Протягом півроку 2010–2011 років одна лізингова компанія отримала контракти на суму 3,5 мільярда гривень у державному вуглепромі. Це сталося на тлі адміністративної реформи, коли Мінвуглепром став частиною Міненерго, що створило умови для масштабних закупівель обладнання.
Посилення позицій у вугільній промисловості
Рішення про модернізацію вугільного господарства прийняли у 2010 році після падіння видобутку вугілля у 2009 році. Керівництво Мінвуглепрому вирішило закуповувати обладнання через лізингові схеми. Від початку цього процесу контракти отримувала переважно одна фірма – ТОВ «Газенерголізинг».
За даними публікацій у «Віснику державних закупівель», компанія укладала угоди з державними вугільними підприємствами з серпня 2010 по березень 2011 року. Контракти включали поставки обладнання для ДП «ВК «Краснолиманська» (315,54 млн грн від 21 серпня 2010), ДП «Антрацит» (237,44 млн грн від 26 серпня 2010), ДП «Торезантрацит» (261,03 млн грн від 2 вересня 2010), ДП «Селидіввугілля» (213,80 млн грн від 12 листопада 2010), ВАТ «Лисичанськвугілля» (209,27 млн грн від 12 листопада 2010), ДП «Красноармійськвугілля» (523,85 млн грн від 23 листопада 2010), ДП «Донбасантрацит» (392,07 млн грн від 29 грудня 2010), ДП «Макіїввугілля» (654,52 млн грн від 31 грудня 2010), ДП «Артемвугілля» (93,24 млн грн від 22 лютого 2011) та ДП «Львіввугілля» (508,19 млн грн від 15 березня 2011). Крім того, «Газенерголізинг» отримав ще один контракт від ДП «Торезантрацит» на 107,34 млн грн від 27 січня 2011 року.
На тендерах «Газенерголізинг» постійно супроводжувало ТОВ «Укррослізинг». Під час торгів ДП «Донбасантрацит» різниця між переможцем і другим учасником становила лише 4 мільйони гривень при загальній сумі контракту близько 190 млн грн.
Корпоративні зв'язки та керівництво
Директором «Газенерголізингу» є Андрій Миколайович Остапко. За даними його резюме, він керував низкою інших компаній, включаючи дочірнє підприємство «Міжрегіональний інвестиційний союз», представництво «Оледо корпорейшн лімітед» та ТОВ «Вік Систем». Ці структури входили до донецької групи «Вік», якою керував гендиректор ФК «Шахтар» Жиган Такташев. Вихідці з цієї групи згодом отримали позиції в різних секторах економіки, включаючи аграрний ринок.
«Укррослізинг» очолює Світлана Леонідівна Жукова. Півтора роки до цього вона була директором приватного підприємства «ВТБ лізинг Україна», заснованого російським ВАТ «ВТБ лізинг» – дочірньою структурою «Внешторгбанка». За даними джерела, 75 відсотків «Внешторгбанка» належать уряду Росії.
Засновниками «Газенерголізингу» є дві компанії: кіпрська «Торнаторе холдінг лімітед» та британська «Бінкрофт ллп». Наявність двох засновників може свідчити про різних власників. «Бінкрофт» був засновником компанії з моменту її створення у 2008 році. Британці також були співзасновниками ТОВ «Оіл рівер» – однієї з компаній групи «Вік». Однак 25 серпня 2010 року, під час укладення першої тендерної угоди, 100 відсотків статутного капіталу «Газенерголізингу» передано кіпрській «Торнаторе холдінг», а британці залишилися номінальними співзасновниками.
Роль російських структур
Напередодні лізингових тендерів 2010 року ВТБ офіційно запропонував українському Мінвуглепрому виступити постачальником обладнання по лізинговим схемам на суму 2,2 млрд грн у рамках інвестиційної програми модернізації державних шахт. ВТБ, як і «Внешэкономбанк», обслуговує інтереси російських компаній у їх присутності на світовій мапі та кредитує у стратегічних секторах економіки. Протягом останніх місяців «Внешторгбанк» активно кредитував «Укрзалізницю» та держфірми Рината Ахметова.
Процес розподілу контрактів мав певну логіку. ВТБ влітку 2010 року пропонує Україні мега-контракт. Мінвуглепром відповідає про необхідність дотримання тендерних процедур. Російська лізингова компанія виставляється на тендери, але без скандалів програє їх «єнакіївській» команді. Переможець тендеру може взяти переможену фірму на субпідряд і отримати свою маржу.
Не можна виключати можливість того, що структури Путіна конкурували на українських тендерах не з окремою «єнакіївською» групою, а самі з собою. Це особливо актуально з огляду на передачу 100 відсотків капіталу «Газенерголізингу» кіпрській компанії саме у момент укладення першої тендерної угоди.
Питання про мету
Замміністра Олексій Пшеничка у своєму інтерв'ю зазначив, що держава не буде віддавати підприємства за борги, якщо борг становить невелику частину від загальної суми. Однак якщо кредитор приходить з інвестиційною програмою та підтвердженими джерелами фінансування, ситуація змінюється. ВТБ саме з такою програмою звернувся до Мінвуглепрому. Залишається відкритим питання, чи метою російських структур є отримання прибутку від лізингових операцій чи набуття контролю над державними підприємствами вугільної промисловості України через механізм боргових зобов'язань.