Російська Федеральна служба безпеки розраховувала на швидку перемогу. За кілька днів до вторгнення 24 лютого офіцери ФСБ розсилали інформаторам у Києві дивні вказівки: покидайте столицю, але залишайте ключі від будинків. Ці розпорядження відходили від Департаменту оперативної інформації ФСБ і свідчили про впевненість у плані захоплення українського уряду та встановлення проросійського режиму. Оперативники були настільки переконані, що невдовзі контролюватимуть владу в Києві, що організовували конспіративні квартири для очікуваного припливу персоналу. Один офіцер написав іншому, спрямованому спостерігати окупацію: «Вдалої поїздки!» Адресат так і не дістався столиці. Плани розвалилися разом із відступом російських військ у перші місяці конфлікту.
Секретні матеріали, отримані українськими та іншими службами безпеки та вивчені The Washington Post, розкривають масштаб цих приготувань. Вони дають рідкісне уявлення про діяльність ФСБ – служби, яка несе величезну відповідальність за провал російського військового плану. Протягом десятиліть ФСБ шпигувала за Україною, намагалася кооптувати її інститути, підкуповувала чиновників і працювала над тим, щоб завадити дрейфу у бік Заходу. Жоден аспект розвідувальної місії не був важливішим, ніж проникнення на всі рівні українського суспільства. Проте відомство не змогло вивести з ладу уряд, розпалити проросійські настрої або перервати владу президента Володимира Зеленського.
За словами українських та західних чиновників, аналітики ФСБ або не розуміли, наскільки рішуче Україна реагуватиме, або розуміли, але не могли чи не хотіли донести такі оцінки до президента Володимира Путіна. Один високопоставлений американський чиновник, який має регулярний доступ до секретних розвідданих, сказав: «Росіяни помилилися на цілу милю. Вони затіяли цілу війну, щоб захопити стратегічні цілі, які були їм не по кишені. Помилка Росії була справді фундаментальною та стратегічною».
Документи показують, що підрозділ ФСБ, відповідальний за Україну, збільшився у розмірі на місяці, що передували війні. У 2019 році служба розпочала масштабне розширення, яке виросло з 30 офіцерів до 160 минулого літа, за словами українських чиновників, які посилалися на перехоплені повідомлення та розвіддані. Щоб залучити новобранців, ФСБ пропонувала премії та безкоштовне житло у будинках біля навчальної академії на Мічурінському проспекті у Москві. За офіцерами закріплювалися території в Україні, і їм доручалося складати списки колабораціоністів та противників, яких необхідно нейтралізувати.
Деякі з платних агентів в апараті безпеки України підпорядковувалися та саботували оборону, тоді як інші, схоже, отримували гроші з ФСБ, але відмовилися виконувати накази Кремля, коли розпочалися бойові дії. Великі опитування, проведені для ФСБ, показали, що значні верстви населення України були готові чинити опір російському вторгненню. Опитування Research & Branding у квітні 2021 року показало, що 84 відсотки українців розцінили б вторгнення як «окупацію», і лише 2 відсотки розглядали такий сценарій як «звільнення». Друге опитування наприкінці січня розпитувало українців про сценарії вторгнення. На питання «Чи готові ви захищати Україну у разі такої необхідності?» 48 відсотків відповіли ствердно.
Незважаючи на ці дані, ФСБ продовжувала постачати Кремль райдужними оцінками. Один західний чиновник сказав: «У ГРУ та армії було багато бажаного, але почалося все з ФСБ. Те, що на їхньому шляху будуть розкидані квіти – це була вправа ФСБ». Дотримуючись цих помилкових припущень, ФСБ розробила план, заснований на ідеї, що блискавичний напад на Київ скине уряд за лічені дні. Зеленський був би мертвий, захоплений чи перебував у вигнанні, створюючи політичний вакуум, який мали заповнити агенти ФСБ.
Оперативники ФСБ, які в якийсь момент досягли околиць Києва, були змушені відступити разом із російськими військами. Замість того, щоб керувати формуванням нового уряду, ФСБ тепер стикається із важкими питаннями в Москві про те, чого досягли її давні операції проти України та великі суми, які їх фінансували. ФСБ не відповіла на прохання про коментар.
Серед тих, хто планував прибути до Києва наприкінці лютого, був Ігор Коваленко, якого Україна назвала старшим офіцером ФСБ. Протягом багатьох років він був головним куратором деяких із найвідоміших українських політиків та державних чиновників, які таємно перебували на утриманні Кремля, включаючи членів опозиційної партії, співголовою якої є Віктор Медведчук, близький друг Путіна. Листування Коваленка 18 лютого свідчить про те, що він накинув оком на квартиру в київському районі Оболонь з видом на Дніпро. Перехоплені повідомлення показують, що він просив адресу та контактні дані інформатора ФСБ, який її обіймав.
Підлеглий Коваленка передав адресу, номери телефонів та кодові слова для зв'язку з інформатором, який служив у уряді Зеленського. Чиновники відмовилися назвати ім'я інформатора, але сказали, що він зізнався, що за кілька днів до вторгнення отримав інструкції ФСБ зібрати речі, залишити ключі та виїхати зі столиці. Інші інформатори, затримані українською владою, дали аналогічні свідчення. Їм казали: «Коли ви повернетеся, все буде інакше».
Українська влада вважає, що Коваленко міг перебувати за кілька миль від столиці в березні, супроводжуючи російські війська. Але група ФСБ, якій було доручено організувати операції у Києві, була змушена відмовитися від цього плану, коли російські війська розпочали відступ. СБУ встановила спостереження за квартирою на Оболоні після того, як ця адреса спливла у перехоплених повідомленнях. Ні Коваленко, ні якийсь інший співробітник ФСБ так і не з'явилися за ключами.
Коваленко – старший офіцер у Дев'ятому управлінні Департаменту оперативної інформації ФСБ, головним завданням якого протягом багатьох років є забезпечення раболіпства України перед Москвою. Управління курирує Сергій Бесєда, який розпочав свою кар'єру в КДБ наприкінці 1970-х років і був призначений на закордонні посади, зокрема на Кубу, після чого повернувся до Москви, щоб очолити операції в Україні, Грузії та інших колишніх радянських республіках. Після того, як наприкінці 2013 року у Києві спалахнули протести проти проросійського уряду Віктора Януковича, Бесєда з'явився в українській столиці, закликаючи застосувати смертоносну силу для придушення повстання, яке стало відомим як революція на Майдані.
Коли протестувальники взяли гору, Янукович утік до Росії з групою старших радників, підозрюваних у співпраці з філією Бесєди у наступні роки, щоб повернути проросійський уряд до влади. Цей проект набув нової актуальності протягом двох років, що передували лютневому вторгненню. За офіцерами, що прибули, закріплювалися території в Україні, і їм доручалося складати списки колабораціоністів та противників.
Спочатку ця акція розглядалася як чергове підприємство, спрямоване на «повернення російського впливу в Україні». Але у ретроспективі це був ранній сигнал про те, що Росія переключає увагу з формування подій на підготовку захоплення. Минулого року, з прискоренням російської військової мобілізації, служби безпеки України почали отримувати додаткову розвідувальну інформацію від західних шпигунських служб.
12 січня директор ЦРУ Вільям Дж. Бернс прибув до Києва з докладним досьє про плани Росії та групою американських чиновників, які намагалися переконати Зеленського у неминучості війни. Однак коли команда ЦРУ поїхала, керівники українських спецслужб зібралися з Зеленським для наступного брифінгу, який був набагато двозначнішим. «Ми передали всю інформацію, якою поділилися американці, без будь-яких змін», – сказав один із учасників. Але «наша інформація каже, що росіяни не планують війну» в таких великих масштабах, і цьому судженню було надано рівну вагу поряд із попередженнями ЦРУ.
Останні тижні перед вторгненням були відзначені суперечливими звітами розвідки та плутаними сигналами від європейських урядовців. Через десять днів після візиту Бернса британський уряд заявив, що має інформацію про те, що російський уряд прагне встановити проросійського лідера в Києві. У британському досьє проросійського колишнього члена парламенту України Євгена Мураєва названо «потенційним кандидатом», що Мураєв назвав «безглуздим і смішним» у відповіді Associated Press. У британській заяві також перераховано колишніх членів кабінету міністрів Януковича, стверджується, що вони мали зв'язки з російською розвідкою.
Приблизно водночас органи безпеки України виявили ознаки того, що оперативники ФСБ підтримували прямий зв'язок із повітряно-десантними військами Росії. Така пряма взаємодія була настільки незвичайною, що це було розцінено як тривожна ознака спільного оперативного планування. Повітряно-десантні сили Росії відіграли вирішальну роль у захопленні аеропорту в Гостомелі на околиці Києва у перші години вторгнення. Це був ключовий вузол для очікуваного штурму столиці, і співробітники ФСБ були помічені там до того, як російські війська витіснили зі злітно-посадкової смуги.
Однак інші розвіддані, отримані із запізненням, ставлять під сумнів ідею про те, що Росія взагалі була готова до повномасштабних бойових дій. У середині лютого Служба зовнішної розвідки України направила агентів до Росії для спостереження за військовими частинами. Одна із груп зіткнулася з «потемкінським селом» російської техніки: десятки припаркованих танків у супроводі невеликої охорони. Ані танкістів, ані бригад технічного обслуговування поблизу не було. В інших місцях українські шпигуни зіткнулися з дисциплінарним свавіллям: низки російських машин, що застрягли, у супроводі солдатів, які обмінювали паливо та припаси на алкоголь. «Багато хто був п'яний», – сказав український чиновник, який вивчив звіти про те, чому були свідками українські шпигуни.
Ці сцени підживлювали сумніви серед радників Зеленського з безпеки, деякі з яких не хотіли вірити, що дні їхньої країни вважаються. Навіть зараз, через кілька місяців, багато хто продовжує висловлювати недовіру з приводу того, що Росія так погано підготувалася. Європейські урядовці також зберігали скептицизм. У Києві 8 лютого президент Франції Еммануель Макрон заявив, що отримав від Путіна особисте запевнення, що Росія не піде на ескалацію. Шеф шпигунської служби Німеччини Бруно Каль за кілька днів раніше заявив, що рішення Путіна про напад «ще не прийнято». У день початку вторгнення Каль перебував у Києві і його довелося евакуювати на машині до Польщі.
У результаті багато українських силовиків вважали, що нарощування військової могутності Росії було в основному психологічними хитрощами. Тоді рейтинг схвалення Зеленського впав приблизно до 26 відсотків, оскільки Україна зіткнулася з енергетичною кризою і тиском на валюту. «Ми не припускали класичного вторгнення у стилі Другої світової війни з танками, артилерією та піхотою», – сказав високопоставлений представник української служби безпеки. За його словами, Україна помилялася щодо намірів Росії, але навіть Москва, можливо, не передбачала великої сухопутної війни. «Вони очікували, що хтось відчинить ворота. Вони не очікували жодного опору».
В інтерв'ю The Post Зеленський сказав, що задовго до вторгнення Росія вела «гібридну війну проти нашої держави». Був енергетичний удар, був політичний удар. «Вони хотіли зміни влади усередині країни. У мене було відчуття, що росіяни хотіли підготувати нас до м'якої капітуляції».
СБУ, як і її російський аналог, є прямим нащадком КДБ. Вона займає колишню штаб-квартиру КДБ у Києві, має ту ж бюрократичну структуру, що й її радянський попередник, і в ній працює невизначена кількість офіцерів, які пройшли навчання в академії КДБ у Москві чи його наступнику ФСБ. Нинішні та колишні співробітники українських силових структур кажуть, що страх перед лояльністю високопосадовців є джерелом постійного занепокоєння. Один чиновник розповів, що другого дня війни він потягнувся до телефону, щоб почати дзвонити підлеглим. Але він вагався, набираючи номер, побоюючись, що його дзвінки залишаться без відповіді або з'ясується, що старші лейтенанти перейшли на бік росіян. За його словами, він був приголомшений, коли ті, кому він дзвонив, не лише відповідали, а й виконували накази з точністю та рішучістю, які були рідкістю до конфлікту.
«Це парадокс української держави», – сказав урядовець. «Вважалося, зокрема й самими українцями, що в українських державних структурах існує високий рівень корупції, неефективності та проникнення російських агентів. Але після 24 лютого вони не лише працювали, а й працювали більш ефективно, ніж будь-коли». Багато в чому ця стійкість пояснюється прикладом, який подав Зеленський своїм рішенням залишитись у столиці. Його здатність зробити це почасти пояснювалася існуванням під урядовим кварталом Києва масивного бункерного комплексу, спроектованого радянськими інженерами та розрахованого на виживання в умовах ядерного конфлікту.
Україна робила неодноразові спроби очистити свої ряди від російських активів. За словами колишніх американських чиновників, в якийсь момент навіть залучали співробітника ЦРУ як внутрішнього радника з викорінення проникнення ФСБ. Але за чисельності 27 000 осіб, що робить СБУ щонайменше вп'ятеро більше, ніж британський аналог MI5, відомство важко справляється з цією проблемою.
«Чи є зрада? Що я можу сказати?» – сказав Зеленський. «За всієї моєї любові до України, ми не без гріха». Число тих, хто не вірний своїй країні, «з роками поменшало». Проте, коли почалася війна, «були люди, які працювали на росіян за гроші, а були й ті, хто зсередини завжди ненавидів Україну і чекав на повернення Радянського Союзу».
Декільком високопоставленим співробітникам СБУ було пред'явлено звинувачення у державній зраді. Серед них колишній голова управління відомства в Херсоні, якого звинувачують у тому, що він наказав підлеглим залишити свої посади, коли російські війська затопили регіон. Минулого місяця українська влада заарештувала ще одного співробітника СБУ Олега Кулініча, якого було поставлено на керівні посади Бакановим, директором СБУ та другом дитинства Зеленського.
Звинувачення проти Кулініча описують його як частину осередку «сплячих агентів» під керівництвом Володимира Сівковича, колишнього заступника голови Ради безпеки України, який у січні потрапив під санкції Міністерства фінансів США за роботу «з мережею російських розвідників для проведення операцій впливу». За два роки до війни Сівкович «поставив перед Кулиничем завдання» розпочати крадіжку секретних внутрішніх файлів СБУ, які могли б представляти «оперативний інтерес» для «спеціальних служб Російської Федерації». Водночас вони почали змову, щоб допомогти іншому російському шпигуну отримати контроль над департаментом контррозвідки СБУ.
Цей діяч, Андрій Наумов, був заарештований у Сербії в червні з готівковим та дорогоцінним камінням на суму понад 700 000 доларів. У ніч перед вторгненням Росії Кулініч «навмисно» блокував поширення розвідданих, які попереджали про те, що російські сили в Криму знаходяться за кілька годин від початку атаки. Рішення Зеленського усунути Баканова з посади директора СБУ після арешту Кулініча було продиктовано невдоволенням тим, що йому не вдалося «очистити» відомство від прихильників Росії, вважає Андрій Смирнов, заступник глави адміністрації президента України. «За півроку війни ми продовжуємо виявляти безліч таких людей».
Загалом, за даними МВС України, було затримано понад 800 осіб, які підозрюються у сприянні Росії шляхом розвідки чи саботажу. Влада також вжила заходів проти підозрюваних «агентів впливу» в уряді, парламенті та політиці. Головним серед них є Медведчук, голова опозиційної партії, який має настільки тісні зв'язки з Путіним, що російський лідер є хрещеним батьком молодшої дочки. Українські чиновники описали 68-річного Медведчука як спритного політичного оператора, який сам плекав амбіції зайняти високу посаду і, ймовірно, став би маріонетковим господарем будь-якого режиму, встановленого Кремлем.
У травні 2021 року уряд Зеленського звинуватив Медведчука у державній зраді та помістив його під домашній арешт. Медведчук заперечував будь-які правопорушення та заявив, що боротиметься за очищення свого імені. У перші дні війни він втік, але був спійманий у квітні і тепер чекає на суд. Адвокат Медведчука, Тетяна Жуковська, цього місяця відмовилася від коментарів, заявивши, що не може цього зробити, доки український суд не винесе рішення.
Медведчук на початку 2000-х років обіймав посаду глави адміністрації президента, а потім сколотив статки в бізнесі і став одним із лідерів головної проросійської партії України. На відміну від інших українських діячів, він підтримував прямі контакти з Путіним. Він був найпомітнішим голосом у хорі союзників Кремля, які запевняли Москву в тому, що Зеленський слабкий, що його уряд звалиться і що російські війська зустрінуть український народ.
Останніми роками Медведчук, схоже, використав свою бізнес-імперію, щоб закласти основу для російського наступу на Київ. Його телеканали регулярно критикували Зеленського і транслювали проросійську пропаганду, включаючи заяви про те, що Сполучені Штати мають у країні біолабораторії, щоб допомогти Україні розробити біологічну зброю. Його компанії, серед яких була частка у нафтопереробному заводі на півдні Росії, служили провідником грошей, які йшли проросійським силам та підтримували змови щодо дестабілізації київського уряду.
Міністерство фінансів США, яке раніше запровадило санкції проти Медведчука, у січні вийшло на ключових лейтенантів партії, звинувативши їх у співпраці з російською розвідкою у спробах «захопити український уряд та контролювати критично важливу інфраструктуру України за допомогою окупаційних сил». Один із соратників, які потрапили під санкції, Олег Волошин, заперечує, що він чи Медведчук були заздалегідь обізнені про план вторгнення Росії чи що вони прагнули повалити уряд Зеленського. У телефонному інтерв'ю The Post Волошин поклав провину за війну на Зеленського, заявивши, що репресії проти Медведчука та його прихильників змусили Москву захищати своїх союзників.
Майже одразу ж війна не виправдала прогнозів Медведчука. Його політична мережа розпалася, і до десятка високопосадовців покинули країну. Наступне відторгнення Медведчука Москвою стало однією з небагатьох видимих ознак роздратування Путіна. Після того, як Медведчука захопили в середині квітня, українська влада запропонувала відправити його до Москви в рамках обміну полоненими. Але офіційні особи заявили, що Кремль не виявив жодного інтересу до угоди, яка б звільнила олігарха.
Для Кремля «він зрадник, тому що взяв усі гроші і не досяг жодних результатів», – каже Костянтин Батозський, який був радником донецького губернатора до того, як регіон захопили проросійські сепаратисти. Медведчук – «це розіграна карта, його більше ніколи не використовуватимуть». «Він не хоче зараз їхати до Росії, тому що йому ставлять найнеприємніше питання у світі: А що з грошима? Куди вони поділися?»
Одним із найзагадковіших аспектів прорахунку Росії є те, що ФСБ отримувала інформацію, що свідчить про те, що війна з Україною не буде легкою. Нещодавні опитування, проведені організацією, що має тісні зв'язки з ФСБ, показали, що Путін глибоко непопулярний в Україні. Опитування Research & Branding у квітні 2021 року показало, що 84 відсотки українців розцінили б будь-яке подальше вторгнення російських військ як «окупацію», і лише 2 відсотки розглядають такий сценарій як «звільнення».
Друге опитування, проведене наприкінці січня за кілька тижнів до початку війни, надзвичайно докладно розпитувало українців про сценарії вторгнення. Чи можлива «велика війна» між країнами? Чи відчувають люди «почуття тривоги за себе та своїх близьких» у зв'язку з нарощуванням російських військ? Чи здатна армія України протистояти вторгненню? Найрезонансніше питання знаходиться наприкінці: «Чи готові ви захищати Україну у разі такої необхідності?» Загалом 48 відсотків відповіли ствердно.
Українські чиновники заявили, що ця кількість мала бути витлумачена як знак рішучості, що показує, що мільйони громадян готові взяти до рук зброю проти Росії. Однак ФСБ, можливо, зробила інший висновок із тих самих даних, вважаючи, що лише меншість українців готові захищати свою країну. Незрозуміло, чи були результати цих опитувань точно передані до Кремля. Коли з ним зв'язалися телефоном, Едуард Золотухін, директор компанії Research & Branding, попросив The Post надіслати письмові питання, але потім не відповів.
Наслідки для ФСБ було важко визначити за умов інформаційного затемнення, накладеного Путіним на російські ЗМІ. Перші повідомлення про те, що Бесєда, який відповідав за управління ФСБ по Україні, був знижений на посаді або навіть ув'язнений, скептично сприймаються американськими та іншими співробітниками розвідки. «У нас є досить вагомі підстави вважати, що він все ще на роботі», – сказав про Бесєду один високопоставлений американський чиновник. Також немає жодних ознак того, що голову ФСБ Олександра Бортнікова було притягнуто до відповідальності за провали свого відомства. Високопоставлений російський політик, який має тісні зв'язки із Кремлем та ФСБ, також заявив в інтерв'ю, що Бесєда продовжує виконувати свої обов'язки.
В інших повідомленнях йшлося про те, що Путін відсунув ФСБ на другий план через її невдачі і поклав велику відповідальність за Україну на пов'язане з військовими ГРУ. Українські чиновники затверджують протилежне. «Я не поділяю цю точку зору», – сказав один із чиновників. ФСБ «не впоралася з поставленим перед нею завданням. Але вони продовжують працювати. Не з тим же ентузіазмом. Але вони продовжують».
Українські чиновники послалися на останні розвіддані, які вказують на те, що ФСБ – як і російські військові – перегрупувалися, переключивши свою увагу на території на півдні та сході, які були знищені російською артилерією. «Ми бачимо, як це відбувається в Маріуполі, Мелітополі, Херсоні та інших містах, які загинули під ударами російських військ», – сказав представник української розвідки. Співробітники ФСБ розпочинають реалізацію версії плану, який відомство спочатку розробило для Києва. «Мета – політичний контроль, економічний контроль, контроль над злочинними угрупованнями – всі сфери діяльності на захопленій території. Кінцева мета – встановити проросійську владу».
Херсон, перше велике місто, що занепало під натиском російської армії, тепер пропонує погляд на те, яким би могло бути життя, якби Росія захопила столицю України. Мера міста Ігоря Колихаєва заарештували в червні після неодноразової відмови співпрацювати з російськими окупантами, і його місцезнаходження невідоме. Його замінив Олександр Кобець, колишній офіцер КДБ, який також колись працював у СБУ. Помічник колишнього мера, Галина Ляшевська, сказала, що коли Колихаєв був зміщений зі своєї посади у квітні, щонайменше 300 жителів міста вважалися зниклими безвісти. За останніми оцінками, ця цифра як мінімум удвічі більша. Багато інших було заарештовано, і близько половини населення міста, що становить 300 000 осіб, втекли.
У своїй нещодавній доповіді організація Human Rights Watch зафіксувала десятки випадків тортур серед мешканців Херсона. «ФСБ не має форми, тому ви ніколи не знаєте, хто стоїть поряд з вами», – каже Ляшевська. «Для ФСБ тут просто рай. Вони можуть змусити будь-кого робити те, що вони хочуть». Українські чиновники кажуть, що ФСБ бере участь у плануванні референдуму, який стане приводом для включення міста та прилеглого регіону до складу Росії. Але Україна розпочала підготовку сил для великого контрнаступу, аби повернути Херсон.
Оскільки кінця війни не видно, співробітники ФСБ, за словами українських силовиків, почали проводити тримісячні ротації. Коваленко, оперативник ФСБ, який цікавився квартирою на березі річки в Києві, виїхав до Росії зі зламаним пальцем та явним занепокоєнням з приводу проникнення українців у його управління. У розмовах із родичами, які відслідковувалися українською розвідкою, він говорив про зміну телефонів, адрес у Москві та навіть про продаж сімейних автомобілів. Потім наприкінці травня він повідомив, що його знову відправляють до України для виконання чергового завдання. Один із родичів відреагував на цю новину російською лайкою. Українські чиновники заявили, що їм не вдалося встановити нинішнє місцезнаходження Коваленка.