У квітні 2011 року розгорнулася скандальна історія, яка демонструє механізм прикриття великих корупційних схем через маніпуляцію державними органами. Все почалося з розголосу першого заступника міністра економіки Вадима Копилова про документи, підписані його колегою Олександром Сухомлином.
Сухомлин дозволив Міністерству оборони розділити 621 млн гривень на харчування армії між чотирма фірмами без конкурентної процедури. Цю схему ініціював міністр оборони Михайло Єжель за підтримки міністра АПК Миколи Присяжнюка. 31 березня Копилов оголосив про відсторонення Сухомлина та розпочав службове розслідування.
Проте розвиток подій виявився несподіваним. 15 квітня президент Віктор Янукович видав указ про звільнення Сухомлина з формулюванням про скорочення штату, без жодного згадування результатів розслідування. Це означало, що офіційно на нього нічого не знайшли.
Ключовий поворот стався раніше. 1 квітня, на наступний день після розголосу Копилова, до Антимонопольного комітету надійшла скарга від ТОВ «Енерготехкомплекс». Компанія вимагала скасувати закупівлю «у одного учасника», посилаючись на порушення об'єктивності при виборі постачальників. Однак у самій скарзі не було конкретних доказів цих порушень.
АМКУ розглянув скаргу за рекордно короткий час — всього за тиждень видав рішення про скасування торгів. За законом органу відводилося 30 днів, які він зазвичай використовував повністю. За словами колишнього працівника Мінекономіки, який займався розглядом скарг, це був перший випадок, коли комітет скасував торги по процедурі «у одного учасника» на основі такої скарги. Раніше подібні спроби завжди відхилялися через невідповідність строків оскарження.
Передумови схеми сягали березня. 3 березня АМКУ скасував відкриті торги на постачання їжі солдатам у центральних регіонах України. Комітет виявив дискримінаційні вимоги до учасників — вимогу банківських довідок про наявність мільйонів на рахунку без обґрунтування, а також загадкову формулу оцінювання пропозицій та необґрунтоване об'єднання різних регіонів в одні лоти.
Це рішення від 3 березня стало підставою для Міноборони випросити у Сухомлина дозвіл на закупівлю «у одного учасника». Попередні контракти постачальників їжі закінчувалися 1 квітня. Міноборони мала три тижні для проведення відкритих торгів за скороченою процедурою, але замість цього обрала неконкурентний шлях.
Рішення АМКУ від 8 квітня про скасування цієї закупівлі виявилося надзвичайно зручним для всіх залучених сторін. Сухомлин отримав можливість піти з посади без офіційних звинувачень. Єжель і його команда отримали «чистий лист» для проведення нових торгів. Сам АМКУ не зазнав критики, хоча з однаковою енергійністю йшов назустріч всім побажанням — спочатку скасовуючи відкриті торги, потім скасовуючи закупівлю «у одного учасника».
Однак виникає логічне питання. Якщо нові торги мали бути проведені, то хто з 1 квітня годував солдатів? Контракти постачальників закінчилися, нових угод не укладено. За офіційними документами армія мала голодувати. Але цього не сталося — постачальники Єжеля продовжили доставляти харчі в борг. Це свідчить про впевненість, що вони переможуть у новому тендері і зможуть легалізувати борг через білу схему.
Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко розповів, що коли запитали у голови АМКУ Василя Цушка, чому комітет прийняв рішення про скасування відкритих торгів, той відповів: «Єжель же сам про це просив».
На відміну від екс-міністра економіки Богдана Данилишина, якого притягли до кримінальної відповідальності за подібні порушення (хоча сума була в сотню разів менша), Сухомлин не зазнав карних переслідувань. Він став «людиною-підписом», яку звільнили, щоб закрити справу. Єжель і його оточення залишилися на місцях. Система харчування армії продовжила працювати.
Документи показують, що схема була однаковою для всіх п'яти округів, де проводилися тендери на харчування. Змінювалися лише назви фірм, але суть рішень залишалася тією самою. Це демонструє системний характер механізму, а не випадкові порушення.