Протягом десяти років, від початку російської агресії у 2014 році, українські військові не мали змоги придбати якісні закордонні бронежилети за рахунок державного бюджету. Замість цього армія розпродовувала радянські запаси та користувалася вітчизняною продукцією, яка часто не відповідала потребам. Ситуація змінилася лише цього року, коли з посади заступника міністра оборони був звільнений полковник Віталій Половенко.
Монополія на мільярдні закупівлі
У 2014 році радник міністра оборони Юрій Бірюков розділив сферу речового забезпечення військових на сегменти, найбільші з яких дісталися одній компанії. Фірма «Темп-3000» отримала виключне право на постачання бронежилетів «Корсар». За даними «Наших грошей», у 2018 році компанія продала армії цих виробів на 100 мільйонів доларів. Схема включала й прямий вивіз коштів за кордон: у 2020 році Міноборони закуповувало «корсари» у чеської фірми, конвертуючи гривню в євро.
Серед власників «Темп-3000» з'явився Станіслав Лєсніков, якого ЗМІ за часів президента Петра Порошенка називали серед осіб, пов'язаних з потоками «Укрзалізниці». У лютому цього року він був затриманий детективами Національного антикорупційного бюро разом із колишнім директором «УЗ» Євгеном Кравцовим.
Монополія була неофіційною, але надійною. Компанія змогла накопичити достатньо коштів для будівництва власного виробництва бронеплит в Україні, чого не могли дозволити собі конкуренти, які імпортували дорожчі плити з-за кордону. Різниця в ціні сягала 20 відсотків від вартості бронежилету. Крім того, технічні вимоги, встановлені Міноборони, були «заточені» саме під продукцію монополіста. Наприклад, ніхто інший не міг запропонувати вироби, які витримували б температуру 180 градусів Цельсія протягом п'яти хвилин.
Проблеми якості та ціни
Монополія призвела до зниження якості продукції. Правоохоронці ставили питання щодо надійності «корсарів», а солдати регулярно нарікали на незручність і недовговічність тканинних плитоносок. Ціна виробів постійно зростала, а Міноборони роками не могла навіть розділити закупівлю плит і плитоносок окремо.
Цього року перший крок до змін зробив новий закупівельний підрозділ «Державний оператор тилу», який влаштував відкриті торги за участі трьох фірм. Хоча «Темп-3000» виграв два підряди на 241 мільйон гривень, компанія була змушена знизити ціну на 30 відсотків від очікуваної вартості — до 12 450 та 11 600 гривень за чохол для модульного бронежилета (Вид 5, комплектність: 1-5).
Монополія також не змогла забезпечити швидкі поновлення запасів у критичні моменти. Торік, коли треба було швидко озброїти «гвардію наступу», і зараз, коли розпочалася нова хвиля мобілізації, «Темп-3000» не мала достатніх потужностей. У березні компанія власноруч відмовилася від підрядів по двох лотах на 600 мільйонів гривень, а ніхто інший не міг прийти на торги через низьку ціну.
Бюрократичні перепони
Процес закупівель Міноборони влаштований так: міністерство визначає потребу в товарі та його технічні параметри, які доводяться до відома «Державному оператору тилу» разом з орієнтовною ціною. Закупівельник може встановити очікувану ціну торгів такою самою або нижче від орієнтовної, але не вище.
Коли виникла потреба в швидкому постачанні бронежилетів для мобілізованих, «Державний оператор тилу» запропонував перекинути зекономлені бюджети на закупівлю дорожчих, але необхідних виробів. За словами представника підрозділу Віталія Половенка, це дозволило б залучити виробників з імпортними плитами.
Однак запит був відхилений. Минулої осені новий міністр оборони Рустем Умеров призначив Половенка заступником по напрямку формування потреби по незбройних закупівлях. Половенко, який раніше керував тиловим забезпеченням Національного університету оборони, розумів систему закупівель і роль технічних вимог. Через кілька місяців він створив новий Департамент планування тилового забезпечення, на чолі якого став Олександр Мацько, начальник Інституту забезпечення військ Національного університету оборони.
Коли «Державний оператор тилу» звернувся з проханням збільшити закупівельну ціну, Департамент планування тилового забезпечення відповів відмовою, заявивши, що закупівельник не довів, що «Темп-3000» завалена замовленнями. Навіть коли виробник чесно визнав, що дійсно не може взяти нові підряди, це не змінило позицію департаменту.
Поворотна точка
Все змінилось мінулого тижня, коли Половенка було звільнено з посади заступника міністра. Одразу після цього інший підрозділ Міноборони — Департамент політики закупівель під керівництвом Гліба Канєвського — надав дозвіл на збільшення очікуваної вартості бронежилетів, зазначивши, що визначення ціни належить до виключної компетенції уповноваженої особи «Державного оператора тилу».
За даними «Наших грошей», уже наступного тижня мають бути укладені контракти на поставку бронежилетів з іншими виробниками. Це означає, що українські солдати отримають товар, який раніше їхні родичі та волонтери мали купувати за власні гроші, оскільки «корсари» були непопулярні в армії.
Ця історія ілюструє боротьбу нової команди Міноборони проти старої бюрократичної системи, яка з радянських часів контролює потоки Збройних сил України.