Після того як Андрій Єрмак очолив офіс президента на початку 2020 року, в енергетичному секторі України почалася масштабна ротація керівництва. Ключові посади в «Енергоатомі», Міністерстві енергетики, НКРЕКП, «Гарантованому покупцеві», «Операторі ринку», «Операторі ГТС України» та «Укренерго» заповнили люди, пов'язані з однією групою. Центральною фігурою цієї структури став Герман Галущенко, професійний юрист, який потрапив у енергетику разом із людьми Андрія Деркача і користується безумовною довірою офісу президента в особі Єрмака та його заступників Олега Татарова і Ростислава Шурми.
Повернення Галущенка в енергетику відбулося навесні 2020 року, коли він став віцепрезидентом НАЕК «Енергоатом». Це був його другий прихід в атомну енергетику — офіційно він уже працював директором із правового забезпечення НАЕК у 2013–2014 роках під керівництвом Микити Константінова. Той у свою чергу був віцепрезидентом НАЕК у 2005–2006 роках, коли компанію очолював Андрій Деркач. Після Революції Гідності 2014 року Константінов залишив Україну і перейшов на роботу в російський «Росатом». За даними СБУ, у той же період Деркача завербувала російська розвідка.
Зв'язок із Деркачем простежується через кадрові рішення в «Енергоатомі». У 2020 році разом із Галущенком туди прийшов Олег Бояринцев, який з 2002 по 2019 рік був депутатським помічником Деркача. Бояринцев спочатку став головним консультантом у службі президента НАЕК, а потім — директором з персоналу, тобто контролює всі призначення в головному офісі держкомпанії. На початку російського вторгнення у березні 2022 року СБУ запідозрила його у державній зраді і затримала неподалік Рівненської АЕС. Однак це затримання не призвело навіть до звільнення з посади.
Вплив Деркача на кадровий склад був настільки очевидним, що 2021 року про нього говорив навіть Юрій Вітренко, який тоді був в.о. міністра енергетики: «Деркач просто історично впливає на «Енергоатом». У нього там багато людей. І це я точно знаю».
Андрій Деркач — син голови СБУ Леоніда Деркача, який керував спецслужбою у 1998–2002 роках, період убивства журналіста Георгія Гонгадзе та скандалу з прослуховуванням президента Леоніда Кучми. Деркач був кумом Юрія Луценка (колишнього генпрокурора і міністра МВС) та Давида Жванії (екснардепа і постачальника російського палива на «Енергоатом», який перейшов на службу до РФ перед вторгненням і був убитий під Запоріжжям). Донька Деркача вийшла заміж за сина Володимира Литвина, багаторічного керівника Верховної Ради та адміністрації президента. Брат дружини Деркача одружений на доньці російського олігарха Костянтина Григоришина.
Під час першого Майдану 2004 року Деркач надягнув помаранчевий шарфик як один із ключових гравців Соцпартії, що увійшла до правлячої коаліції. Це дало йому змогу у 2005–2006 роках із дозволу президента Віктора Ющенка стати керівником «Енергоатому». Офіційно Герман Галущенко тоді працював у секретаріаті президента Ющенка. За чутками, він нібито надавав юридичні послуги атомникам, але офіційного підтвердження цього немає.
Зараз Деркача знають як державного зрадника, якого спецслужби Росії завербували нібито лише у 2016 році. За часів Володимира Зеленського він із депутатом «слуги народу» Олександром Дубінським вкинув в інформпростір записи розмов Петра Порошенка і Джо Байдена, що мали б дискредитувати двох президентів. Ця діяльність виявилася провальною. Галущенко публічно заявив, що його зв'язок із Деркачем — це фейк. Деркач маргіналізувався до поміщика на Глухівщині у прикордонному районі Сумської області, де переховувався, перш ніж його оголосили в розшук за державну зраду.
Костянтин Ущаповський за два дні до російського вторгнення був призначений головою НКРЕКП замість Валерія Тарасюка, який пішов із посади під тиском офісу президента. До цього Ущаповський був радником міністра енергетики Галущенка. За своєю кар'єрою він встиг попрацювати у багатьох держструктурах, включаючи «Укренерго» і «Енергоатом». Його дружина Валерія Ущаповська володіла часткою у фірмі «Енергоспецремонт», партнерами якої були Григорій та Іван Плачкови, відомі діячі енергоринку початку сторіччя.
Юрій Власенко — перший заступник і права рука міністра Галущенка, багато років працював у НКРЕКП. За даними джерела, саме Власенко змушував голову правління «Укренерго» Володимира Кудрицького в грудні 2021 року подати подання на наглядову раду про звільнення членів правління Андрія Немировського та Максима Юркова, щоб замість них призначити людей міністра. Після синхронізації цієї весни української енергетичної системи з європейською Власенко мав контролювати розпорядження Галущенка щодо розподілу доходів «Укренерго» від продажу прав на міждержавний перетин між шістьма фірмами.
Фарід Сафаров — заступник міністра енергетики, відповідає за цифрову трансформацію галузі. Його називають рукою міністра, яка підписує необхідні документи. Саме Сафаров підписав листа про відсутність конфлікту інтересів для призначення заступника міністра енергетики Миколи Колісника головою «Оператора газотранспортної системи України». Таке призначення суперечить принципам корпоративного управління, оскільки ОГТСУ має європейський сертифікат незалежності, а його керівником не можна призначати чиновника, що прямо керує галуззю. Колісник багато років працював у директораті міністерства, що займається міжнародними відносинами. Галущенко за протекцією Сафарова підняв його службовими сходами до рівня заступника міністра. Команда намагалася просунути Колісника на посаду керівника ОГТСУ з допомогою серії незаконних рішень, від чого відмовилася лише після публічного розголосу.
Дмитро Олефір пару років тому був звільнений з «Укренерго» і зараз радник Галущенка. Він був одним із двох кандидатів, яких Галущенко намагався призначити в правління «Укренерго» у грудні 2021-го і січні 2022 року. Другим невдалим кандидатом став Юрій Гапон — співробітник СБУ, спеціаліст з економічної безпеки, який не є фахівцем в енергетиці. Його кар'єра пов'язана з батьком Андрія Деркача Леонідом, очільником СБУ часів Леоніда Кучми.
Петро Котін — голова «Енергоатому», по суті, підконтрольний Галущенку. В його підпорядкуванні працюють люди з російськими паспортами та тісними зв'язками з РФ. Він відомий тим, що до серпня категорично виступав проти проведення місії МАГАТЕ на Запорізькій АЕС, змінив риторику лише після публічних заяв Андрія Єрмака. Розпачливо захищає затриманого СБУ підлеглого Олега Бояринцева, про роботу якого відмовився розповідати на засіданні парламентського комітету.
Валерій Полшков — колишній директор по закупівлях «Укренерго», був звільнений Всеволодом Ковальчуком. За часів Януковича займався тендерами «Чорноморнафтогазу», відомими своїми неринковими цінами. 2020 року планував стати віцепрезидентом «Енергоатому» по закупівлях, однак став радником голови НКРЕКП Костянтина Ущаповського. Його завдання — детальне знання схем розпилу тендерів і передача «правильних» сигналів від Галущенка підрядникам різних компаній, де акціонером є Міненерго.
Андрій Пилипенко у грудні 2021 року очолив ДП «Гарантований покупець». До цього він працював юристом на «Хмельницькобленерго». Попередній керівник Костянтин Петриковець був звільнений через відмову «виконувати незаконні вказівки представників уряду щодо розрахунків із виробниками електроенергії з відновлюваних джерел». В уряді заперечували ці слова Петриковця.
Олександр Гавва у грудні 2021 року став керівником ДП «Оператор ринку», яке відповідає за організацію купівлі-продажу електроенергії. До призначення був радником міністра Галущенка. Його дружина Дарина Гавва працює в енергетичному комітеті Верховної Ради.
Локально така узурпація галузі загрожує банальними схемами на кшталт оборудки навколо ОГТСУ на 3 млрд грн, доведення «Енергоатому» до банкрутства чи переведення під свій контроль адміністрації ЧАЕС. Україна підійшла до найскладнішого в історії опалювального сезону без грошей на покриття тарифів для населення, без газу, який мав забезпечити комфортне проходження сезону, і з невідомими нікому запасами вугілля. Це навіть за звичних умов дуже небезпечно, що вже казати за крок від найнепередбачуванішого опалювального сезону, впродовж якого бажано ще й поповнити засіки для наступних зим.
Глобально ручне керування галуззю вимиватиме з неї останні гроші, штовхаючи до масштабної кризи неплатежів. Основна проблема в тому, що Україна може втратити унікальний шанс позбутися впливу олігархів на енергетичну галузь, де вони комфортно почувалися з часу переділу власності Кучмою. Цей рік — перший, коли вони не мають вирішального голосу в ухваленні рішень. Але це може бути і рік, коли люди, наділені повноваженнями держави, стануть новими олігархами. І про інтеграцію в ЄС можна буде забути, замість цього почнеться новий безкінечний цикл накопичення грошей і боротьби з новими групами.