Успіх українських військ під Харковом, де російські позиції відкинуті на 30 кілометрів до кордону, змінив настрої в Києві. Від песимізму першого тижня вторгнення країна перейшла до обговорення можливості повного звільнення території. Проте експерти попереджають, що оптимізм потребує обережності.
Українське керівництво піднімає ставки. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив виданню Financial Times, що за умови достатньої військової підтримки Україна могла б не лише звільнити свою територію, але й розгромити російський флот у Чорному морі. Президент США Джо Байден, підписавши 40-мільярдний пакет допомоги, також висловив впевненість, що Путін не має виходу з конфлікту.
Деякі українські чиновники озвучують конкретні терміни. Андрій Загороднюк, колишній міністр оборони та директор Центру оборонних стратегій у Києві, припускає, що за умови отримання необхідного озброєння до червня українські сили могли б витіснити російські війська до жовтня, включаючи зі східного Донбасу.
Західні аналітики залишаються більш стриманими. Авріл Хейнс, директор національної розвідки США, попередила про готовність Росії до тривалого конфлікту та про те, що цілі Путіна виходять за межі Донбасу. Російські авіаудари та ракетні удари продовжують завдавати ударів по критичній інфраструктурі — залізницям, енергетичним об'єктам, сховищам палива та боєприпасів.
Семюел Кренні-Еванс, військовий аналітик Королівського інституту об'єднаних служб, запропонував альтернативну оцінку: «Україна не програє, а Росія не виграє». Матьє Булег зі Chatham House наголосив на важливості наративу: перемога — це не лише військовий факт, але й психологічна категорія, якою потрібно володіти.
Прикладом цієї інформаційної боротьби стало містечко Попасна на західному краї Луганської області. Коли російські війська захопили його 8 травня, російські ЗМІ назвали це «визволенням» і «значною перемогою», тоді як українські ЗМІ охарактеризували подію як тактичне «відведення». Водночас російська спроба перетнути річку неподалік закінчилася розгромом — у соцмережах опубліковано знімки безпілотників, на яких видно знищено або покинуто понад 30 одиниць бронетехніки.
Військові розрахунки показують глибокий дисбаланс. Група приватних російських найманців Вагнера, за даними її телеграм-каналу, вважає, що для рішучої поразки України потрібно близько 800 тисяч військовослужбовців. Проте Росія має в Україні лише 100 тисяч. Кренні-Еванс описав ситуацію як глухий кут: «Росіяни обстрілюють з артилерії, але їм не вистачає піхоти для просування. Українці мають піхоту та тактичні навички, але їм бракує вогневої сили».
Для переходу до повного контрнаступу Україна потребує значного посилення озброєння. Офіцер однієї з українських бригад спеціального призначення Мирослав Гай зазначив необхідність більшої кількості вантажівок, бронетехніки та палива. Західні союзники поставили близько 120 далекобійних гармат, але цього недостатньо.
Народна депутатка Людмила Буймістер наголосила на потребі у винищувачах, озброєних безпілотниках та складних засобах протиповітряної оборони. «Без повітряної сили, яка захищає небо, величезний наступ буде складним», — сказала вона.
Втрати обох сторін значні. За британськими підрахунками, Росія втратила 15 тисяч вбитих у боях та близько 30 тисяч поранених, тоді як українці повідомляють про 26 тисяч загиблих російських військовослужбовців. Проте Москва все ще має доступ до масових поставок артилерії, хоча західні санкції змусили Росію використовувати комп'ютерні чіпи від посудомийних машин у частині військового обладнання.
Українська армія має солідну базу живої сили, а західна військова техніка поступово замінює радянське озброєння, що спростить постачання боєприпасів. Міністр оборони Великобританії Бен Воллес заявив про готовність підтримати будь-яку колишню країну Варшавського договору, яка постачатиме Україні свої літаки МіГ. Цей план було відкладено в березні через побоювання США щодо можливої ескалації.
Заступник міністра оборони України Ганна Маляр визнала складність перспективи: «Попереду — складний і тривалий етап боротьби до повного очищення нашої країни та встановлення суверенітету в державних кордонах. Росія все ще має багато ресурсів, які вона може використовувати».