Офіс Генпрокурора в січні 2025 року оголосив про підозри власнику низки обленерго Констянтину Григоришину. Йому інкримінують вивід коштів з «Сумиобленерго» з метою уникнення виплати державі частини прибутку у вигляді дивідендів та особистого збагачення.
Згідно з матеріалами слідства, Григоришин як основний власник підприємства був оформлений у 2020 році радником голови правління «Сумиобленерго». На цій посаді він отримував зарплату 1 млн грн на місяць. Генпрокуратура стверджує, що з 2020 по 2024 рік таким чином було виплачено 68 млн грн. За розрахунками слідчих, місячна зарплата перевищувала в 5–7 разів десятикратний розмір, максимально визначений Нацкомісією по енергетиці та комунальному регулюванню (НКРЕКП) для працівників цього товариства.
НКРЕКП справді випускала постанову, що встановлює обмеження на розмір оплати праці в обленерго. Експертиза підтвердила наявність таких обмежень. Однак у пресрелізі Офісу генпрокурора зазначено, що Григоришин отримував мільйон зарплати всього за чотири години роботи на тиждень у дистанційному форматі.
Президент Володимир Зеленський наклав санкції на Григоришина у січні 2025 року. Це означає, що зарплатна схема припинилась, і збитки розраховані лише до 2024 року. Справа була витягнута через рік після припинення схеми.
Підозри оголошено колишньому і нинішньому керівнику «Сумиобленерго» та фінансовому директору компанії. Вони матимуть вирішувати свої справи з прокурорами. Для самого Григоришина, який перед вторгненням був на 37 місці в рейтингу українського «Форбс» з капіталом $275 млн, зарплата розміром $40 тис за довоєнним курсом становить незначну суму.
Більш потужні схеми виводу коштів
Аналіз показує, що існують набагато масштабніші механізми виводу коштів з обленерго, пов'язані з закупівлею електроенергії для компенсації технологічних втрат.
При транспортуванні електроенергії частина її перетворюється на тепло через опір металу в проводах. Щоб споживач отримав 1 кіловат замовленої енергії, продавець має запхати у провід більше — приблизно 1,2 кіловати. Різниця перетворюється на нагрівання проводів за законом Джоуля-Ленца і стає «технологічною втратою». Обленерго мусять докуповувати цю енергію за свій рахунок, оскільки втрата відбувається в їхніх проводах. Потім ці видатки розмазуються по тарифу всіх абонентів.
Хоча маржинальність у цих поставках невелика — кілька відсотків прибутку, це гарантовано прибутковий бізнес у великих обсягах. До того ж він пов'язаний із нерозкриттям зовнішнім конкурентам інформації про реальний обсяг втрат. Тому ці підряди завжди забирають компанії, пов'язані зі справжніми власниками того чи іншого обленерго.
Електроенергію в Україні виробляють переважно «Енергоатом», «Укргідроенерго» і ДТЕК. У великих обсягах енергію продають на так званому «ринку двосторонніх договорів» (РДД), де покупець і виробник у комерційній таємниці домовляються про ціну. Покупцями виступають трейдери, які потім перепродують енергію на «ринку на добу наперед» (РДН). Індекс РДН коливається щогодини, відповідаючи на ринкові обставини.
На тендерах енергію закуповують зазвичай із прив'язкою до РДН — з плюсом або мінусом якийсь відсоток. Зазвичай дистанція між РДД і РДН становить близько 5%. Якщо трейдер продасть енергію зі знижкою «мінус 2% до РДН», то все одно заробить 3%.
За оцінкою редакції, найекономніше електроенергію в «Прозорро» купує «Укрзалізниця». В її грудневих контрактах на цей рік знижка становила «мінус 2%». Жодне обленерго в «Прозорро» не купує електроенергію для технологічних втрат так дешево. НКРЕКП забороняє їм у цих угодах купувати з плюсовою націнкою до РДН, тому їхня боротьба за маржу зводиться до того, хто зробить менший мінус.
Порівняння показує суттєву різницю. Якби обленерго купували електроенергію для технологічних втрат по формулі «Укрзалізниці» (РДН мінус 2%), то на основі індексу від 4 березня 5 451 грн за МВт без ПДВ, «Сумиобленерго» тільки по одному контракту за цей рік «переплатить» 58 млн грн. Це в п'ять разів більше, ніж за рік платили Григоришину.
Сотні мільйонів у легальній схемі
Аналіз майже двох десятків підрядів обленерго на поставку електроенергії для компенсації технологічних втрат показує загальну суму 29 млрд грн. З цієї суми «переплата» понад прайс залізничників може складати 0,7 млрд грн.
Все це відбувається законно. Скрізь проводились відкриті торги, замовник обирав економічно найвигіднішу пропозицію. Однак таблиця контрактів показує, що в різних групах обленерго діють різні правила.
Обленерго, контрольовані групою Григоришина — «Суми», «Чернігів», «Вінниця» і дніпропетровська «ЦЕК» — декларують, що платитимуть постачальникам за спожиту електроенергію через 180 днів після споживання. Жоден нормальний бізнесмен на торги з такою відстрочкою не піде, оскільки це фактично кредитування покупця за свій кошт. Тому компанія «Енера» забирає підряди зі знижкою 0,1% або взагалі без знижки. Для самого Григоришина це нічого не коштує — йому не дуже важливо, коли гроші з однієї кишені пальта перекладуть в іншу.
В інших групах терміни постоплати більш лояльні. «Лужниківські» обленерго «Кіровоград», «Житомир», «Рівне», «Чернівці» дають відстрочку 25 днів і пропонують більші знижки. Державні обленерго «Миколаїв», «Хмельницьк» і «Черкаси» дають відстрочки від одного до семи днів, і їхні знижки набагато суттєвіші — у миколаївському випадку доходить до половини від ціни «Укрзалізниці».
Однак між власниками обленерго зараз немає конкурентних заруб, тож справжньої конкуренції на їхніх мільярдних торгах не трапляється. Тому прайс до «Укрзалізниці» не падає. Тому й виводити сотні мільйонів — легко й зручно.