Історія Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів – єдиного в Україні виробника дитячих сумішей під марками «Малиш» і «Малютка» – це багаторічна сага про вивід активів, підроблені документи та причетність впливових осіб до рейдерського захоплення.
Початок конфлікту
У середині 2000-х років російські бізнесмени Георгій Сажинов та Костянтин Малофєєв почали скуповувати акції заводу через компанії групи «Нутритек». Контрольний пакет перейшов до них від трудового колективу, якого представляв колишній директор Микола Гавриленков. Однак у 2013 році українська ТОВка «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів», яка продала завод шість років раніше, вирішила повернути актив через суди. Гавриленкову на той час було 80 років.
Юристи та перші маніпуляції
Інтереси Сажинова в судах захищали адвокати Іван Міщенко (нині суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), Владислав Рєзніков, Артем Подольський, Сергій Протасов та Олександр Архіпов. У лютому 2014 року Міщенко, Рєзніков та Подольський заснували юрфірму «Trusted Advisors», яка продовжила надавати Сажинову юридичні послуги.
У серпні 2014 року, коли структура «Нутринвест», яка володіла заводом, почала банкрутувати, 84,4% акцій перевели на офшор «Hotix Management LTD» із Британських Віргінських островів. За документами, які мають журналісти, «Hotix» підконтрольна лише Сажинову.
На початку 2015 року Іван Міщенко запропонував реорганізацію заводу. Він рекомендував призначити гендиректором Віталія Ільницького та надати юристам «Trusted Advisors» повноваження на представництво інтересів членів наглядової ради. Сажинов погодився, розраховуючи, що в результаті реорганізації повністю контролюватиме нові юридичні особи.
Підготовка до виведення активів
Коли Ільницький став гендиректором, завод найняв оцінювачів – компанію «Сіті інвест». Сажинов стверджує, що про цю оцінку не знав. Його ексюристи це заперечують, наголошуючи, що угоди передбачали проведення оцінки та інші підготовчі дії протягом п'яти місяців.
«Сіті інвест» оцінило завод у 30 млн грн, хоча слідство згодом стверджуватиме, що актив коштував 100 млн грн. Водночас Сажинов на тимчасовій спецкомісії у Верховній Раді заявив, що на день захоплення загальна сума його інвестицій складала близько 60 млн доларів, а на заводі було продукції, сировини та компонентів приблизно на 6 млн доларів.
17 квітня 2015 року провели збори наглядової ради, 20 квітня – збори акціонерів. Сажинов і голова наглядової ради Володимир Почеп стверджують, що про ці збори не знали. «Trusted Advisors» запевняють, що все робили за довіреностями, листами та усними вказівками від Сажинова.
Сажинов заявляє, що оригіналів цих документів слідству не надано, тому експертизу провести неможливо. Щодо довіреності на Сергія Протасова, основний акціонер «Hotix» подав заяву про її підробку. Подольський висловлює сумніви щодо цієї заяви, вказуючи на нехарактерну для носіїв мови англійську та неправильну дату зборів. Заяву про підроблену довіреність «Hotix» зробила через два роки після зміни власника. Сажинов пояснює це тим, що в 2017 році дізнався від слідчого про свідчення Міщенка щодо довіреностей, підкріплених листами на голосування, яких ніколи не видавалося.
Щодо інших трьох довіреностей, вони можуть бути справжніми, але в них не йдеться про дозвіл на продаж активу, наголошують Сажинов та його адвокати. Копії листів, які дозволяли продаж заводу, Сажинов стверджує, що ніколи не видавав.
Рухоме майно та прихована мережа зв'язків
20 квітня 2015 року обладнання та автомобілі продали за 18,5 млн грн двом компаніям – ТОВ «Форсет люкс» і «Форт союз». На допитах юристи «Trusted Advisors» стверджували, що не були знайомі з засновниками цих фірм. Однак «Форсет люкс» і «Форт союз» опосередковано пов'язані з Міщенком та Подольським через родину Мурильових та адвоката Олександра Швеця.
Договір від «Форт союзу» підписував Геннадій Умінський. Володимир Заглада, помічник адвоката Швеця, фігурував у кількох компаніях з Умінським. На Швеця видавав довіреність тимчасовий гендиректор Ільницький. Зимою 2014 року Швець значився керівником ТОВ «Комодо інвест», співвласником якої був Міщенко. На допитах Міщенко заперечував знайомство зі Швецем.
Олександр Машталяр та Олександр Терлецький, керівники «Форт союзу» та «Форсет люксу», розповідають іншу версію. Вони стверджують, що працювали на фірми, які спеціалізуються на створенні бізнесу під ключ – «Агенція антикризових рішень» та «Віртуальний офіс». Ці компанії створили під ключ фірму «Рівер торг», якою пізніше стала володіти Дар'я Мурильова, нині працівниця СБУ. Машталяр та Терлецький наголошують, що бізнес щодо створення компаній під ключ передбачає лише продаж корпоративних прав, а не ведення господарської діяльності. Вони припускають, що договори купівлі-продажу рухомого майна « могли зробити заднім числом».
«Форсет люкс» і «Форт союз» швидко перепродали рухоме майно на компанію «Марінтіс», потім засвітилися у провадженні щодо фіктивного підприємництва і ліквідувалися 4 лютого 2016 року.
Нерухомість та підроблені документи
На час продажу землі та будівель їх арештували. Колишній директор Гавриленков із своєї ТОВки не припиняв спроб повернути актив. Із ситуації вийшли просто: знайшли людей, які за гроші принесли реєстратору підроблені довіреність та рішення від імені судді Госпсуду Києва Марини Літвінової. Реєстратор подумав, що документи справжні, і зняв арешт. Ходоків пізніше упіймали, але не посадили через закінчення строків давності.
9-10 червня 2015 року Ільницький продав всю нерухомість за 15 млн грн компанії ТОВ «Санд трейд». Керівником і власником «Санд трейду» значився Володимир Заглада, помічник адвоката Швеця.
15-16 червня 2015 року «Санд Трейд» перепродало нерухомість на ТОВ «Марінтіс ЛТД». Договори підписали два помічника адвоката Швеця: Володимир Заглада та Вікторія Островська. Пізніше, коли «Марінтіс» банкрутуватиме, слідство виявить, що основним кредитором є ТОВ «Стоктайм». Керівником «Стоктайму» був Олександр Мурильов-молодший, син Олександра Мурильова-старшого, на якого Артем Подольський видавав довіреність на jaguar x-type.
Торгові марки заводу перепродали на компанію «Марінтіс» 11 серпня 2015 року. Сажинов стверджує, що про всі продажі не знав. За даними судового реєстру, оплата йшла у безготівковій формі на рахунок заводу.
Фізичне захоплення та фіктивні угоди
2 жовтня 2015 року завод захопили фізично. За даними судового реєстру, 100 охоронців привів в.о. гендиректора Ільницький. Пізніше охоронців збільшили до 200-250 осіб. Після цього людей Сажинова вигнали з заводу.
ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» почала укладати правочини, які, за версією слідства, довели її до банкрутства. 26 листопада 2015 року ПАТ купило цінних паперів на 125 млн грн у компанії ТОВ «Стокхолл». Одним із керівників цієї компанії значився Леонід Сорока, якого сайт Latifundist ідентифікує як керівника юридичного департаменту компанії «ТАКО».
28 грудня 2015 року завод уклав з компанією ТОВ «Сталь фінанс» договір безвідсоткової фінансової допомоги та отримав 8 млн грн. Як встановило слідство, «Сталь Фінанс» того ж дня отримало таку ж суму від інших двох фірм. Одна з них, ТОВ «ТД «Хорольський завод дитячих продуктів», контролювалася родиною Астіонів.
Астіони та їхня роль
Голова родини Микола Астіон – ексочільник київського відділення УБОЗ. Його синам Василю та Євгену, а також партнеру Михайлу Кошляку належить група компаній Dnipro Agro, яка обробляє близько 50 тис. га землі. Деякий час партнером по агробізнесу Астіонів був нардеп Віталій Хомутиннік. Василь Астіон – колишній депутат Дніпропетровської обласної ради у 6 скликанні (2007-2012 роки), де посідав місце на громадських засадах у Хомутинніка. У 8 скликанні (2014-2015 роки) він і Кошляк були помічниками на громадських засадах нинішнього мера Дніпра Бориса Філатова.
В Астіонів знали про підготовку матеріалу. 3 грудня 2020 року Василь Астіон прочитав текст і запевнив, що його юристи дадуть коментарі 8 грудня. Утім, у вказану дату бізнесмен передумав, вказавши причиною те, що публікація є « односторонньою».
Продаж акцій та підроблені довіреності
У липні 2016 року Сажинов втратив останнє – акції. Восени 2015 року з'явився новий юрист Дмитро Лобас, якого порекомендував знайомий, не пов'язаний з «Trusted Advisors». Оновлена команда вирішила захищати бізнес через визнання в судах права власності офшорки «Hotix» на акції.
У березні 2016 року юристи Сажинова виграли суд, який зобов'язав переказати акції з рахунку «Нутринвест» на рахунок «Hotix» у зберігача ТОВ «Фінтайм». 21 липня 2016 року за вказівкою Сажинова Лобас продав 84,4% акцій покупцю, ПРАТ «Амріта», по договору з подальшим зобов'язанням повернути ці акції. Коли вирішили повернути, зберігач відмовився, бо «Hotix» не оплатила послуг. Потім керівництво «Фінтайм» пішло на лікарняний та у відпустки. 19 серпня 2016 року «Амріта» перепродала акції на ТДВ «Інвестком» із Білої Церкви якогось Миколи Березанського.
Лобас справляв враження людини, впевненої у своїй правоті, але є факти, які свідчать, що довіреність, видана йому, швидше за все, підроблена. Експертиза КНДІСЕ підтвердила це. Директорка офшорки «Hotix» Сандра Джина Еспарон особисто приїжджала до Києва на суди та підтверджувала, що вона не видавала Лобасу довіреність. Листи зі схожими свідченнями надіслали з Сейшел реєстраторка та нотаріус, апостиль яких підробили.
Сажинов каже, що довіреність на Лобаса видавали, але таку, яка не дозволяла відчужувати акцій, а лише на загальне представництво. Олександр Ільїн справді допомагав у бізнесі, але про партнерство не йшлося. Сажинов припускає, що « Лобаса переконали так спрацювати, можливо, перекупивши його».
Збір доказів та роль Смирнова
Через 9 місяців після фізичного захоплення заводу, 25 липня 2016 року, Сажинов скликав конференцію в «Інтерфаксі» і публічно оголосив, що його рейдернули, назвавши причетними ексюристів. «Trusted Advisors» подали позов про визнання цієї інформації недостовірною і виграли. Сажинов говорить, що на той час не мав « зібраної достатньої доказової бази своєї правоти, яку б прийняв суд, адже важливі факти, які мають ознаки злочинів, слідство встановило лише через роки».
Після втрати контролю над заводом Сажинов переїхав до Києва з Москви і ініціював кримінальні провадження. Його адвокати добралися навіть до НАБУ, змусивши через суд зареєструвати провадження за номером 52019000000000550 від 5 липня 2019 року.
Слідство встановило, що в період 2015 по 10 липня 2018 року усіма активами заводу володіло ТОВ «Хорольський завод дитячого харчування». Підписантом реєструвався Олександр Швець, бенефіціаром – помічник адвоката Швеця Олександр Олексюк. Виробництвом займалося ТОВ «Хорольський завод дитячих продуктів харчування», яке належить Астіонам. Реалізацію здійснювало ТОВ «ТД «Хорольський завод дитячих продуктів харчування», яке теж контролювалося Астіонами.
Слідчі в судах називали зміну власника « рейдерським захопленням» і стверджували, що причетні адвокати, які надавали юридичні послуги акціонеру. Правоохоронці провели обшуки в офісі «Trusted Advisors», багато разів допитували юристів, було навіть три одночасних допити Міщенка і Сажинова. Подольський розповідає, що один допит проводився під відеофіксацію, на якому Сажинов заявив, що претензій до Міщенка не має. Сажинов каже, що таких заяв не робив.
Згодом ключове провадження перевели з ГУ СБУ у Києві та Київській області в районний відділ поліції на Полтавщину. У частині « рейдерських» епізодів його взагалі закрили кілька місяців після того, як Іван Міщенко став суддею Верховного Суду. Розслідування решти справ суттєво не просунулося.
Кілька років тривала також війна у реєстрах та в судах. Коли опоненти Сажинова заволоділи акціями, вони відкликали його позови, і той став неналежним позивачем.
У 2018 році Астіони закріпилися на заводі офіційно. 26 червня товарна біржа «Європейська» у Кам'янському влаштувала продаж хорольського заводу як цілісного майнового комплексу, майна компанії-банкрута «Марінтіс». Покупцем стала астіонівська компанія ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» за 25,2 млн гривень. Сажинов дізнався про це значно пізніше. За даними реєстру речових прав, компанії Астіонів заставили покупку «Таскомбанку» під кредити в сотні мільйонів гривень.
У вересні 2018 року був момент, коли Сажинов майже повернув завод, але після появи нинішнього заступника керівника Офісу Президента Андрія Смирнова – тоді ще адвоката – це зірвалося. 14 вересня 2018 року ГСУ Нацполу видало постанову про передачу земельних ділянок та будівель на відповідальне зберігання Сажинову. 28 вересня 2018 року адвокати власника приїхали в Хорол з цією постановою та поліцією.
Коли всі з'їхалися, під заводом з'явився Смирнов. У якому статусі він був – на запит журналістів не відповів. У декларації Смирнова фігурує позика від матері Василя та Євгена Астіонів Ольги Астіон на 9,8 млн грн. Смирнов також значиться як адвокат бізнес-партнера Астіонів Михайла Кошляка. Смирнов весь час спілкувався з поліцією, зокрема з Дмитром Бутом, заступником начальника управління ГСУ Нацполу, і говорив по телефону. Після цього представників Сажинова на завод не пустили, актив не передали, а правоохоронці до цього питання більше ніколи не поверталися.
Останні рухи
Останні дії щодо заводу були на тимчасовій спецкомісії в парламенті. Народні депутати звернулися до Офісу Генпрокурора, щоб там взяли на контроль розслідування ключового провадження – 42015170000000376. Одразу після того політик і бізнесмен Віталій Хомутиннік вирішив стати черговим « добросовісним набувачем» заводу, переписавши його від свого давнього бізнес-партнера Астіона. У грудні кіпрська фірма Хомутинніка « Cacique Limited» звернулась до Антимонопольного комітету України за дозволом придбати Хорольський завод дитячих продуктів.