Три найбагатші українці контролюють розгалужену мережу активів, яка офіційно не існує як юридична особа. За даними Центру економічної стратегії, Геннадій Боголюбов посідає четверте місце в рейтингу найбагатших людей України, Ігор Коломойський — п'яте, а Олексій Мартинов — дев'яте. Разом вони є головними бенефіціарами групи «Приват», яка, попри свою назву та масштаб операцій, не має офіційно зареєстрованого холдингу чи корпоративної структури.
На відміну від інших українських олігархів, активи цієї групи складно відстежити. Багато компаній записані на пов'язаних осіб з іноземною реєстрацією, а сама структура включає десятки офшорних та іноземних компаній. За даними системи YouControl, з групою пов'язано майже 975 компаній та 37 ключових осіб. Журналісти-розслідувачі Центру протидії корупції детально описали частину цієї структури.
ПриватБанк, який дав назву всій групі, більше їй не належить — його націоналізували у 2016 році. До того часу Коломойський володів 49,98% акцій, Боголюбов — 41,58%, решта припадала міноритаріям. Однак група продовжує функціонувати під цією назвою, хоча протягом 2015–2019 років значна частина її активів перебувала під арештом. Проти Коломойського та Боголюбова подано позови як в Україні, так і за кордоном, але їхній вплив залишається значним.
Мартинов — один із найзакритіших бізнесменів групи. Він є директором ТОВ «Солм ЛТД» та був членом наглядової ради ПриватБанку з 2000 до 2016 року. Його активи пов'язані з фінансами, але визначити його інтереси окремо від двох інших учасників групи майже неможливо. За активами група посідає друге місце після Ріната Ахметова.
МЕТАЛУРГІЯ ТА АМЕРИКАНСЬКІ АКТИВИ
Найбільша концентрація активів групи припадає на металургію. Коломойський та Боголюбов володіють металургійними заводами як в Україні, так і у США. У травні 2019 року державний ПриватБанк подав позов до Канцлерського суду штату Делавер, звинувачуючи їх у привласненні 623 млн дол. через виведення коштів з банківських рахунків. На ці гроші були придбані американські підприємства: CC Metals and Alloys (виробник та постачальник феросиліцію), Felman Production LLC (виробник феросилікомарганця), Kentucky Electric Steel, Warren Steel, Corey Steel та Detroit Cold Rolling Facility. За даними журналістів, ФБР розпочало розслідування цієї справи.
Феросплавний бізнес становить також інтерес для Мартинова. Він заявляв, що група значно збільшила рудні та феросплавні активи, вважаючи цей напрям перспективним. Коломойський у інтерв'ю «Дзеркалу тижня» підтвердив, що «Мартинов пріоритетно займається феросплавами».
НАФТОГАЗОВА СФЕРА ТА СХЕМИ ВИВЕДЕННЯ КОШТІВ
«Укрнафта» — найбільша нафтовидобувна компанія України. Коломойський є бенефіціарним власником 42% її акцій, тоді як державі через НАК «Нафтогаз України» належить контрольний пакет (50%+1 акція). Однак з 2010 до 2015 року міноритарії мали право призначати голову та членів правління, що дозволяло їм отримувати прибутки від операцій з підконтрольними компаніями.
У 2012 році «Укрнафта» виплатила ТОВ «Ріаліз Ойл», афільованій з Коломойським, 474 млн дол. за майбутнє постачання мазуту, бензину та дизельного палива. Проте компанія не отримала ні нафтопродуктів, ні грошей назад. У 2014 році «Укрнафта» припинила сплачувати рентну плату за видобування. У 2015 році вона видала авансові платежі за майбутнє постачання 24 компаніям, пов'язаним з групою «Приват». Того ж року компанія продала сиру нафту на суму 355 млн дол. «Укртатнафті» Коломойського.
Поточний податковий борг «Укрнафти» становив 13,895 млрд грн у 2019 році. У травні 2019 року компанія погасила 1,5 млрд грн боргу за попередні шість місяців. У березні 2019 року акціонери вирішили використати виручку від продажу 4 млрд м³ газу НАК «Нафтогаз України» для погашення податкового боргу.
Коломойський також чинив тиск на АТ «Укртранснафта», де держава не має впливу, попри те що їй належить 43% акцій. Останні збори акціонерів відбулись у 2010 році. Російська компанія «Татнефть» подала позов до міжнародного трибуналу, і борг перед нею становить 140 млн дол. Коломойський сподівається списати цей борг в обмін на борги Росії перед Україною за майно в окупованому Криму, а не за рахунок групи «Приват».
Групі належить або вона контролює мережу автозаправних станцій під брендами «Авіас», «Укрнафта», ANP, ZNP, Sentosa Oil, «Юкон» та Rubix. Загалом у мережі близько 1,5 тис. АЗС, що становить майже 25% від загальної кількості в Україні. У 2021 році Антимонопольний комітет оштрафував мережі на 4,7 млрд грн за узгоджене встановлення цін у 2016 році — один із найбільших штрафів в історії комітету, але він не був сплачений.
ТРАНСПОРТ ТА АВІАЦІЯ
Основний актив Коломойського у транспорті — ПАТ «МАУ», яку він контролює через ТОВ «Кепітал Інвестмент Проджект» та ТОВ «Онтобед проушинз лімітед». Сам Коломойський заявляв про володіння 25% акцій, не враховуючи можливих пов'язаних осіб. Він також контролює Windrose Airlines, «Аеросвіт» (збанкрутувала), «Дніпроавіа» та «Донбасаеро». У серпні 2019 року Windrose Airlines виграв тендер на здійснення літерних перевезень посадових осіб держави.
Боголюбов та Коломойський володіють зерноперевалювальним комплексом «Боріваж» на території порту «Південний».
ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА МОНОПОЛЬНІ ЗЛОВЖИВАННЯ
АТ «Дніпроазот» входить до активів, арештованих для відшкодування боргу ПриватБанку перед Національним банком України. У 2018 році це підприємство, монополіст з виробництва рідкого хлору для водоканалів, припинило його виробництво, нібито очікуючи узгодження підвищення ціни від Антимонопольного комітету. АМКУ відповів, що таке узгодження не потрібне, але нагадав про зловживання монопольним становищем. Наприкінці 2021 року АМКУ оштрафував підприємство на 80 млн грн.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА СФЕРА
Земельний банк групи перевищує 100 тис. га. Група володіє торговою маркою «Щедро», до якої входять Львівський, Харківський та Запорізький масложирові комбінати, а також ТМ «Біола», яка випускає соки, води та газовані напої.
ЕНЕРГЕТИКА ТА ПРИВІЛЕЙОВАНІ ТАРИФИ
Коломойський та Боголюбов мають міноритарні частки у Полтавському, Чернігівському, Сумському та Хмельницькому обленерго, а також невеликі пакети у Дніпропетровському та Запорізькому обленерго. Група чинила непрямий вплив на державну генеруючу компанію «Центренерго». За повідомленнями ЗМІ, підприємство очолювали люди, близькі до Коломойського, які забезпечували функціонування схеми: приватна компанія «Юнайтед Енерджі» продавала державній компанії енергоресурси за завищеною ціною та купувала електроенергію зі знижкою. На відміну від інших постачальників, з цим трейдером розраховувалися повністю.
Згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, п'ять компаній, афільованих з Коломойським (АТ «Нікопольський завод феросплавів», АТ «Дніпроазот», АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» та АТ «Запорізький завод феросплавів»), користуються тарифом 57,4 грн/МВт∙год. Для решти учасників ринку діють тарифи 347,43 грн/МВт∙год та 8,9 грн/МВт∙год відповідно, затверджені постановами НКРЕКП від 07.06.2019 №954 та №955.
ТАТНЕФТЬ ТА МІЖНАРОДНІ ПОЗОВИ
До 2007 року 18,296% акцій «Укртатнафти» належало компаніям, близьким до «Татнефта», 28,8% — Міністерству майна республіки Татарстан, 8,6% — самій «Татнефті». За даними журналістських розслідувань, внаслідок судових рішень та рейдерської атаки ці акції продали компаніям з групи «Приват». Станом на квітень 2019 року Коломойському належить 28% акцій, державі — 43%.
У 2008 році на підставі російсько-української угоди про захист інвестицій «Татнефта» подала позов до Міжнародного арбітражного суду, який у 2014 році зобов'язав Україну виплатити їй 122 млн грн. Республіка Татарстан подала аналогічний позов у 2016 році, вимагаючи компенсацію 300 млн дол. Високий суд Лондона розглядав позов від «Татнефта» проти Боголюбова, Коломойського, Ярославського та Овчаренка щодо компенсації 334,1 млн дол. та відсотків за нафту, поставлену на Кременчуцький НПЗ.
У листопаді 2018 року ПАТ «Укртатнафта» звернулося до РНБО з проханням здійснити антисубсидіарне розслідування щодо імпорту бензинів із Білорусі.
ТРАНСПОРТУВАННЯ НАФТИ ТА ПІЛЬГОВІ УМОВИ
З 2009 по 2015 рік керівником державної «Укртранснафти» був Олександр Лазорко, наближений до Коломойського. У результаті група «Приват» отримала низку пільгових умов. Було укладено угоди, за якими більше половини державної технологічної нафти віддано на зберігання трьом компаніям: ПАТ «НПК-Галичина», ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ПАТ «Укртатнафта» — всі наближені до Коломойського.
У 2014–2015 роках «Укртранснафта» викачала з нафтопроводів 600 тис. тонн технічної нафти нібито для захисту від сепаратистів і відправила на зберігання на об'єкти Коломойського. Лазорко також утримував низькі тарифи на прокачку нафти Кременчуцькому НПЗ, який перебуває під контролем групи. Це створює небезпеку впливу на ухвалення постанови НКРЕКП щодо збільшення тарифів на транспортування нафти.
АВІАЦІЙНА ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА МОНОПОЛІЗАЦІЯ
Протягом тривалого часу Коломойський сприяв монополізації авіаринку з боку «Міжнародних авіаліній України». Аеропорт Дніпра був монополізованим через контроль групи над ним до вересня 2022 року.
У 2015 році Національне антикорупційне бюро повідомило про підозру екскерівнику Державіаслужби, президенту та головному бухгалтеру МАУ. МАУ стягував авіаційний збір за внутрішні і зовнішні перевезення, але не перерахувала його у фонд. Сума несплати за 2014–2016 роки становила 147 млн грн. Державіаслужба прийняла наказ, згідно з яким авіаперевізник міг отримувати нові маршрути, незважаючи на непогашені борги перед фондом. 16 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду України відмовила у погодженні Державіаслужбі перегляд постанови Вищого Адміністративного Суду від 16 травня 2017 року за справою №826/17492/16.
ПРИВАТБАНК ТА СУДОВІ ПРОЦЕСИ
Націоналізація ПриватБанку у 2016 році поклала початок низці судових процесів як в Україні, так і за кордоном. У 2015 році Коломойський підписав з НБУ договір особистої поруки про погашення п'яти кредитів рефінансування, отриманих за період 2008–2014 років. У грудні 2018 року НБУ подав судовий позов до першої інстанції Суду Республіки та Кантона Женеви проти Коломойського на загальну суму 6,64 млрд грн.
Українські суди, які протягом 2017–2018 років надавали перевагу уряду та НБУ, потім почали ухвалювати рішення на користь колишніх власників. Українська влада, можливо, припустилася процесуальних помилок під час складної процедури націоналізації, яка відбувалася під високим тиском. Однак націоналізація в умовах відмови колишніх власників докапіталізувати банк була єдиною альтернативою його банкрутству — банк можна класифікувати як too big to fail через його розмір та вплив на економіку.
За словами представників НБУ, колишні кредити пов'язаних осіб не обслуговуються. Судові процеси мають на меті повернути борги пов'язаних осіб для компенсації витрат держави на докапіталізацію. Рішення судів, що ставлять під сумнів законність вимог за цими кредитами або саму націоналізацію, зменшують шанси повернути витрачені кошти платників податків.
13 травня 2020 року Верховна Рада ухвалила закон, який унеможливлює повернення проблемних банків їхнім колишнім власникам та обмежує компенсації їм. Закон був ухвалений задля ускладнення колишнім власникам ПриватБанку спроб повернути банк, тож його одразу назвали «антиколомойським».
Коломойський раніше заявляв, що хоче повертати собі акції націоналізованого ПриватБанку або ж повернути капітал у 2 млрд дол.
Ключові судові справи включають: №826/7432/17124, в якій Коломойський оскаржує договір купівлі-продажу банку державою (розгляд призупинено 2 березня 2021 року, але 1 червня 2022 року Верховний суд задовольнив касаційні скарги банку, НБУ та Кабміну); №910/1834/19125, яка дублює попередню (13 червня 2022 року Господарський суд Києва відтермінував розгляд); №910/15737/20126, аналогічна попереднім, але стосується прав Боголюбова (розгляд у першій інстанції триває); №826/6664/17127 про оскарження кіпрською компанією Triantal Investments результатів перевірки банку (касаційний розгляд продовжується).
МЕДІА ТА ВПЛИВ НА ГРОМАДСЬКУ ДУМКУ
Медіагрупою «1+1» володіють Коломойський, Ігор Суркіс та Оксана Марченко (дружина Віктора Медведчука). Телеканал «1+1» є одним із найпопулярніших в Україні. Контроль над ЗМІ дозволяє як підривати позиції опонентів, так і покращувати свій імідж у суспільстві.
У 2016 році генеральний директор групи «1+1» заявив, що канал та його численні дочірні організації працюють збиткові майже десять років, але медіагрупа важлива для Коломойського через вплив, який вона має. Медіахолдинги Коломойського відтоді перейшли до групи «Приват». Макаров, людина, пов'язана з «1+1» з моменту його заснування, у 2016 році назвав канал «інструментом». Канал часто показував програми, які атакували опонентів Коломойського і позитивно висвітлювали його власну діяльність та діяльність політичних партій, пов'язаних із ним.
СПОРТ ТА ІНВЕСТИЦІЇ
Найбільшим спортивним активом Коломойського був ФК Дніпро, один із власників якого він став у 1996 році, коли дніпровська група «Приват» придбала клуб. Активно витрачати кошти на команду почали через 10 років. За 23 роки керівництва Коломойський та партнери придбали гравців на 100 млн євро та профінансували будівництво футбольного стадіону «Дніпро-Арена» у 2008 році за 65 млн євро. За підрахунками журналістів, Коломойський витратив на «Дніпро» близько 350 млн дол.
У свої найкращі часи «Дніпро» вважався третьою-четвертою силою в українському футболі — після «Шахтаря» Ахметова та «Динамо» братів Суркісів, приблизно на рівні «Металіста» Ярославського. Кілька сезонів Коломойського та партнерів пов'язували з фінансуванням інших професійних клубів: «Кривбас» Кривий Ріг, «Волинь» Луцьк, «Карпати» Львів та «Арсенал» Київ. За деякими даними, опосередковано й «Динамо» Київ. Ці клуби грали разом з Дніпром у Чемпіонаті України. У медіа цю групу називали «однокласники». Як і з головним спортивним активом, фінансування цих колективів припинило бути стабільним, і частина з них припинила своє існування. Сам Коломойський спростовує фінансові зв'язки з цими командами.
У 2017 році після тривалих судових процесів через невиплати зарплат футболістам, тренерам та персоналу, а також заборгованості підрядникам, що будували «Дніпро-Арену», ФК Дніпро визнав себе банкрутом. Зупинення фінансування сталося у момент його найбільшого успіху за часів незалежної України — фінал Ліги Європи.
Паралельно з банкрутством з'явився новий клуб «СК Дніпро-1». Коломойський відхрещувався від зв'язків з ним, щоб уникнути нових потенційних санкцій або штрафів, але низка непрямих фактів підтверджувала його приналежність до проєкту. Новий клуб був створений на базі футболістів, тренерів та працівників збанкрутілого ФК Дніпро, а самого олігарха нерідко можна бачити на трибунах під час матчів «СК Дніпро-1».
У 2010 році Коломойський обіймав посаду віце-президента ФФУ під керівництвом Григорія Суркіса. У 2015 році він мав невдалу спробу стати президентом Федерації футболу України. Окрім футболу, групу пов'язують з фінансуванням окремих хокейних команд і 7 професійних баскетбольних клубів. Президент Федерації баскетболу України Михайло Бродський це підтвердив, але офіційних документів немає. Син Коломойського Григорій грає у БК Дніпро, одному з клубів, пов'язаних з батьком. У 2015 році ці клуби намагалися відокремитися в окрему «Приват-лігу».
РЕЛІГІЯ ТА БЛАГОДІЙНІСТЬ
Разом з Боголюбовим Коломойський є активним членом єврейської громади Дніпра. Головний рабин Дніпропетровська Шмуель Камінецький коментував: «Це могутні люди, і для них єврейство на першому місці». За його словами, бізнесмени не тільки дають гроші, але й особисто приєднуються до іудаїзму — моляться і дотримуються релігійних традицій.
Разом з Боголюбовим у 2012 році олігархи відкрили в Дніпрі найбільший у світі єврейський общинний комплекс «Менора» загальною площею 50 тис. кв. м. Коломойський у різний час був президентом Об'єднаної єврейської громади України, президентом Європейської єврейської ради та подібних релігійних об'єднань.
У 2020 році правоохоронці США звинуватили Коломойського у «відмиванні грошей» на сотні мільйонів доларів. Партнерами, які допомогли йому це зробити, були названі Мордехай Корфа та Уріель Лабера, які приїхали в Україну як волонтери єврейської релігійної гуманітарної місії.
ЗАКОРДОННІ АКТИВИ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ
Коломойський, якого розшукує влада США, та Боголюбов володіють низкою компаній у Сполучених Штатах, включаючи феросплавні, сталеливарні, шинні компанії та компанії з нерухомості. Вони також інвестували значні кошти у приватні маєтки у Швейцарії, Франції, Ізраїлі та Великій Британії.
ПОВЕДІНКА ОЛІГАРХІВ ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ
Ігор Коломойський та група «Приват» відіграли важливу роль у захисті України у 2014 році. Коломойський був губернатором Дніпропетровської області і, на відміну від Ахметова, використовував свій статус для захисту регіону від проросійських сепаратистів.
Однак у 2022 році Коломойський і Боголюбов поводяться дуже стримано. У березні Коломойський відмовився відповідати, чи допоміг він якимось чином Україні перемогти. Борис Філатов, мер Дніпра та колишній бізнес-партнер, скаржився на нульову підтримку від олігарха. Повідомлялося, що фізично Коломойський перебуває в Україні, подорожуючи між Дніпром та Буковелем. Боголюбов у супроводі адвокатів у жовтні відвідав Національне антикорупційне бюро, ймовірно у справах ПриватБанку або «Укрнафти».
Здається, що вони більше зацікавлені у тому, щоб атакувати уряд у судах, намагаючись повернути частину націоналізованих активів ПриватБанку, якими раніше володіли.