Конфлікт між власником маркетплейсу та засновником фінтех-стартапу навесні 2021 року привернув увагу до проблеми, яка роками залишалась у тіні. Владислав Чечоткін та Олег Гороховський публічно зіткнулись у дискусії про справедливість міжбанківських комісій, і цей спір став поштовхом до перших змін у системі, яка довгі роки залишалась незмінною.
Проблема виникла не випадково. Українські торговці роками платили банкам комісії за безготівкові платежі, які у сім-десять разів перевищували європейські ставки. Власники малих і середніх підприємств, від кав'ярень до великих мереж, несли найбільший тягар цих витрат. Чечоткін розповідав, що його витрати на банківські комісії перевищують видатки на оренду всіх магазинів, складів та офісів разом узятих. Для порівняння: торговці Amazon та Alibaba виплачують банкам лише 0,2–0,5% від суми операцій.
Система, яка сформувалась навколо карткових платежів, виявилась складною і непрозорою. Коли покупець розраховується карткою у магазині, комісія за цю операцію розподіляється між кількома учасниками. Близько 70% від загальної комісії еквайрингу отримують два банки – той, що видав карту, і той, що встановив платіжний термінал. Решту 30% забирають платіжні системи Visa та Mastercard, які контролюють 99% ринку в Україні. Саме ці міжнародні компанії встановлюють ставки інтерчейнджу, які потім визначають загальну вартість послуги для торговців.
Державні банки Приватбанк та Ощадбанк займають домінуючі позиції у сегменті еквайрингу, але вони лише виконавці правил, встановлених платіжними системами. Навіть коли гроші переводяться в межах одного банку, комісія все одно стягується, хоча технічно вона не потрібна.
У травні 2021 року Нацбанк та платіжні системи підписали Меморандум про поступове зниження ставок. 26 листопада Visa та Mastercard знизили комісію до 1,2%, обіцяючи подальше зниження до 1,0% у 2022 році та 0,9% у 2023 році. Однак навіть ці цифри залишаються у три-чотири рази вищими за європейський рівень 0,2–0,3%, встановлений у Євросоюзі з 2015 року. У США комісія становить 20 центів за операцію.
Зниження ставок мало побічний ефект. Наприкінці листопада 2021 року багато споживачів помітили зникнення кешбеків у звичних місцях покупок. Банки скоротили програми лояльності, оскільки втратили ресурс на подарунки клієнтам. Це стало наслідком того, що кешбеки часто формувались за рахунок комісій, які раніше були вищими.
Парламент зареєстрував законопроєкт № 5734 у липні 2021 року, який передбачає закріплення розміру інтерчейнджу на європейському рівні 0,2–0,3%, але лише після 2025 року. Документ досі очікує на розгляд у Верховній Раді.
Західні країни вирішили цю проблему через колективні позови споживачів. У Британії 46 мільйонів користувачів колективно відшкодовували збитки, завдані Mastercard за переплачену комісію. Такі позови виявились набагато ефективнішими за державні штрафи, оскільки впливають на кредитні рейтинги та котування акцій компаній.
В Україні ситуація складніша. Антимонопольний Комітет довгий час залишався пасивним спостерігачем. Наприкінці 2020 року громадська організація «Ліга антитрасту» разом з підприємцями подала до АМКУ колективну заяву про зловживання Mastercard та Visa, які стягували завищений інтерчейндж. Комітет відмовився розглядати заяву, посилаючись на те, що підприємці не є учасниками ринку платіжних систем. Повторні скарги також залишились без розгляду.
У квітні 2021 року АМКУ таки відкрив справу, але не проти платіжних систем, які встановлюють правила гри, а проти державних банків Приватбанку та Ощадбанку. Це рішення викликало критику, оскільки банки лише виконують вказівки платіжних систем, а не визначають ставки комісій.
Підприємці попросили Комітет долучити їх до розгляду справи у ролі третіх осіб, щоб надавати докази порушень і претендувати на відшкодування збитків. АМКУ знову відмовив. Засновниця «Ліги антитрасту» Агія Загребельська розповідає, що організація оскаржує ці відмови у судах. «Якщо суди підтримають наші скарги, Антимонопольний комітет буде змушений почати справу проти платіжних гігантів та долучити споживачів до розгляду», – каже вона.
Розслідування АМКУ проводиться за закритими дверима, без участі постраждалих сторін. Це викликає занепокоєння щодо прозорості процесу та можливості досягнення справедливого результату. Поки що українські торговці залишаються у дискримінованому стані, виборюючи право на відшкодування збитків через судові інстанції.