Судно «Федор» під російським прапором у червні зупинилося в турецькому порту Бандирма з вантажем кукурудзи. За офіційною документацією, зерно походило з російського порту на Чорному морі. Однак розслідування Financial Times встановило, що насправді корабель завантажувався в Севастополі — окупованому Росією кримському порту, який перебуває під міжнародними санкціями з 2014 року.
Українська група активістів «Миротворець» зафіксувала судно в севастопольському порту 12 червня. Супутникові знімки від Planet Labs підтвердили, що «Федор» був пришвартований на терміналі «Аваль», який спеціалізується на завантаженні зерна, зокрема кукурудзи. На фотографіях видно, що корабель був повністю заповнений.
Турецька компанія Yayla Agro, один із провідних виробників бобових, зернових та рису, придбала цей вантаж. Компанія стверджує, що вважає зерно походженням з російського порту Кавказ і тому воно не підпадає під санкції. Однак три судна, які Financial Times ідентифікувала як прибулі з Криму до Туреччини в травні, також вказали порт Кавказ як місце походження, хоча насправді були завантажені в Севастополі.
Севастопольський зерновий термінал належить дочірній компанії російського державного підприємства Об'єднаної суднобудівної корпорації, яка була прямою мішенню американських санкцій. Компанії, які торгують з окупованою територією, також ризикують стати об'єктом розслідування українських прокуратур.
На початку червня російські державні ЗМІ визнали, що з Мелітополя на окупованому півдні України відправляють зерно для експорту з Криму. Хоча немає прямих доказів того, що конкретне зерно на «Федорі» було вкрадено, існує модель активності, яка свідчить про зростання контрабанди з регіону.
Українські активісти, які спостерігають за портом, стверджують, що в травні та червні в Севастополі спостерігалося зростання зернових перевезень у порівнянні з попередніми роками. Аналіз супутникових фотографій разом із портовими записами показує, що лише в травні з Севастопольського терміналу було вивезено близько 140 тисяч тонн зерна вісьмома окремими відправленнями. Це еквівалентно приблизно 6% відомого російського експорту зерна протягом місяця за даними платформи перевезень Sea/.
З восьми суден, сфотографованих у Севастополі, одне не вдалося ідентифікувати. Чотири були відправлені до Сирії з близько 90 тисячами тонн. Три інші — з близько 43 тисячами тонн — відправилися до Туреччини.
Порт Кавказ у Росії, розташований навпроти узбережжя Криму, став ключовим місцем для контрабанди товарів з регіону, за словами керівників галузі. Хоча це скромний порт, останніми місяцями в ньому спостерігається значне та несезонне зростання задекларованого експорту. За даними суднотрекера Shipfix, у травні з порту Кавказ було заявлено 576 тисяч тонн сільськогосподарської продукції. У травні на порт Кавказ припадало 28 відсотків загального експорту зерна Росії, порівняно з середньомісячним показником за чотири попередні роки, який становив близько 11 відсотків.
Кораблі, які експортують зерно з Криму, використовували методи, спрямовані на уникнення санкцій. Згідно з міжнародним правом, судна повинні використовувати транспондери, які автоматично повідомляють про місцезнаходження та маршрут. Однак у ряді випадків, відстежених Financial Times, кораблі в Чорному морі вимикали свої транспондери, часто коли наближалися до Криму. Це значно ускладнює відстеження подорожей і лову суден з неправильними документами.
Практика перевантаження з корабля на корабель в якірній стоянці порту Кавказ також використовується для приховування джерела вантажу. Хоча це має законне використання, оскільки порт не може приймати великі судна, це також уможливлює контрабанду. Російський експортер зерна каже, що одна конкретна стоянка вже кілька років використовується як місце для «відмивання» зерна, завантаженого в Крим. Супутникові знімки від Planet Labs показують, що наприкінці травня на якірній стоянці порту Кавказ одночасно заповнювалися або розвантажувалися сім великих кораблів меншими суднами.
Фінансист Метью Райт, старший аналітик вантажних перевезень консалтингової компанії Kpler, назвав вантажі, які надходять із Севастополя, «можливо, найбільш відверто незаконним зерном, що надходить на ринок — можливо, вкраденим, безумовно, із санкціонованого джерела та сфотографованим в акті».
Турецькі портові чиновники повідомили, що провели перевірку трьох суден, про які їх сповістили українські чиновники, і визначили, що заявлене походження вантажу — Росія. Турецький чиновник зазначив, що це ґрунтується на документації, виданій російською владою, і що технічно дуже важко визначити географічне походження зерна. Представники турецької зернової промисловості повідомили Financial Times, що портові чиновники добре знають про можливе кримське походження зернових вантажів, які надходять із порту Кавказ.
Директива Турецької палати судноплавства від 2017 року рекомендувала портам відхиляти кораблі з Криму на вимогу головного прокурора України. Мінулого тижня міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив, що Анкара розслідує заяви про те, що зерно, награбоване з України, надходило до Туреччини, і «не дозволить цим товарам надходити до нас». Однак турецькі чиновники не хотіли зупиняти кораблі, посилаючись на відсутність доказів.
Башак Алді з стамбульської юридичної фірми AKT пояснює, що судна, які йдуть з Криму, можуть бути оштрафовані на адміністративні санкції, але ці покарання застосовуються лише в тому випадку, якщо судно прибуває безпосередньо з кримських портів без проміжної зупинки.
Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган, чия країна контролює два важливі водні шляхи, що з'єднують Чорне море із Середземним, намагався втримати делікатний баланс з моменту російського вторгнення. Держава-член НАТО поставила Києву озброєні безпілотники та обмежила використання його вод російськими військовими. Однак Ердоган також намагався уникнути шкоди своїм близьким стосункам з Володимиром Путіним і відмовився підписати санкції, введені західними державами.
Неоднозначна позиція Анкари викликала занепокоєння у Вашингтоні та ЄС. Заступник міністра фінансів США Воллі Адейемо відвідав Туреччину мінулого тижня, щоб обговорити координацію санкцій з турецькими чиновниками.
Україна працює над створенням правового механізму для заманювання міжнародних покупців зернових вантажів із кримських портів. Однак існує серйозний ризик для великих компаній, які ведуть бізнес з суб'єктами під санкціями. Алін Дуссен, партнер Hogan Lovells, каже, що якщо виявилося, що компанія займається торгівлею, забороненою Великобританією, ЄС або США, великі транснаціональні компанії з цих місць можуть перестати торгувати з ними через занепокоєння щодо опосередкованої торгівлі із санкціонованими суб'єктами.
Yayla підтвердила, що придбала вантаж на Fedor, але додала, що «абсолютним пріоритетом» є діяти «в рамках етичних правил і здійснювати торгівлю відповідно до міжнародного права». Компанія заявляє, що розслідує звинувачення, представлені Financial Times, додавши, що вона зобов'язана перевірити, чи є компанія, з якою вона торгує, у списку міжнародних санкцій.
Україна стверджує, що у неї вкрали 500 тисяч тонн зерна. Вантажне судно «Леді Августа» під прапором Ямайки, супутникові фотографії якого показують, що зупинилося в окупованому Маріуполі, де причалив перед початком війни, щоб зібрати 6500 тонн пшениці. Тетяна Алавердова, комерційний директор компанії HarvEast, яка наповнювала судно, розповідає, що з лютого втратила контроль над 52 тисячами тонн зерна, які перебували на територіях, підконтрольних Росії. «Ми чули, що частина зерна з наших запасів там зникла. Але в яких обсягах, ми не знаємо», – каже вона.
Деякі українські фермери на окупованих територіях були змушені дуже дешево продавати свій врожай. Маша Бєлікова, зерновий аналітик Fastmarkets Agricensus з Дніпра, каже, що трейдери повідомляють про закупівлю зерна російським бізнесом в окупованих регіонах за низькими цінами. На початку червня пшеницю, яка коштувала 192 долари за тонну в безпечній центральній Україні, можна було купити приблизно за 90–100 доларів на окупованих територіях. Європейська ринкова ціна на пшеницю становить трохи менше 370 доларів, що означає, що ця торгівля може бути надзвичайно прибутковою.
Можливість перепродажу награбованих товарів виходить за межи зерна. На сталеливарному заводі «Азовсталь» у Маріуполі перед вторгненням було близько 234 тисяч тонн металу на суму приблизно 148 мільйонів доларів. Чиновники Метінвест Холдингу, якому належить сталь, кажуть, що зараз все під контролем Росії. Компанія стверджує, що їй вдалося відстежити щонайменше 2500 тонн, які перевозять з Маріуполя до Ростова-на-Дону в Росії.
Світлана Романова, головний юридичний директор Метінвесту, розповідає: «Наш аналіз показує нам, що найбільш вірогідними кінцевими пунктами призначення можуть бути країни Азії та Африки, і існує невелика ймовірність того, що деякі товари, а саме плити, потраплять в Європу, оскільки плити не підпадають під торгове ембарго». Романова каже, що Метінвест подав заяву до українського уряду і намагається йти іншими шляхами, але чіткого законного шляху для цього немає.
Крадіжка сталі сигналізує про те, що може стати зростаючою проблемою для застосування санкцій: відкриття інших окупованих портів. Щонайменше три судна увійшли в порт Маріуполя, щоб завантажити вкрадену сталь, повідомляють українські чиновники. Це твердження підтверджується супутниковими знімками.
Олександр Сауленко, нав'язаний Росією районний губернатор, заявив, що невдовзі Бердянський порт почне експортувати зерно з окупованої України. «Це 100 відсотків, що зерно буде відправлено звідси», – сказав Сауленко журналістам. «У районі досить багато зерна. Оскільки скоро буде новий урожай і потрібно звільнити склади, треба щось робити з наявним зерном. Фермери також повинні його продати, щоб заробити гроші. У нас є перспективи підписати контракти з Туреччиною».
Севастопольський порт продовжував бути завантаженим протягом червня, з подальшими відправленнями до Туреччини. Близько полудня у вівторок мінулого тижня «Федор» проїхав Стамбул і помандрував на північ через Босфор у Чорне море. Після цього судновий транспондер був вимкнений. Його останнє повідомлення свідчить про те, що «Федор» плив у порт Кавказ.
Захід стоїть перед гострою дилемою. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, минулого року понад чверть світового експорту зерна і трохи менше однієї третини всього експорту пшениці припадало на Росію та Україну. Чорноморська пшениця історично була особливо важливою в Північній Африці та на Близькому Сході.
Чед Боун, старший науковий співробітник Інституту Петерсона, аналітичного центру у Вашингтоні, каже: «В ідеалі нам потрібна Росія та Україна, щоб постачати зерно решті світу. Але ми не хочемо, щоб Росія заробила на цьому багато грошей. І ми точно не хочемо, щоб вона заробляла гроші на зерні, яке награбоване в українців, ні на місцях, які окупували росіяни».
Мінулого тижня міністри закордонних справ країн G7 обговорювали зусилля ООН щодо забезпечення поставок українського зерна з Одеського порту, який не окупований Росією, але був закритий з початку війни. ООН очолює зусилля, щоб спробувати забезпечити поставки, однак високопоставлений чиновник США сказав, що адміністрація скептично ставиться до того, як далеко можуть зайти переговори.
Практика, яка використовується для експорту з Криму, також показує, як російські компанії можуть уникнути ширшої мережі санкцій. На відміну від заходів ООН щодо Ірану, санкції проти Росії в основному обумовлені західними урядами. Це означає, що їх вплив більш неоднозначний.