На початку останнього тижня жовтня система «Прозорро» зареєструвала 75 тисяч оголошень про державні закупівлі на загальну суму 15,17 млрд грн. Серед них дорожне господарство посіло непропорційно велику частку — тендери на ремонт та утримання доріг склали 3,69 млрд грн, що становить 24% від усіх закупівель за період з 22 по 27 жовтня.
Такий обсяг суттєво перевищує середньомісячні показники останніх місяців, коли на дорожні роботи припадало близько 10% від загального обсягу закупівель. Це явище пояснюється збігом у часі кількох великих тендерів. Найбільші контракти стосувалися експлуатаційного утримання доріг — поточного латання та фарбування, а не капітального ремонту шляхового полотна. Департамент дорожного господарства Львівської обласної державної адміністрації замовив такі послуги на 1,6 млрд грн (контракт UA-2023-07-21-009377-a-a2, виконавець ТОВ «Шляховик-Т»). Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області укладала контракт на 0,5 млрд грн (UA-2023-09-15-012242-a-a1, виконавець ТОВ «Лекскорп»). Запорізька область отримала контракт на 0,2 млрд грн (UA-2023-10-02-011913-a-a1, виконавець ТОВ «Ростдорстрой»).
У десятку найбільших тендерів потрапив також контракт на реконструкцію мосту на дорозі Харків — Вовчанськ (контракт UA-2023-10-23-004045-a-c1, виконавець ТОВ «.НАН.», сума 0,369 млрд грн). Цей об'єкт розташований на кордоні з Росією, на території, яка нещодавно була деокупована. За оцінкою редакції, міст важливий для того, щоб місцеве населення не відчувало себе відрізаним від України. Водночас його стратегічна цінність залишається суперечливою: у разі повторного наступу російських військ він може стати або непотрібною втратою коштів, якщо його доведеться підривати перед окупантами, або сприяти просуванню противника, якщо підірвати не вдасться.
Протилежна ситуація склалася з закупівлями для потреб оборони. Міністерство оборони України оголосило тендер на бронежилети нового покоління на суму 2,7 млрд грн. Розроблення нових технічних вимог стало необхідним через те, що російські військові поліпшують якість своєї зброї, і Україна мала відповісти аналогічним кроком. Однак на тендер (контракт UA-2023-10-02-011308-a-c3) надійшла пропозиція лише від одного вітчизняного виробника — ТОВ «НВП «Темп-3000». Компанія змогла взяти на себе контракти на суму 0,7 млрд грн, а ще 0,5 млрд грн очікується підписання. Щодо решти 1,5 млрд грн виробник фактично відмовився, не надавши гарантій по цим лотам.
Юрій Ніколов, редактор видання «Наші гроші», пов'язує цю ситуацію з довгостроковими наслідками державної політики в оборонній промисловості. За часів президентства Петра Порошенка керівництво Міністерства оборони штучно створило монополію «Темп-3000» на ринку бронежилетів. Закупівлі проводилися виключно у цієї компанії, що позбавило інших виробників можливості отримувати достатні обсяги замовлень для розвитку власного виробництва. Монополіст, як і очікувалося, потрапляв у скандали, пов'язані з якістю своєї продукції.
При президентстві Володимира Зеленського Міністерство оборони припинило масштабні закупівлі бронежилетів і радикально скоротило видатки на обмундирування. Міністр оборони Олексій Резніков згодом розповідав, що на початку російського вторгнення він був змушений купувати низькоякісні бронежилети за завищеними цінами, оскільки йому дісталися «пусті склади».
Це контрастувало з пріоритетами державних закупівель перед вторгненням. У середині січня 2022 року на дорожне будівництво припадало 36% від усіх тендерів. Така переорієнтація видатків на «велике асфальтування» мала довгострокові наслідки. Коли виникла гостра потреба у великих обсягах якісних бронежилетів, виявилося, що монополіст не може одночасно гарантувати ні кількість, ні якість продукції. Конкуренти ж не мали можливості швидко нарощувати виробничі потужності до необхідних обсягів.
На думку Ніколова, влада цілеспрямовано сигналізувала бізнесу про те, що будівельна галузь користується державною підтримкою і саме там зосереджені найбільші обсяги та найвищі маржі. Влада навіть обґрунтовувала це альтернативою: «Ми можемо збільшити армію в два-три рази, але тоді не зможемо будувати дороги». Нині держава стикається з наслідками цієї короткозорості — бронежилети потрібні, але виробничі можливості не дозволяють їх виготовити у необхідній кількості та якості, тоді як дорожне будівництво залишається єдиною сферою, де держава може демонструвати видимі результати.