Мережа автозаправних комплексів «Motto» з 63 станціями по всій Україні стала об'єктом складного корпоративного конфлікту, в якому державні органи, за даними журналістів, діяли на користь однієї зі сторін спору.
За інформацією видання, заправки офіційно належать 20 українським компаніям, які в свою чергу контролюються іноземними структурами з Белізу та Маршаллових островів. Профільні видання пов'язують цей бізнес з екс-міністром енергетики Едуардом Ставицьким, хоча він офіційно не значиться власником. Адвокатом компаній є Алла Кеба, яка також представляє тещу Ставицького Валентину Ушакову.
Історія конфлікту розпочалася з розділення активів. На початку 90-х років мережа «БРСМ» належала Андрію Бібі та Олегу Поліщуку. У 2007 році теща Ставицького викупила частку Поліщука. Після Майдану Ставицький виїхав з України, його частку переписали на інші структури. У серпні 2018 року Андрій Біба офіційно заявив про розрив партнерства, а мережа «Motto» стала новим орендарем АЗС.
Перша хвиля рейдерства розпочалася в березні 2018 року. Реєстраторка Маломихайлівської сільради Дніпропетровської області Тетяна Третяк, попри судову заборону, змінила засновників 20 компаній-власниць АЗС. 21 березня 2018 року вона переписала заправки на сейшельську компанію «Larlin business LTD», а 23 березня — на індійську «Arudi venturs private LTD» з Мумбаї. Суд згодом визнав ці реєстрації протиправними та анулював доступ Третяк до реєстрів.
Паралельно виявилися численні підробки. Нотаріус Тетяна Змисловська посвідчувала протоколи зборів з використанням «кавказьких паспортів», після чого її у лютому 2020 року вигнали з нотаріату. Довіреності від закордонних компаній виявилися підробленими — нотаріус із Белізу дав свідчення під присягою, що він їх не посвідчував.
У 2018 році на власників АЗС вийшов політик, пов'язаний з так званою Київською сімкою, який запропонував захист від рейдерства за 50% від доходу мережи. Власники погодилися. До структури увійшла компанія «Трейд петрол інвест» (ТПІ), половина якої належала Віталію Кебі через ТОВ «Таміт продактс», а друга половина — новому партнеру через ТОВ «Інтернешенал девелопмент груп». Бенефіціаром останньої у реєстрах значився Олександр Полежаєв, який пізніше став прокурором Запоріжжя за часів Януковича.
Друга хвиля рейдерства почалася в листопаді 2019 року. Нотаріус Олександр Перевертун видав дві довіреності на ім'я Євгена Гуца від імені Віталія Кеби, використовуючи підроблений паспорт. Експертиза підтвердила, що підписи Кеби на довіреностях — підроблені. Це дозволило вивести Кебу з бізнесу та повернути туди «Arudi».
У травні 2020 року справи потрапили до Антирейдерської колегії міністерства юстиції. Спочатку колегія під керівництвом Ольги Оніщук розглядала скаргу ТПІ на припинення договорів оренди, яке провела нотаріус Наталія Миргородська у квітні 2019 року. Колегія одноголосно відмовила в задоволенні скарги через пропуск строку.
Однак, як виявилося, висновки колегії мають лише рекомендаційний характер. Остаточне рішення приймає міністр юстиції Денис Малюська. За даними видання, міністр отримав депутатське звернення заступника голови фракції «Слуга народу» Миколи Тищенка, в якому просили розібратися з договорами оренди.
При повторному розгляді скарги склад колегії змінився. Старих членів замінили, а нову колегію очолив перший заступник міністра Євгеній Горовець, колишній партнер Малюськи по адвокатській фірмі. На цей раз колегія прийняла діаметрально протилежне рішення — скаргу задовольнили, а реєстраційні дії скасували. Адвокати «Саєнко-Харенко», які представляли ТПІ, запропонували юридичний виверт, відлічуючи строк з квітня 2020 року, коли Омельченко став директором. Горовець та вся колегія з цим погодилися, навіть зазначивши екстраординарні обставини.
У травні 2020 року на колегію надійшло ще 20 скарг від тієї ж компанії «Саєнко-Харенко» в інтересах «Arudi» на реєстраційні дії дворічної давнини. Рішення з цього приводу досі не прийнято. На останньому засіданні інспектор Офісу бізнес-омбудсмена Володимир Забудський звернув увагу, що «правота скаржника абсолютно не є очевидною» та «не очевидно, що саме він є жертвою рейдерства».
За даними видання, система роботи колегії передбачає, що рейдернутий може оскаржити реєстрацію протягом 60 календарних днів з дня реєстрації або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав. Ця приписка про момент дізнання створює можливості для маніпуляцій.
На даний момент заправки контролюють реальні власники, однак журналісти припускають, що це тимчасово. Історія з «Motto» демонструє глибшу проблему — оскільки міністр юстиції може керувати колегією на прохання депутатів або інших осіб, робота колегії почала суперечити самій ідеї її створення. Для власника бізнесу, у якого його віджимають через Антирейдерську колегію, одного такого випадку цілком достатньо, щоб усвідомити системну проблему.