був міністром юстиції.
Каруцяк стверджує, що Рогача в очі не бачив. Замість нього був чоловік на ім'я Юрій Росієць, представлений як помічник нотаріуса. Сам Рогач запевняє, що посвідчував угоди особисто, навіть було відео, але воно не збереглося. Рогач письмово перелічив редакції всіх, хто був на підписанні.
Леонід Дерев'янко, за версією потерпілого, був одним із тих, хто підбив Каруцяка на відкриття галереї, грав роль мецената. Редакція знайшла його в соцмережах і показала фотографії Каруцяку. Пенсіонер одразу його впізнав. За резюме, Дерев'янко раніше працював фельдшером, зараз на пенсії. За даними редакції, він фігурує й в інших кримінальних провадженнях щодо квартирних афер.
У межах одного з них слідство зафіксувало тисячі дзвінків між Дерев'янком і заступницею начальника управління Київської митниці Світланою Овчаренко. За ухвалою слідчі отримали доступ до даних з телефону Овчаренко. Учасники історії в розмовах називають Дерев'янка «цивільним чоловіком» Овчаренко. Редакція рекомендує перевірити в НАЗК, як вийшло, що він із майном пролітає повз декларацію високопосадовиці. Дерев'янко та Овчаренко пообіцяли засудити редакцію за такі формулювання, тож редакція називає його чоловіком, який час від часу фотографується з Овчаренко у вишневому саду у вишиванках, і ці фотографії іноді потрапляють у соцмережі.
Юрій Росієць, який грав нотаріуса, виявився зятем Леоніда Дерев'янка. Він працює будівельником біля Києва. Дружина Росієця, дочка Дерев'янка, оформлювала у Рогача не один договір.
У історії Каруцяка також фігурують Сергій Короїд та Олена Синьогуб. За словами потерпілого, вони грали його майбутніх партнерів по галерейному бізнесу. Насправді вони – фігуранти кримінального провадження щодо банди Байдакова. Слідство виявило, що на цю пару реєструвалися документи щодо права власності на столичні квартири. Папери на них навіть були у валізі, яку викинув Байдаков.
Після угоди в нотаріуса Рогача гроші – 748 тисяч гривень – у Каруцяка одразу забрали. Незабаром йому зателефонував Анатолій Остапенко. За словами Каруцяка, Остапенко сказав, що його квартирою намагаються заволодіти шахраї, і треба терміново продати. Каруцяк з'їздив до нотаріуса, переконався, що потрапив у халепу, але прийняв «допомогу» Остапенка.
Наприкінці вересня 2016 року Остапенко познайомив його з юристами столичної юркомпанії «Право-Сфера» Максимом Василевським та Олександром Ободинським, колишнім помічником прокурора Немирівського району у Вінницькій області. «Право-Сфера» запропонувала викупити борг Каруцяка, але пенсіонер мав продати свою квартиру за 70 тисяч доларів. Каруцяк стверджує, що всі гроші після продажу забрав Ободинський. Сам Ободинський це спростовує. Пенсіонеру пообіцяли підшукати інше житло. У «Право-Сфері» це заперечують.
«Іншим житлом» виявилася квартира на вулиці Глазунова в Печерському районі. Спочатку Каруцяка оформили орендарем, орендодавцем значився Остапенко. 15 жовтня 2016 року Остапенко підписав із Каруцяком попередній договір купівлі-продажу половини цієї квартири. Проте у лютому 2017 року пенсіонер дізнався, що нова квартира шахрайським способом відібрана в іншої родини. Влітку того ж року Остапенко виселив його на вулицю.
Каруцяк написав заяву про злочин. Розпочато кримінальне провадження №12017100000000117, кваліфіковане за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу «Шахрайство», що карається позбавленням волі від 5 до 12 років з конфіскацією майна.
Сім'я Тихонових: три квартири і одурманюючий препарат
Квартира, в яку переселили Каруцяка, належала родині Тихонових. Шахраї позбавили цю родину двох столичних квартир площею 49,7 кв.м на вулиці Глазунова та 51,6 кв.м на вулиці Наумова. Третя квартира біля метро «Лісова» готувалася до зміни власника.
Родина складалася з батька Олександра, матері Віри та сина Ростислава. Батьки розлучилися, син пішов в АТО. Коли він повернувся, дізнався, що дві родинні квартири вже належали Анатолію Остапенку. Третя готувалася до зміни власника.
Олександр Тихонов любив випити. Остапенко познайомив його зі своїми друзями – Юрієм та Леонідом (Дерев'янком). Переоформлення нерухомості почалося у березні 2016 року через нотаріуса Тетяну Змисловську.
Змисловська була настільки скомпрометована, що нормальні нотаріуси відмовлялися працювати з її документами. На початку 2020 року міністерство юстиції викинуло її з реєстру нотаріусів, але проблеми, які вона створила сотням людей, розгрібають по судах досі.
Змисловська працювала в парі з оцінювачем Максимом Крамаренком. Він оцінив квартири Тихонових по 149 тисяч гривень кожну, хоча їх реальна вартість у 2016 році становила 1,5 і 1,2 млн гривень (еквівалентно 57,4 та 45,9 тисяч доларів за курсом 26,1).
4 квітня 2016 року Змисловська переписала на Остапенка дві квартири Тихонових. Батько родини Олександр Тихонов начебто продав їх по 149 тисяч гривень – майже в 10 разів нижче ринкової ціни.
Частина квартири на вулиці Глазунова належала сину-атошнику. Цю проблему вирішили підробленим судовим рішенням. Ростислав начебто отримав компенсацію 750 тисяч гривень, тому відмовився від своєї частини. У реєстраційній справі навіть була відповідна квитанція. Пізніше слідство виявило, що квитанція підроблена, а відділення, де її начебто отримали, не існує.
Змисловська також оформила договір позики на 299,9 тисяч гривень (12 тисяч доларів). Тихонов-старший начебто позичив ці гроші у Остапенка. По договору, пенсіонер обіцяв повернути гроші через місяць, інакше мав платити 3% пені – майже 9 тисяч гривень за день прострочки.
Одну з квартир Остапенко передав в іпотеку Інні Пояциці. Пояцика керувала тими ж компаніями, що й Василевський з «Право-Сфери». За соцмережами, вона є подругою сестри Василевського Марини. У «Право-Сфері» наполягають, щоб редакція написала: зараз Пояцика судиться з Остапенком щодо стягнення грошей за іпотеку, бо Остапенко начебто так і не виплатив.
Тихонов-старший розповідав слідчим, що не отримував від Остапенка грошей ні з продажу квартир, ні як позику, і не пам'ятає, щоб переписував на нього сімейну нерухомість. Натомість, він пам'ятає, як перед підписом документів йому ввели «одурманюючий препарат шляхом внутрішньовенної ін'єкції». Кілька днів він погано себе почував, не міг підвестись з ліжка, його шпиталізували до Олександрівської лікарні.
Зі слів Олександра Тихонова, препарат вводив чоловік на ім'я Леонід. Експертизи показали, що Тихонов-старший на час підписання документів «не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними». Порівняння його підписів на документах «на Остапенка» і підписів для експертів показало різницю.
Інша експертиза встановила, що каракулі на договорах та довіреностях не пов'язані з бажанням змінити почерк, а «ймовірніше за все, пов'язані з незвичним психофізіологічним станом особи, наприклад: алкогольне, наркотичне сп'яніння, дія сильнодіючих фармакологічних засобів, або нервові, психічні захворювання, травми мозку».
Третю квартиру на вулиці Мілютенка на житловому масиві Лісовий родина Тихонових не втратила, але готувалися до цього. Змисловська намалювала три довіреності від імені Тихонова-старшого на якогось незнайомця, які дозволили б відчужити його частку. Обдаровуваним значився Остапенко. Коли сім'я дізналася, втрату квартири загальмували, але зовсім зупинити процес не змогли.
Тихонов-молодший судиться з Остапенком щодо квартир на вулиці Наумова та половини квартири на вулиці Глазунова досі. Тихонов-старший помер у травні 2019 року. Судитися важко, бо в процеси захисту прав втручається магія. Адвокати через суд добилися арешту квартир, щоб їх не продали. Однак одного дня ці арешти в реєстрах зникли. Виявилося, що це зробила держвиконавиця Олена Нікуліна, підвантаживши в реєстр білі папірці. Коли її знайшли, вона заявила, що хтось скористався її електронним цифровим підписом.
Кримінальне провадження №42016100000000566 розпочала Київська місцева прокуратура №10. Його кваліфікували як частину 4 статті 190 «Шахрайство». У цьому провадженні згадуються Дерев'янко та Овчаренко. Остапенко намагався отримати статус потерпілого, але не зміг. Такий статус дає доступ до всіх матеріалів справи.
Олександр Цукренко: подвійне життя квартири
Ще одну квартиру площею 75,6 кв.м на Печерському узвозі, 18 відібрали у Олександра Цукренка. У цій квартирі десятки років жила його родина. У 2017 році виявилося, що нерухомість живе подвійним життям.
По факту в квартирі жила родина Цукренка. Проте за папірцями в реєстрі речових прав квартиру продали 20 років тому. Дивний покупець Іван Моногаров не заявляв прав на нерухомість 16 років. У 2017 році він передав коштовну квартиру в іпотеку, яку, звичайно, не повернув.
Остапенко в цій історії переслідував реального мешканця Цукренка та намагався змінити в його квартирі замки.
Цукренко – чоловік, який відвідує сеанси замісної підтримувальної терапії. Батьки та брат померли, тож він лишився один у дорогому житлі. Квартиру трохи меншою площею в цьому ж будинку на початку вересня 2020 року продавали за 130 тисяч доларів.
Одного дня до Цукренка прийшли поліцейські і повідомили, що його квартира оформлена на інших людей, тому його виселять. Цукренко побіг до реєстраторів і здивувався. За документами в реєстрі його квартиру начебто продали на біржі «Десятинній» у 2001 році. Продавала сім'я Олександра, що, за його словами, неправда.
Покупцем став Іван Моногаров. За даними редакції, йдеться про людину, яка тривалий час працювала слідчим Кіровського райвідділку ГУ МВС у Донецькій області. Однак у 2001 році Моногаров тільки вступав до вишу в Донецьку.
16 років «покупець» не заявляв ніяких прав на коштовну нерухомість. У 2017 році по документах позичив 700 тисяч гривень, які зобов'язався повернути через місяць. У шахрайських схемах цей трюк використовують, щоб інша особа в легальний спосіб могла заволодіти майном. Під свою позику Моногаров заставив квартиру, в якій досі живе Цукренко.
Частину документів до реєстру внесла столичний нотаріус Костянтин Некрилов 21 квітня 2017 року о дванадцятій годині ночі.
Цукренко написав заяву про злочин у Київську місцеву прокуратуру №6. Там розпочали кримінальне провадження №42017101060000108, у межах якого знайшли ще дві квартири на Печерську, переписані за такою ж схемою з використанням підроблених правовстановлюючих документів. Кваліфікація – частина 4 статті 190 «Шахрайство».
Цукренко намагається в цивільному провадженні визнати продаж своєї квартири недійсним. Остапенко, назвавши себе «Печерською вартою», спочатку вартував Цукренка дома, потім у метро, навіть ходив до центру, де той отримує замісну терапію, переконуючи виселитися. Коли Цукренко подав три скарги до прокуратури за переслідування, Остапенко намагався змінити в його квартирі замки. Завадили цьому сусіди, яких Остапенко просив бути понятими.
Почему афери виявилися
Ці історії – лише ті випадки, які стали публічними. Система заволодіння квартирами дала на них збій, не врахувавши важливих факторів.
Максим Каруцяк – не просто пенсіонер без родичів. Він працює в архіві «Українського радіо». Де радіо – там журналісти, тож коли Каруцяк опинився на вулиці, ним зацікавилася преса.
У родині Тихонових був син-атошник, який несподівано повернувся з війни і підняв шум. Цю історію почала вести pro bono адвокат Тетяна Козаченко.
Олександр Цукренко – теж не зовсім класичний пацієнт центру з надання замісної терапії. Він активна людина, їздив по світу, тривалий час жив у США. Коли дізнався про втрату житла, написав заяву про злочин, звернувся до уповноваженого з прав людини. Центр, у якому Цукренко отримує терапію, надав йому безплатного адвоката Андрія Киченока.
Редакція припускає, що випадків, які не набули розголосу, більше. На частину фігурантів матеріалу та їх родичів у державному реєстрі речових прав зареєстровано чимало об'єктів нерухомості – не лише квартири, а й багато часток у квартирах. Всі ці активи оформлені протягом останніх 5 років по договорах спадщини, дарування та іпотеки.
Частину цієї нерухомості реєстрували нотаріуси Змисловська, Рогач та Володимир Колейчик. Міністерство юстиції у серпні 2020 року анулювало Колейчику свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Редакція знайшла майже всіх фігурантів історії і поспілкувалася з ними. В усіх, крім Остапенка, навіть знайшлися логічні пояснення. Вони зводяться до того, що «помагали людям грішми, тому вони й переписали на нас свою нерухомість». Історії як історії мають право на життя.
Нічим особливо не відрізняються від задокументованих свідчень людей, яких у 2018 році здав Анатолій Остапенко і яким потім повідомили про підозру за участь у квартирних аферах. За винятком одного: тих людей пов'язали, а по цих у різних прокуратурах Києва розкинувся цвинтар кримінальних проваджень, до якого чомусь жодному правоохоронцю взагалі немає діла.
Примітка: Відповідно до частини 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.