Коли на початку повномасштабного вторгнення Україна закрила доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (ЄДРЮО), це мало логічне обґрунтування — запобігти тому, щоб противник вільно отримував інформацію про український бізнес та державні установи. Однак побічний ефект виявився неочікуваним: закритість реєстру створила умови для маніпуляцій з даними про компанії та їхніх власників.
Проблема виникла через те, що приватні пошукові платформи протягом років накопичили інформацію з ЄДРЮО і пропонували користувачам зручний доступ до неї. Коли держреєстр став недоступним, ці сайти перетворилися на єдине джерело інформації про бізнес-зв'язки, нерухомість та судові провадження конкретних осіб. Проблема в тому, що без можливості перевірити перводжерело, неможливо гарантувати достовірність даних на цих платформах.
Два випадки демонструють масштаб проблеми. Перший стосується Благодійного фонду Олексія Арестовича з кодом 39266366, заснованого у 2014 році. Фонд перебуває у стані припинення, але його присутність у різних реєстрах виявилася непослідовною. Станом на 7 липня фонд можна було знайти через пошукові платформи «Contr agent» Ліги.закон, «Clarity project», «Vkursi» та «Nomis». Водночас він не з'являвся у результатах пошуку на «Опендатаботі», «YouControl» та «UA-region». Через Google можна було виявити, що фонд раніше був у цих системах, але згодом зник.
В соцмережах виникли припущення про те, що інформацію приховували за проханням з Офісу президента, якому служить Арестович. Однак логіка такого приховування залишається незрозумілою. Фонд уже припинив діяльність, фінансові дані про нього у реєстрах не публікуються. Крім того, інформацію про Арестовича легко знайти через пошук за іншими його бізнес-структурами — зокрема, ТОВ «Аегіс філмз» (виробництво фільмів), де він був власником до входження в команду Зеленського. Пізніше він залишив цю компанію своїм партнерам — російському актору Кирилу Бурдіхіну та киянину Андрію Павленку.
Після публікування матеріалу засновник платформи YouControl Сергій Мільман надав уточнення. За його словами, YouControl не видаляв інформацію про Арестовича з системи. Дані весь час залишалися доступними для авторизованих користувачів, що можна перевірити через досьє Фонду або модуль перевірки фізичних осіб. Мільман підтвердив, що платформа отримала звернення від Офісу президента з проханням тимчасово прибрати інформацію з публічного каталогу з міркувань особистої безпеки Радника. Хоча YouControl не могла перевірити обґрунтованість цього прохання, вона вирішила не наражати людину на небезпеку. Авторизовані користувачі системи проходять перевірку та верифікацію, тому не становлять загрози. Коли гостра ситуація з диверсійно-розвідувальними групами в Києві минула, платформа повернула всі дані про керівників компаній у публічний каталог.
Другий випадок стосується видалення інформації про російське громадянство власника. Видання «Антикорупційне Придніпров'я» дізналося з розсилки YouControl, що у травні хтось видалив запис про те, що кінцевий власник ПрАТ «Кривий Ріг Цемент» Іван Шестак має громадянство країни-агресора. На завод його привів голова «Concorde Capital» Ігор Мазепа. Лише з платного витягу вдалося встановити, що дані зачищала приватний нотаріус з Дніпра Ірина Любимова. Вона ж згодом повернула запис про російське громадянство Шестака, тому зараз слово «Росія» знову стоїть поруч з прізвищем власника одного з найбільших цементних заводів України.
Цей випадок викликає серйозне питання: чи можна бути впевненим, що російські громадяни не були очищені з реєстрів інших компаній? Це має критичне значення, оскільки власність представників країни-агресора в українському бізнесі безпосередньо стосується питань націоналізації, репарацій та санкцій.
Пошук балансу між безпекою та прозорістю залишається складним завданням. Повна відкритість даних під час війни дійсно неприйнятна, але й повна закритість, як показала практика, створює простір для маніпуляцій. Можливим рішенням могло б бути приховування поштових адрес, телефонів та активів фірм при збереженні можливості пошуку по реєстрах.
Однак існує ще одна проблема. Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Мінюсту офіційно продає доступ до ЄДРЮО іншим юридичним особам, зазвичай банкам для перевірки позичальників. До війни цей доступ придбали «Альфа банк» та «Міжнародний резервний банк» (який належить російському «Сбєрбанку»), що дозволило їм отримувати будь-які дані та адреси про кого завгодно. Тобто ФСБ потенційно мала цілком легальний доступ до реєстру навіть під час його закриття для громадськості.
Вже відкрилися судовий реєстр, портал казначейських проплат, а до «Прозорро» повертаються прозорі та конкурентні закупівлі. Пошук оптимального балансу між безпекою та прозорістю даних про юридичні особи залишається актуальним завданням для держави.