Юрій Іванющенко, нардеп від Партії регіонів, розбудував одну з найпотужніших бізнес-империй у вугільній промисловості України. За даними журналістського розслідування, його структури контролюють близько половини вітчизняного вуглепрому — обсяги, порівнянні з активами олігарха Рената Ахметова.
Екс-голова МВС Юрій Луценко характеризував угрупування Іванющенка як частину системи «смотрящих» від криміналу, які розподіляють грошові потоки на місцевому і центральному рівнях. Обидва — Іванющенко і президент Віктор Янукович — походять з Єнакієва, що пояснює особливу увагу до міста після приходу Януковича до влади.
Мільярдна закупівля без логіки
Наприкінці жовтня державне підприємство «Макіївугілля» укладло контракт з приватною фірмою «Іолід» на поставку 1,2 мільйона тон вугілля вартістю 865,2 мільйонів гривень. За даними «Вісника державних закупівель», це становить близько 5% від річного видобутку енергетичного вугілля в державі. В історії державних закупівель не було прецеденту, коли б державне вугледобувне підприємство купувало у приватної структури такі обсяги на відкритому тендері.
Для порівняння: контрольоване Ахметовим державне «Дніпроенерго» більше року купує вугілля у його ж компанії ДТЕК на мільярди гривень, але там принаймні зрозуміла логіка вертикальної інтеграції. Навіщо ж макіївським шахтарам купувати видобуте кимось вугілля, щоб потім його закопувати та видобувати знову?
Народний депутат, який розбирається у вугільній тематиці, погодився прокоментувати ситуацію лише на умовах анонімності. На його думку, єдина логічна пояснення криється у сфері тіньового видобутку. «В Україні щороку з'являється близько 3-4 мільйонів тон нелегального вугілля. Це те, що крадуть з державних шахт, а також добувають на так званих «копанках» – невеликих шахтах, яких влада та правоохоронці офіційно не визнають», – пояснив депутат.
Його припущення полягає в легалізації тіньового вугілля. Ціна, сплачена «Макіївугіллям», більш-менш відповідає ринковій, тому комерційного сенсу в такій закупівлі немає. Однак якщо директор держпідприємства змушений розпоряджатися державними коштами під тиском авторитетних підприємців та їх впливу в Мінвуглепромі, ситуація стає зрозумілою.
Павутиння компаній та людей
Дослідження ланцюжка фірм, причетних до створення «Іоліду», привело до Юрія Іванющенка. Засновниками компанії виявились ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нові технології» (заснований британськими офшорами) та ТОВ «Фінансова компанія «Лідер».
МВС встановило, що «ФК «Лідер» була створена племінником Іванющенка для придбання бази відпочинку «Орджонікідзе» у курортній зоні Святогорська. За даними відомства, базу відпочинку, що належала ДП «Орджонікідзевугілля», у 2004 році вдалось купити нібито на мільйон гривень дешевше, ніж вона коштувала.
Потім «ФК «Лідер» стала засновником десятків компаній у вугільній та інших сферах. Загалом до імперії Іванющенка входить понад сто фірм, пов'язаних спільними директорами, адресами та засновниками. У центрі цього павутиння знаходиться ТОВ «УГК-2000», почесним президентом якої у 2007 році, коли Іванющенко обирався до Верховної Ради, був сам Юрій Іванющенко.
Екс-співробітник Мінвуглепрому розповідає: «Усі звикли вважати, що Рінат Ахметов є головним вугільним бароном України. Однак насправді «єнакіївська» імперія абсолютно співрозмірна з ним». Ахметов контролює сім крупних шахтоуправліннь — Свердлов, Ровеньки, Добропілля, Павлоград, Краснодон, а також Комсомолець Донбасу та ДВЕК. Кілька інших шахт належать окремим депутатам, наприклад Тополов з «Єдиного центру» має вплив на «Білозерську». «Все інше – це сфера впливу Іванющенка та його «молодшого» партнера Івана Аврамова. У грошовому еквіваленті «єнакіївці» контролюють вітчизняний вуглепром приблизно навпіл з Ахметовим», – додав колишній робітник Мінвуглепрому.
Конкуренція за великі шахти
Прикладом конкуренції між двома угрупованнями служить історія з шахтою «Краснолиманська». Кілька років тому офіційно повідомлялось про намір ахметовської компанії ДТЕК інвестувати в неї кошти для майбутньої приватизації. Натомість на шахті з'явилось ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія «Краснолиманська». Серед його засновників — те саме «УГК-2000» Іванющенка та фірма, заснована жінкою директора шахти Зиновія Пастернака і його заступником Костянтином Кисельовим. Кисельов — один з керманичів підприємства, який минулого року підмінив Пастернака на директорському місці, коли тому довелось «тікати» з України на лікування після початку карного розслідування. Якщо Ахметов і отримав вплив на «Краснолиманську», то лише разом з Іванющенком.
Люди Іванющенка у владі
Нинішнє керівництво вуглепрому повністю складається з людей Іванющенка. Міністр Юрій Ященко у 2005-2006 роках пересиджував «помаранчеву» владу у кріслі директора ЗАТ «Інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», заснованому «ФК «Лідер». Хоча його офіційна біографія стверджує про керівництво державним підприємством зі схожою назвою.
Володимир Соколов, директор державного підприємства «Вугілля України», яке від імені міністерства контролює весь ринок вугілля, працював у фірмах «Луганськвуглепереробка» та «Луганськвуглезбут», що входять до «єнакіївського» павутиння. Раніше він працював на «Орджонікідзевугіллі», яке позбулось бази відпочинку на користь структури Юри Єнакіївського.
Для порівняння: близький до Ахметова Сергій Тулуб, який очолював Мінвугілля у попередньому уряді Януковича, цього року отримав губернаторське відрядження до Черкас, хоча розраховував на повернення до міністерства.
Вплив на банківський сектор
Цікаве відгалуження у ланцюжку фірм, заснованих «ФК «Лідер», дає ТОВ «Луганська вугільна компанія» (ЛВК). Серед її співзасновників є фірми з засновниками луганського екс-нардепа Валентина Дзоня (ТОВ «Екологія-центр») та нинішнього голови Державної податкової інспекції Олександра Папаіку (ТОВ «ТПК «Енерго-інвест»). За даними «Вісника держзакупівель», за останні три роки ЛВК заключила угоди з держпідприємствами на збагачення вугілля не менше, ніж на 315 мільйонів гривень. З них 124 мільйони гривень припало на угоду з ДП «Антрацит», укладену півроку тому.
Півроку тому державний банк «Родовід» перейшов під контроль «єнакіївських». Головою правління банку став Юрій Райтбург, а його заступником — Дмитро Попов. Обидва прийшли з невеликого банку «ТК Кредит», заснованого двома десятками фірм, серед яких є кілька компаній з імперії Іванющенка, наприклад ТОВ «Укргоскомп». Попов також фігурує директором у кількох компаніях з павутиння. Поява нових розпорядників у державному банку призвела до того, що «Родовід» знову вимагає додаткових мільярдів державного рефінансування.
Аграрні інтереси
Ще один стратегічний напрямок інтересів групи Іванющенка — аграрний комплекс, керований його бізнес-партнером Миколою Присяжнюком.