Під час масованих бомбардувань українських промислових центрів спостерігається парадоксальна закономірність: деякі об'єкти залишаються недоторканними, тоді як сусідні підприємства зазнають повного знищення. Цей феномен особливо помітний у Маріуполі та Миколаєві, де російські ракети послідовно обходять інфраструктуру, пов'язану з китайськими інвестиціями.
У липні 2022 року українські партизани підпалили маслоекстракційний завод «Сателіт» у Маріуполі. Цей об'єкт, обладнаний сепараторами та сховищами для зерна і соняшнику з портовою інфраструктурою для вивезення олії, залишався неушкодженим протягом усього періоду російської окупації міста. Водночас російські сили нищили прилеглу промислову зону. Аналогічна ситуація розгорталася у Миколаєві, де логістичний комплекс «Дунайської судоходно-стивідорної компанії» у морському торгівельному порту залишився неушкодженим, тоді як сусідній зерновий термінал «Ніка-тера» (власність колишнього агента Кремля з газової корупції Дмитру Фірташу) був знищений.
Недоторканні об'єкти в обох містах поєднує спільний власник — китайська корпорація COFCO. Це спостереження наводить на припущення про існування певної угоди між Москвою та Пекіном щодо захисту китайської інфраструктури на території України.
Китайські амбіції в Україні
КОФКО прибула в Україну кілька років тому в рамках реалізації проекту «Пояс і шлях», який Китай почав просувати у 2013 році. Цей гігантський інфраструктурний проект мав об'єднати Китай з Європою новими маршрутами поставок товарів, залучивши до системи країни Азії та Африки. Китайські кредити спрямовувалися на будівництво портів, елеваторів, сховищ, залізниць та доріг, щоб забезпечити циркуляцію зерна, металу, руди та контейнерів у межах нового «Шовкового шляху».
Росія спочатку розглядалася як головний партнер Китаю в цьому проекті. Передбачалося будівництво нових доріг і колій для розширення трафіку через російську територію. Однак з часом між Путіним і Цзіньпінєм виникла недовіра. Китайці почали скорочувати кредитування Росії, довівши його до нуля у першому півріччі 2022 року, за даними Financial Times.
Замість цього Пекін переорієнтувався на альтернативні напрямки. Китайці збільшили інвестиції у Саудівську Аравію та нафтогазові ресурси Перської затоки. Наземний маршрут проекту мав об'їжджати Росію та проходити через Україну, лише торкаючись Москви.
После російської агресії 2014 року цей проект почав поступово функціонувати. Значний ривок відбувся після днопоглиблення у одеському порту «Південний» у 2018 році, виконаного китайською компанією China Harbour Engineering Company Ltd. (CHEC). З літа 2021 року контейнерні поїзди з побутовими та електротоварами з Гуанчжоу почали регулярно курсувати до морського терміналу DP World TIS Pivdennyi.
Плани китайців були амбітними. У 2021 році вони розпочали будівництво найбільшого в Європі контейнерного терміналу у Феньєслітке (Угорщина) поруч з українським кордоном. Запуск на повну потужність планувався на весну 2022 року, але широкомасштабне російське вторгнення внесло корективи.
Таємна угода про недоторканність
За даними видання Intelligence Online, на початку вторгнення Пекіну вдалося домовитися з Москвою про самостійне управління своїми інтересами в Україні незалежно від результату війни. У Пекіні вважають найбільш імовірним результатом конфлікту передачу України під російський «протекторат».
Угода, укладена за посередництва юристки Оксани Карел (представниці Ініціативи «Пояс і шлях»), гарантує, що китайська інфраструктура не буде знищена під час бойових дій, а заплановані інвестиції будуть збережені. У свою чергу Китай пообіцяв публічно не приймати жодної сторони в конфлікті.
За інформацією Intelligence Online, у китайських ЗМІ та внутрішніх документах державних і приватних компаній запровадили обмеження на використання слів «війна» та «вторгнення» щодо України. Єдиний дозволений термін — «напруженість».
Посол Китаю в Києві Фань Сяньжун у березні заявив своїм українським державним, військовим і діловим контактам, що Китай не покине Україну, а його інвестиційні плани будуть збережені та можливо розширені незалежно від того, як закінчується війна. На думку Intelligence Online, ця обіцянка матиме ще більшу вагу, якщо Україна опиниться під контролем Москви, оскільки ослаблена російська економіка після санкцій завадить Кремлю профінансувати відбудову України. Таким чином, китайці запропонували українському істеблішменту свої гроші та підтримку на випадок поразки або гібридного миру на користь загарбників.
Перечень китайських об'єктів в Україні
Десять сонячних електростанцій у Миколаївській та Одеській областях залишаються недошкодженими. Власник — Державна китайська національна група будівельних матеріалів (CNBM).
Маслоекстракційний завод «Сателіт» у Маріуполі був спалено українськими партизанами після повної окупації міста. Власник — COFCO.
Логістичний комплекс «Дунайської судоходно-стивідорної компанії» у Миколаївському морському торгівельному порту залишився неушкодженим. Власник — COFCO.
Олійні підприємства з елеваторами і зерносушарками «Белгравія» та «Юнігрейн-Базис» у Дніпропетровській області не мають згадок про пошкодження. Власник — COFCO.
Новоолексіївський елеватор на окупованій території Херсонської області. Російські окупанти вивезли звідти зерно до Криму. Власник — COFCO (восени минулого року елеватор перейшов у власність запорізького бізнесмена Альберта Черепахи).
Китайсько-українська сільськогосподарська компанія «Фанда» у селі Наумівка Чернігівської області не має згадок про пошкодження. Власник — Державна китайська компанія Huangfantsu.
Український банк реконструкції та розвитку та київська фондова біржа ПФТС, які контролює китайська державна група товарних бірж «Бохай», почувають себе в безпеці.
Щодо невеликих сільськогосподарських підприємств у Дергачівському районі поблизу Харкова, пов'язаних з лідером неурядової організації «Китайська діаспора в Україні» Лі Сюєганом, достеменно невідомо. Йдеться про ТОВ «Агро-інвест», ТОВ «Китайсько-українська інвестиційна компанія по сільському господарству», ТОВ «Ексім-союз» та деякі інші, які вирощують і продають зернові.
До 2021 року частина акцій підприємства «Мотор Січ» належали китайським компаніям, зокрема Skyrizon. Незважаючи на націоналізацію підприємства, китайці судяться за «Мотор Січ» і, напевно, будуть боротися за нього й надалі. Цей завод також становить для них інтерес після завершення війни.
Китайські кредити як інструмент впливу
Агія Загребельська, засновниця «Ліги антитрасту», пояснює механізм китайської експансії: гроші КНР особливо популярні в бідних країнах з корумпованими політичними елітами. На відміну від західних кредиторів, Китай видає великі позики на «грандіозні» проекти без вимог щодо реформ. Чим дорожче проект, тим краще для Пекіна, оскільки його мета не розвиток країни, а отримання впливу на неї.
Китайські кредити часто спрямовуються на будівництво економічно недоцільних об'єктів. Корумпованим елітам це вигідно, оскільки вони можуть збагатитися та створити популістичну картинку для виборців. Китаю це вигідно, оскільки країна-боржник потрапляє в борговану яму та залежність від Пекіна. Найбільше страждає населення, рівень життя якого погіршується пропорційно зміцненню влади клептократів.
На відміну від ЄС та США, які вимагають реформ, тендерів та звітності, Китай діє просто: попросили — швидко отримали, без перевірок та антикорупційних вимог. Пекін активно експортує корупцію, попри те що в самому КНР за неї можна отримати смертний вирок. Якщо Китаю щось потрібно від лідера-плутократа, він обдаровує його елітними віллами та авто, надсилає «червоні конверти», щоб досягти цілі. Однак ці «залицяння» завершуються, коли результат досягнуто, і настає сувора реальність. Весь світ чітко побачив це обличчя недавно на прикладі Шрі-Ланки.