Служба розслідування виявила масштабну схему розподілу державних коштів на харчування Збройних сил України. На кону опинилися 621 мільйон гривень, які мали бути витрачені на забезпечення військовослужбовців продуктами харчування протягом другого-четвертого кварталів 2011 року.
Початок скандалу пов'язаний з діяльністю заступника міністра економіки Олександра Сухомлина. 31 березня проти нього розпочалося службове розслідування. За його участю та за участю голови департаменту держзакупівель Валерія Абасова 25 березня були погоджені військові контракти на закупівлю послуг харчування за неконкурентною процедурою. Про це повідомив перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Вадим Копилов, зазначивши, що Сухомлин дав дозвіл Міністерству оборони на застосування закупівлі послуги у одного виконавця без проведення конкурсу.
Історія розпочалася раніше. П'ять років до описаних подій міністр оборони Анатолій Гриценко прийняв рішення передати харчування військовослужбовців приватним компаніям, щоб звільнити солдатів від цієї функції. Однак у 2009 році сталася трагедія: близько 150 військовослужбовців у Білій Церкві отруїлися їжею від постачальника Міноборони «Білоцерківський військторг». Інцидент не завершився арештом винуватців.
У 2007 році одним з перших постачальників армії стало ТОВ «Органіка плюс», засновницею якого була Наталія Єжель, дружина майбутнього міністра оборони Михайла Єжеля. На той час він обіймав посаду головного інспектора у міністерстві. Головним засновником «Органіки» було ТОВ «Міжрегіональний інвестиційний союз», яке входить до донецько-єнакієвської групи, пов'язаної з банком Володимира Путіна та зерновими потоками України. З цього ж середовища виріс нинішній міністр АПК Микола Присяжнюк.
З того ж оточення походить засновник ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС» Дмитро Валерійович Мєдвєдєв, який став улюбленим постачальником їжі у відомстві Єжеля. Компанія розпочала годувати солдатів рік до описаних подій.
Схема розподілу контрактів передбачала вибір постачальників по одному на кожен з п'яти географічних округів: Схід, Захід, Центр, Північ та Південь. Кошти залежали від вартості одного пайка, однакової для всієї України. Таким чином, прибуток залежав від кількості солдатів, яких годувала фірма.
Коли Єжель очолив Міноборони, ТОВ «Івала», яке протягом кількох років постачало їжу на Сході, перестало отримувати платежі. На початок лютого 2011 року борг армії перед компанією склав 85 мільйонів гривень. На публічні скарги міністр відповів, що борги треба виплачувати через суди. Водночас Міноборони також не платило своєму власному підприємству «Білоцерківський військторг» – борг склав 40 мільйонів гривень.
9 лютого 2011 року «Івала» припинила постачання їжі, оскільки не отримала контракту на новий період. Компанія подала скаргу до Генпрокуратури, яка змушена була під тиском публічних обставин направити Єжелю припис про вжиття невідкладних заходів щодо усунення порушень законодавства щодо належного та безперебійного харчування військовослужбовців.
Міністерство оборони оголосило тендер на вибір постачальників за прозорою процедурою. Однак 22 лютого ТОВ «Метсобстар-ХК», засноване Сергієм Гребінником, опротестувало в Антимонопольному комітеті дії Міноборони, стверджуючи про порушення порядку проведення процедури закупівлі та встановлення дискримінаційних вимог. Антимонопольний комітет призначив розгляд справи на 5 квітня, що припадало на початок другого кварталу, коли армія ще не обрала постачальників.
19 січня були обрані постачальники лише на перший квартал 2011 року. Два округи отримала ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС» (засновник Дмитро Мєдвєдєв, пов'язана з міністром АПК Присяжнюком). По одному округу дісталися ТОВ «Укрпродакорд ОР» (директор Руслан Березюк, депутат Білоцерківської райради від Партії регіонів), ПП «Артек-Союз» (засновниця Наталя Борисівна Лобік) та ТОВ «Оптукрпром-ВР» (засновник В'ячеслав Олександрович Тимошенко).
У цій ситуації Міноборони 14 березня подало до Міністерства економіки обґрунтування закупівлі послуг харчування армії «у одного учасника» на 621 мільйон гривень для другого-четвертого кварталів. Учасниками були обрані ті ж фірми, які у січні отримали контракти на перший квартал. Третину від всієї суми – 260 мільйонів гривень – отримала «Провідна продовольча компанія ЗС». ПП «Артек-Союз» отримала 153 мільйони гривень, ТОВ «Оптукрпром-ВР» – 146 мільйонів гривень, ТОВ «Укрпродакорд ОР» – 62 мільйони гривень.
В обґрунтуванні Міноборони посилалася на блокування тендеру Антимонопольним комітетом та ризики щодо забезпечення безперервного харчування військовослужбовців з 1 квітня 2011 року. Міноборони стверджувала, що лише підприємства, які вже надають послуги, спроможні організувати в короткий термін повноцінне та якісне харчування.
Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко розкритикував цю схему у своєму блозі. Він зазначив, що «своя» компанія харчуватиме солдата за ціною 42 гривні на добу, тоді як Мінфін і Міноборони письмово погодили максимальну ціну солдатського пайка в 32 гривні 60 копійок. За його розрахунками, за 2011 рік один виконавець, обраний Єжелем, обійдеться бюджету на 213 мільйонів гривень дорожче. Гриценко охарактеризував це як «збитки в особливо великих розмірах» відповідно до норм Кримінального кодексу.
Після повернення в Україну міністр економіки Андрій Клюєв нібито з жахом дізнався про погоджену його підлеглими схему. Мінекоміки повідомило про вжиття заходів щодо анулювання погоджень. Однак це поставило армію в складну ситуацію: хто і яким коштом мав годувати озброєних солдатів з 1 квітня?
З юридичного боку ситуація для Сухомлина не виглядала критичною: він лише підписав обґрунтоване подання військових. Справжніх винуватців розпилу коштів слід шукати серед військових керівництва. Однак з огляду на реальну політику Сухомлину загрожувало гірше. Його попередник на посаді міністра економіки Богдан Данилишин теж погодив закупівлю «у одного учасника» бензину для армії та будівельних послуг для аеропорту «Бориспіль» з меншою «ціною питання», але отримав карну справу і був змушений ховатися у політичному притулку в Чехії. Данилишин був одним з найближчих соратників олігарха Віталія Гайдука. Сухомлин же протягом усього життя працював у горілчаній індустрії. Його подальша доля залежала від наявності достатнього ресурсу для доказів невинності.