Міністр аграрної політики Микола Присяжнюк та нардеп від Партії регіонів Юрій Іванющенко — обидва вихідці з Єнакієва — поєднані не лише спільною малою батьківщиною, але й довголітніми діловими зв'язками. Багато років тому вони разом засновували компанії, включаючи ЗАТ «Технічний центр «Україна». За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, обидва входили до спостережної ради ЗАТ «Продовольча компанія «Юнкерс». У цих структурах поряд з їхніми прізвищами фігурує ім'я ще одного єнакіївця — Юрія Шумакова, якого деякі правоохоронці знають як «Шумака». Присяжнюк також є засновником ЗАТ «Страхова компанія «Класичне страхування», де до обрання нардепом працював Станіслав Скубашевський — один з найближчих соратників Віктора Януковича, який довгі роки забезпечує лідера всім необхідним, включаючи питання охорони.
На початку листопада державний Аграрний фонд уклав угоди на закупівлю 100 тисяч тон цукру на 770 мільйонів гривень. Дані офіційно опубліковано в «Віснику державних закупівель». Присяжнюк анонсував цю закупівлю як необхідну для державних інтервенцій під час різкого подорожчання цукру. «Закупівельна ціна під час масового виробництва знизилась, і ми як держава купимо 300 тис т цукру в Аграрний фонд для того, щоб в разі збільшення ціни цукру на внутрішньому ринку держава могла своєчасно вийти з інтервенцією», — пообіцяв міністр.
Однак порівняння закупівельної та ринкової цін викликає питання щодо компетентності. За відкритими джерелами, ціна однієї тони цукру в листопаді коливалась довкола 7 тисяч гривень за тону. Аграрний фонд же придбав цукор за 7,7 тисячі гривень за тону — рівно на 10 відсотків дорожче від ринкової ціни. Партія цукру, якої вистачить всій Україні майже на місяць споживання, обійшлась державі на 70 мільйонів гривень дорожче, ніж могла б коштувати. При цьому жодного втручання Мінекономіки, Антимонопольного комітету, Держінспекції по цінам чи Генпрокуратури не відбулось.
Третина від 770 мільйонів гривень дісталась ТОВ «Албента», решта — ТОВ «Оіл-Рівер». На аграрному ринку про ці компанії раніше нічого не чули, в державних закупівлях вони не світились. Засновниками «Албенти» є кіпрська офшорка «Імпофірм консалтінг лімітед» та ТОВ «Укррослізинг». Остання компанія здобула відомість минулого літа, коли виграла тендер Київського метрополітену на поставку 100 вагонів на загальну суму 1,39 мільярда гривень. Тоді бютівець з Київради Сергій Мельник заявив, що на цій оборудці столичний бюджет переплатить 790 мільйонів гривень. Уряд Юлії Тимошенко прислав ревізорів з КРУ, і тендер був скасований. Однак після інавгурації Віктора Януковича керівник метрополітену повідомив про бажання повернутись до питання закупівлі вагонів у «Укррослізингу».
ТОВ «Оіл-Рівер» кілька років тому мало засновниками Сергія Сухана та ТОВ «Український інвестиційний капітал» (далі — УІК), яке виходить на британську офшорку «Турітелла корпорейшн». Мінулого року всі засновники заховались за панамською фірмою «Ленстон холдінг інк». Ланцюжки «Албенти» та «Оіл-рівер» пов'язані між собою Олександром Козирєвим, котрий рік тому був директором обох компаній.
УІК дала перший крок в донецькому напрямку як співзасновник ТОВ «Вік систем» — мережі автозаправок в Донбасі. Разом з УІК співзасновником став Тимур Валітов, зять нардепа від Партії регіонів Тетяни Бахтєєвої, відомої своєю близькістю до групи Ріната Ахметова. В 90-х роках Тетяну Дмитрівну навіть називали особистим лікарем сім'ї олігарха.
УІК також заснувала ТОВ «Форест-сіті». Мінулого року замість неї засновниками стали Андрій Адамовський (голова спостережної ради ВАТ «Фарлеп-інвест», ключовий актив Ріната Ахметова в сфері зв'язку), Ольга Джарти та Татьяна Присяжнюк — дочки Василя Джарти (нинішній голова Совміну Криму, екс-міністр екології, причетний до афери з переходом Межигірья до Віктора Януковича) та Миколи Присяжнюка.
В деяких виданнях публікувались дані про УІК, групу «Вік» та «Турітеллу корпорейшн». За неофіційними даними, ці компанії контролювались Жиганом Такташовим. П'ятнадцять років тому цю людину вважали тим, хто вивів Рината Ахметова в люди. Про його близькість до ахметівської групи свідчить факт, що жінка та діти Такташова разом з братом Рината Ахметова Ігорем та Борисом Колесніковим є власниками кількох патентів на кондитерські вироби «Київ-Конті». По бізнесу Такташева можна назвати однією з правих рук Ахметова. До структуризації СКМ його бізнес-імперія була розкидана по кільком компаніям. Сотовий оператор DCC, футбольний клуб «Шахтар», кілька хлібокомбінатів мали засновниками ТОВ «Embrol Ukraine ltd», де співзасновником був Такташев, а директором — відомий нардеп Антон Пригодський. Чотири роки тому Такташев помер від хвороби, будучи гендиректором ЗАТ «Шахтар». Нібито після цього його імперія була виведена на офшорну «Турітеллу» та розчленована нащадками з Донбасу.
Поява в засновниках «Форест-сіті» Адамовського з Донецька, Джарти з Макіївки та Присяжнюка з Єнакієво вкладається в цю логіку. Аграрний міністр не може навіть робити вигляду, що йому незнайомі контори, які одним махом освоїли майже мільярд гривень.
Джерело в регламентному комітеті Верховної ради сповістило про очікуване найближчим часом повернення до свого крісла в парламенті литвинівця Миколи Шершуна, що вже півроку очолює Держкомлісгосп. Його повернення анонсується під соусом майбутнього підпорядкування лісового комітету до Міністерства АПК, тобто до парафії Присяжнюка.
На горілчаному ринку після падіння режиму Тимошенко державний концерн «Укрспирт» очолив Олексій Савченко, близький до «регіонала» Павла Климця. Однак влітку міністр Присяжнюк його звільнив. Новим керівником призначено донеччанина Ігоря Сухоносова, якому Присяжнюк публічно поставив задачу вже цього року привести держконцерн в стан повної готовності до приватизації. «Укрспирт» вже проводить реструктуризацію. А «Олімп» Климця, як стверджують учасники горілчаного ринку, зазнав масованих перевірок з боку контролюючих органів разом з іншими виробниками горілки, що не мають відношення до ПР.
За неофіційними даними, власник одного з найбільших алкогольних брендів України Євген Черняк («Хортиця») після відкриття кількох карних справ евакуював сім'ю та топ-менеджерів підприємства за кордон. Сам він заглибився в повернення кредиту у розмірі 8 мільйонів доларів ахметівському банку ПУМБ. Однак після публікації матеріалу Черняк повідомив, що його сім'я перебувала і перебуває в Україні, окрім сина, який цього року вступив до коледжу при Гарвардському університеті. За його словами, топ-менеджери «Хортиці» працюють в плановому режимі. Також він відзначив, що кредитів, взятих в ПУМБ, «Хортиця» не має.
В останні місяці відбувся переділ зернового ринку. Колесніков після призначення віце-прем'єром по Євро-2012 публічно висловив намір змінити розклади в сфері експорту зерна. Ринок повністю контролюється десятком транснаціональних та українських корпорацій, і новачкам вкрай важко стати потужними експортерами. Заради виходу на цей ринок Колесніков запропонував ввести квоти на експорт, які б продавались на відкритому аукціоні. За цікавим збігом, експортери одночасно отримали поштовх в потрібному напрямку — наприкінці літа митниця та прокуратура почали неформальну блокаду експорту.
Однак, за словами джерел в аграрному комітеті парламенту, замість начебто би неминучої перемоги Колеснікова на сцену вийшов міністр Присяжнюк. Дякуючи його втручанню, за останні два місяці бюрократичних війн квотна схема зазнала великих трансформацій. Поки віце-прем'єр проводив через Раду потрібний закон, уряд тихенько провів розпродаж квот, у якому виграли п'ять старожилів ринку, що знайшли свій підхід до міністра.
Це може бути і банальною розводкою. Один віце-прем'єр відкрито починає обіцяти переділ ринку, граючи в поганого поліцейського. А «хороший» міністр, дякуючи такій ініціативі нібито конкурента, влаштовує закриті торги серед переляканих конкурентів. Закриті торги на експортні квоти в Україні тепер проходять занадто несподівано для непосвячених. Джерела, посвячені в ієрархію Партії регіонів, вважають, що не варто очікувати справжної боротьби між донецьким та єнакіївським кланами. Люди з таким минулим завжди знайдуть спільну мову аби не доводити до стрільби, як це було в 90-х роках, коли відбувся розстріл нардепа Євгена Щербаня на трапі літака в донецькому аеропорту та вибух трибуни з Ахатєм Брагіним на донецькому стадіоні. Сьогодні повторення кошмарів з трупами в шахтах не хоче ніхто, тим більш власники бізнесу, який виходить на міжнародний ринок.