Розраховуючи видатки на дорожне господарство, можна дійти до парадоксального висновку: грошей, які держава витратить на утримання автомобільних шляхів у 2011 році, вистачило б, щоб вистелити всі державні дороги банкнотами номіналом у 2 гривні, викладеними впритул одна до одної.
Цей розрахунок ґрунтується на даних тендерів, які впродовж перших двох місяців року провели обласні дорожні служби майже всіх регіонів. За даними «Вісника державних закупівель» та інших джерел, на так зване експлуатаційне утримання та поточний планово-попереджувальний ремонт автодоріг загального користування у 20 областях та м. Севастополь спрямовано 3,335 млрд грн. При розподілі цієї суми на загальний кілометраж шляхів виходить, що утримання одного кілометра дороги обійдеться платникам податків більше ніж у три тисячи доларів.
Дорожний збір, який сплачують власники транспортних засобів при реєстрації авто та акцизний збір при покупці палива, становлять основне джерело цих видатків. У листопаді 2010 року Верховна рада збільшила акцизний збір на 37,9 відсотка – з 132 до 182 євро за тонну бензину.
Регіональні диспропорції
Вартість утримання дорожної інфраструктури різко варіюється залежно від регіону. Найбільш дешевим виявилося утримання автомобільних доріг у Житомирській області – 7 тис грн за кілометр. Натомість у Київській області, де службу автодоріг очолює колишній керівник з ахметівського «Краснодонвугілля», експлуатація довколастоличних шляхів коштує 53,5 тис грн за кілометр. Таким чином, у найбільш розвиненому регіоні вартість утримання доріг у 7,5 рази перевищує показники відсталого регіону.
У грошовому вираженні найбільшу суму – 475 млн грн – на утримання доріг отримала Харківська область. За даними тендерів, Київська область отримала 458 млн грн на утримання 8569 км доріг, Дніпропетровська – 359,9 млн грн на 9148 км, Крим – 223,9 млн грн на 6265 км.
Тернопільська область, дані по якій були оновлені після опублікування рейтингу внаслідок проведення нових тендерів, займає особливе місце. Служба автодоріг цієї області уклала угоду з місцевим облавтодором лише 25 березня на загальну суму 300 млн грн за два контракти. У співвідношенні з довжиною доріг це дає показник майже 60 тис грн за кілометр, що виводить Тернопільщину у лідери за вартістю утримання.
Структура видатків та ризики
Поняття «утримання доріг» охоплює оновлення дорожної розмітки, встановлення дорожних знаків, утримання освітлення, посадку та догляд за деревами, фарбування мостових споруд та інші роботи. Однак головною складовою поточного ремонту є ліквідація пошкоджень, деформацій та руйнувань дорожного покриття – так звана ямкова латка.
Саме цей вид робіт становить найбільший ризик для державного контролю над видатками. За словами професора Придніпровської державної академії будівництва та архітектури Миколи Сторожука, якісна латка вимагає складної багатоходової процедури. Необхідно вирізати місце під латку, розігріти основу та асфальт навколо ямки у радіусі, удвічі більшому за діаметр ямки. Ямки не можна залишати на кілька днів, оскільки в них потрапляють пил та вологість.
«Це вигідний бізнес. Понасипали асфальт у ямки, через декілька місяців він вилетів, потім знову просять грошей і знову засипають», – пояснює професор.
Достатньо пропустити декілька обов'язкових процедур, щоб витратити менше коштів, ніж передбачено технічними вимогами. Скільки з виділених коштів насправді буде витрачено на якісний ремонт, а скільки буде «закопано» у дорожні ями, залежить виключно від совісті освоювачів ремонтних бюджетів.
Переважно державні підприємства
Переможцями тендерів майже у всіх областях стали державні підприємства – місцеві облавтодори. Лише в Херсонській та Закарпатській областях для проведення поточного ремонту залучили приватні структури, роздробивши замовлення на багато лотів. Однак усі облавтодори, отримавши державні підряди, можуть передати їх далі через субпідряд, що додатково ускладнює контроль над видатками.