Полтавська поліція, черкаські силовики та Чернігівська обласна державна адміністрація протягом кількох місяців придбали системи відеоспостереження у китайської компанії Hikvision. Чернігівці обґрунтували закупівлю необхідністю виявлення ворожих диверсійно-розвідувальних груп, активність яких зросла. Однак Hikvision перебуває в Реєстрі НАЗК «Міжнародні спонсори війни», проти неї діють довоєнні санкції США, а Британія заборонила їй постачати продукцію державним установам.
Проблема виходить далеко за межі однієї компанії чи галузі. Китай активно допомагає Росії в агресії проти України, але українські державні структури продовжують закуповувати його товари без видимих обмежень. Громадяни можуть самостійно вирішувати, купувати чи ні китайські товари, але коли держава витрачає бюджетні кошти на закупівлі у країни-спільниці агресора, виникає питання про відповідальність.
Митна служба України замовила сканери у китайців на 25 млн євро. Компанія, яка отримала контракт, має статус персони нон грата у США. Перед тендером американська фірма просила додати час на підготовку – лише тиждень здавався недостатнім. Українські митники відповіли, що через військові обставини потрібна швидкість. Китайці встигли подати пропозицію.
Українська залізниця закуповує китайські рейки, хоча раніше їх виробляв Ахметов у Маріуполі. Тепер УЗ купує продукцію у тих, хто причетний до знищення міста, але за нижчою ціною, ніж у європейців.
Укргазвидобування має національного виробника труб – компанію Пінчука, але його заводи в Дніпрі та Нікополі знаходяться під обстрілами. Натомість китайські труби дешевші. У грудні китайці продали трубопровідної продукції на 20 млн доларів. За останні кілька років обсяг поставок становив 5,6 млрд грн. Посередником виступає американська фірма Vorex, власником якої є Федір Закусило, колишній емігрант з України. У своїх публікаціях він стверджує, що його бізнес чистий і вірить у майбутнє без олігархів.
США та ЄС давно захистили свої ринки від китайського металу митами, розуміючи, що державна економіка Китаю може знищити будь-якого місцевого виробника разом із податками та робочими місцями. Україна також пробувала цей шлях. У травні 2020 року запровадила антидемпінгове мито на китайські труби на п'ять років, але воно діяло лише до вересня. Чиновники повірили обіцянкам китайців підняти ціни. Війна цього не змінила.
На грудневому тендері китайці обігнали Дніпровський трубний завод за ціною на 0,001%. Однак ці мікропроценти зникають після поставки: для іноземців контракт фіксується за валютним курсом, і при девальвації гривні ціна виявляється значно вищою.
Чиновникам легше діяти за накатаною процедурою, ніж розробляти нові підходи. Проте існують прецеденти опору. Золочівська сільрада на Київщині відмовилась допускати Hikvision до тендеру через його присутність у Реєстрі НАЗК. Український представник китайців звернувся до АМКУ, стверджуючи, що Реєстр НАЗК має лише репутаційний характер, на відміну від Списку РНБО. Антимонопольний комітет вирішив, що сільрада мала право застосувати такий бар'єр, і китайців не допустили до закупівлі.
Ощадбанк при закупівлі інкасаторських автомобілів обрав українську компанію, витіснивши дешевших китайців через документальні вимоги – той самий метод, який застосовує сам Китай на своєму ринку.
Держава повинна зробити системні кроки для обмеження експансії країни, яка прагне світового лідерства. Якщо уряд та парламент не можуть прирівняти Китай до Росії, Білорусі та Ірану, варто запровадити три заходи. У галузях, де в Україні є національні виробники, встановити антидемпінгову завісу на китайський товар за алгоритмом Європейського Союзу. У сферах без вітчизняних виробників максимально допомогти НАЗК розширити Реєстр спонсорів війни. Критерій один: якщо іноземна фірма допомагає російській економіці, в Україні вона не може працювати. Китайські трубні заводи мають основний ринок збуту в Росії – у «Газпромів» та «Лукойлів». Неформально повідомити підопічним по вертикалі, що китайські товари втратили привілейований статус. Укргазвидобування могло оштрафувати Vorex за затримку поставки на мільйони, але не зробило цього, вважаючи партнерів.
Сьогодні складається абсурдна ситуація. Україна витрачає західну допомогу на закупівлі у ворога, проти якого спрямована ця допомога. Служба безпеки ловить тих, хто торгує з Росією, але вироби з російського металу, перероблені на китайських підприємствах, перемагають на державних тендерах. Так, закупівлі у інших країн коштуватимуть дорожче. Але це країни, які дають Україні гроші. І справедливість не вимірюється в доларах чи юанях.