Аналіз кошторисів фортифікаційного будівництва виявив різнорідну картину цінування будматеріалів. Замість системної корупції дослідження показує вибіркові завищення в окремих замовників, тоді як інші дотримуються ринкових ставок.
З лютого 2024 року державні замовники розпочали масові закупівлі для укріплення оборонних позицій. За даними «Прозорро», обсяг фортифікаційних підрядів досяг 26,4 млрд грн. Для порівняння: протягом усього 2023 року таких замовлень було лише на 0,6 млрд грн. Критична ситуація під Авдіївкою та подальший відступ змусили органи влади діяти в авральному режимі, що створило умови для цінового ажіотажу на тлі дефіциту матеріалів.
Дослідження охопило кошториси десяти державних замовників на загальну суму 2 млрд грн. Редакція проаналізувала ціни на матеріали, які траплялись у більшості проектів: металеву сітку, арматуру, дріт, бетонні блоки, «зуби дракона», троси, колоди та габіони.
Методологія передбачала присвоєння балів за кожний матеріал: переможець отримував 5 балів, другий — 4, третій — 3, четвертий — 2, п'ятий — 1. Сумування балів виявило замовників, у яких популярні матеріали найчастіше коштували найдорожче.
Волинська обласна державна адміністрація та Миколаївська ОДА посіли перші місця в рейтингу завищених цін. Решта замовників значно рідше потрапляли в топ по різних матеріалах.
Колоди: від ринку до втричі дорожче
Найбільш показовим прикладом є ціни на соснові колоди, необхідні для укріплення траншей і бліндажів. Держава закуповує деревину у державних лісгоспів по 1 700–2 600 грн за кубометр залежно від діаметра та якості. Біржова ціна сосни на Українській енергетичній біржі становить близько 2 400 грн/куб. Доставка з північних та центральних регіонів до Миколаєва коштує 1 100–1 500 грн/куб, плюс 300 грн за завантаження. Разом це складає 3 900–4 400 грн за кубометр.
У фортифікаційних кошторисах Миколаївської ОДА колоди вказані по 11 400 грн/куб — втричі дорожче ринкових цін. Доставка по області додатково коштує 720 грн/куб.
Для порівняння: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області закупила деревину по 1 752 грн/куб, Чернігівська ОДА — по 3 540 грн/куб. Ці ціни відповідають ринковому рівню. Навіть у скандальних контрактах Харківської ОДА з ТОВ «Герц індустрія» деревина коштувала 4 800–5 600 грн/куб — вдвічі дешевше за миколаївські кошториси.
Хмельницька ОДА встановила ціну 7 800 грн/куб, але додала доставку по 8 598 грн/куб на відстань 1 013 км (від Хмельницького до Донеччини). Разом це дало 16 400 грн/куб — найвищий показник серед усіх замовників. Редакція рекомендує перевірити, чи справді деревину везли на тисячу кілометрів, а не брали поблизу місця будівництва на фронті.
Для контексту: Курахівська міська рада на Донеччині замовила деревину у ДП «Лиманське лісове господарство» по 3 300 грн/куб з доставкою до фронтової області.
Бетонні пірамідки та інші матеріали
«Зуби дракона» — бетонні загороджувальні піраміди висотою 900 мм — продаються в магазинах по 1 390 грн за штуку. Інші замовники замовляли їх по 958–1 542 грн/шт з доставкою. Чернігівська ОДА встановила найвищу ціну — 1 740 грн/шт. В одному з кошторисів вартістю 14 млн грн враховано 3 200 пірамідок на 8 млн грн. Якби їх купували на 300 грн дешевше, економія склала б понад 1 млн грн.
Чернігівці також прописали найдорожчу доставку — 3 грн за кілометр. Волинська ОДА врахувала 2 грн/км, Східне управління Міноборони — 1,1 грн/км.
По металевій сітці 100х100х6 мм Волинська ОДА (об'єкт «ХХХ») встановила ціну 336 грн/кв.м, Миколаївська — 316 грн/кв.м. Решта замовників пропонували 185–241 грн/кв.м. Різниця досягає 80%.
Арматура А1 діаметром 14 мм коштувала від 33 000 грн/т у Служби відновлення у Сумській області до 50 476 грн/т у Миколаївської ОДА — різниця в 1,5 рази.
Бетонні блоки марки ФБС 24.4.6-Т показали найбільший розкид. Миколаївська ОДА встановила загальну ціну 7 316 грн/шт, тоді як Чернігівська ОДА — 3 305 грн/шт. Служба відновлення у Донецькій області — 8 303 грн/шт.
Габіони розміром 1х1х1 м коштували 2 100 грн/шт у миколаївців проти 1 400–1 800 грн у всіх інших замовників.
Троси діаметром 20 мм коливалися від 144 грн/м у Волинської ОДА до 223 грн/м у тому ж замовника для іншого об'єкту. Ці ціни близькі до ринкових: компанія «Сталеві рішення» продає такі троси по 153 грн/м, «Есемджі Груп» — по 169 грн/м.
Чому немає системної корупції
Якби існувала «програмна» корупція, всі замовники завищували б ціни однаково. Натомість спостерігається мозаїчна картина: один замовник платить втричі більше за деревину, інший — по ринковій ціні. Навіть у однієї обладміністрації ціни різняться залежно від об'єкту.
Дефіцит матеріалів у певних регіонах міг дозволити виробникам встановити вищі ціни. Не всі бетонні заводи могли виготовляти вироби за вимогами Генштабу через відсутність сертифікатів. Це створило умови для цінового диктату.
Редакція розуміє, що будівництво фортифікацій набагато небезпечніше від цивільних проектів. Підрядники могли закладати у ціну ризики втрати техніки, яку складно застрахувати від ураження в прифронтовій зоні. Офіційні зарплати будівельників у кошторисах становлять 10–30 тисяч гривень, але знайти охочих працювати на фронті за такі гроші складно. Частина маржі могла йти на неофіційне стимулювання працівників.
Редакція встановила межу терпимості до завищення цін на 20% від ринкового рівня. Деякі замовники перевищили цю межу значно.
Застереження та обмеження
Аналіз стосується лише цін будматеріалів у кошторисах. Він не торкається можливості розкрадань на невиконанні або неповному виконанні оплачених робіт — про це можуть знати лише військові командири, які підписують акти. Дані про компанії-підрядники не оприлюднювались у «Прозорро» з міркувань безпеки, тому редакція їх не аналізувала.
Деякі області проводили закупівлі для будівництва не у своїх регіонах, а в близьких до фронту. Наприклад, Тернопільська ОДА укладала контракти на будівництво у Сумській області.
Дані про Служби відновлення у Донецькій області потребують уточнення. За інформацією редакції, Донецька ОДА передала свої проекти Державному агентству відновлення. Служба укладала контракти по розрахунках, наданих обладміністрацією, що пояснює вищі ціни порівняно з Сумською Службою, яка використовувала власні проекти і ціни.
Тимчасова слідча комісія Верховної Ради, створена цього тижня, могла б перевірити, чи справді Хмельницька ОДА везла деревину на тисячу кілометрів, і запитати Волинську адміністрацію про причини завищених цін у лісовому краю далеко від фронту.