Російська нафтова промисловість опинилася в критичній ситуації. Західні санкції, запроваджені після вторгнення в Україну 24 лютого, створили каскад проблем, які паралізують експорт і залишають мільйони барелів без покупців.
Танкери, що приховуються від контролю
За даними Bloomberg, російські танкери активно вимикають системи передачі даних про своє місцезнаходження. На тиждень, що закінчився 25 березня, зафіксовано щонайменше 33 випадки такої «тіньової активності». Ізраїльська консалтингова компанія Windward Ltd, яка спеціалізується на морських ризиках з використанням штучного інтелекту та супутникових зображень, констатує, що це більш ніж удвічі перевищує середній показник попереднього року.
Операції відбуваються переважно у винятковій економічній зоні Росії та навколо неї. Судна, залучені до такої діяльності, пов'язані як з великими корпораціями та багатонаціональними судноплавними фірмами, так і з малим бізнесом. Часто операції проводяться між суднами під російським прапором та неросійськими суднами. Зустрічі між танкерами тривають не менше трьох годин — достатньо для перевантаження вантажу на третє судно, на яке не поширюються санкції.
Міжнародне морське право вимагає, щоб комерційні судна включали автоматичну ідентифікаційну систему (AIS) під час перебування у морі. Відключення або маніпулювання цією системою — один із основних способів обману в судноплавстві, про що Міністерство фінансів США повідомило у бюлетені у травні минулого року.
Президент США Джо Байден видав указ від 8 березня про заборону імпорту російської нафти та газу. Того ж дня Великобританія заявила про поетапне припинення імпорту нафти до кінця року. США, Великобританія та Канада також заборонили російським судам заходити до своїх портів.
«Росія швидко стала державою-ізгоєм, тому вона приховує частину своєї діяльності, оскільки багато людей на обох кінцях транзиту не хочуть мати жодних зв'язків із Росією», — сказав виконавчий директор IR Consilium Іен Ральбі. За його словами, скрізь, де Росія фігурує у загальному управлінні, експлуатації та володінні судном, виникають побоювання щодо темної активності, що викликає юридичні проблеми через санкції.
Склади переповнені непроданою нафтою
У той же час російська державна компанія «Транснефть», оператор найбільшої в світі мережі нафтопроводів, встановила обмеження на обсяги нафти, які вона приймає на зберігання. За даними Reuters, це рішення прийнято на тлі слабкого попиту на російське паливо. П'ять джерел підтвердили, що компанія перестала приймати заявки на зберігання нової нафти.
Російський експорт нафти технічно продовжується, оскільки санкції не спрямовані безпосередньо на торгівлю енергоносіями. Однак труднощі з оплатою, страхуванням і доставкою, а також обмеження у відносинах з кількома російськими постачальниками змусили багатьох постійних покупців уникати торгівлі. Результат — мільйони барелів залишаються непроданими.
«Транснефть» повідомила про обмеження надходжень у свою систему. Обмеження стосуються переважно нафти, яка ще не знайшла покупців. Компаніям, які не мають труднощів з продажем вантажів, дозволено постачати всю свою нафту в систему, сказали два джерела.
Ціна впала, але Китай чекає ще більшого падіння
За даними Economist, російська нафта марки Urals зараз торгується зі знижкою близько 30 доларів за барель. Один трейдер очікує, що розрив досягне 40 доларів протягом тиждня.
Дві великі країни, які не приєдналися до західних санкцій — Індія та Китай — відчувають можливість вигоди. Індія вже використовує цю можливість. Очікується, що завантаження російських суден, які прямують на півострів, у березні зросте до 230 тисяч барелів на добу в порівнянні з нульовим показником за попередні три місяці (без урахування CPC, суміші переважно казахської та російської нафти).
Однак Індія навряд чи буде багато купувати, принаймні в короткостроковій перспективі. Майже половина її імпорту надходить з Близького Сходу, де доставка набагато дешевша. Крім того, оплата не може здійснюватися в доларах, що вимагає від Індії експериментувати з механізмом «рубль-рупії». Індійська нафтова корпорація, найбільший нафтопереробник країни, замовила лише 3 млн барелів. Аді Імсірович, колишній керівник нафтової торгівлі «Газпрому», який зараз працює в Оксфордському інституті енергетичних досліджень, не бачить, щоб Індія купувала більше 10 мільйонів барелів на місяць.
Тільки Китай має потенціал врятувати Росію. Загалом він імпортує близько 10,5 млн барелів на добу, що становить 11% світового щоденного видобутку. За оцінкою Імсіровича, Китай може кон'юнктурно збільшити свої закупівлі до 12 млн барелів на добу, що дозволило б купити 60 мільйонів барелів у Росії за відносно короткий термін. До того ж, у Китаї є багато порожніх сховищ.
Однак нічого з цього поки не відбувається. Однією з причин є логістика: перевезення з Росії до Європи займає три-чотири дні, а в Азію — 40 діб. Нафту потрібно завантажувати на набагато більші танкери, що займає додатковий час і дорожче. Китайські банки охоче кредитують, а покупки можуть здійснюватися в юанях.
Але головна причина полягає в тому, що китайські трейдери, ймовірно, вичікують час. Навіть з урахуванням додаткових витрат, покупка російської нафти заощадила б багато грошей. Китайські трейдери знають вигідну угоду, коли бачать її: під час спаду 2020 року, спричиненого Covid, коли ціна наблизилася до однозначної, вони запаслися до зябер.
У міру ослаблення торгових позицій Росії знижка на Urals буде зростати. Так само будуть зростати й закупівлі Китаю. Раніше накладені санкції на Іран включали вторинні санкції, які загрожували банкам третіх країн величезними штрафами. Росія стикається з більш слабким ембарго: тільки Америка заборонила імпорт російської нафти, і вона не дуже багато купувала. Вторинних санкцій немає. Натомість морський експорт скоротився, тому що західні покупці, такі як великі енергетичні компанії, бояться негативної реакції громадськості та стикаються з фінансовими та логістичними проблемами.
За словами Антонії Цінової з юридичної фірми Holland & Knight, щоразу, коли санкції змінюються, співробітники відділу комплаєнс повинні вивчати сотні сторінок неоднозначної юридичної мови. Тому багато російських угод навряд чи варті клопотів.