Історія участі України в міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення» розгортається як послідовність тендерних процедур різного ступеня прозорості. Від класичних закупок у одного учасника до складних багаторівневих торгів — кожен рік приносив нові схеми відбору, але не завжди гарантував успіх на сцені.
Початок: родинні зв'язки та одноосібний вибір
2003 року Александр Пономарев став першим українським учасником конкурсу з піснею «Hasta La Vista», яка принесла йому 14-е місце. Його відбір відбувся без відкритих торгів і громадського голосування. На той час Пономарев був одружений з Аленою Мозговою, директором музичних програм НТКУ, що становило конфлікт інтересів у тендерному комітеті. Така близькість дозволила уникнути конкурентного процесу.
Наступного року Алена Мозгова розповіла про відбір Русланої. За її словами, пропозицію виступити на конкурсі отримали дві молоді співачки — Ани Лорак та Руслана. Обидві розглянули можливість участі, але згоду дала лише Руслана. Її перемога з піснею «Дикі танці» стала тріумфом, хоча процедура відбору також не передбачала громадського голосування.
Політичний вплив та фаворитизм
2005 року очікували, що Ани Лорак представлятиме Україну, проте замість неї на сцену вийшла гурт «Гринджоли» з піснею «Разом нас багато», яка посіла 19-е місце. Вице-прем'єр Микола Томенко наказово включив гурт до списку кандидатів уже на завершальному етапі відбору. Організатором конкурсних торгів виступала УТ-1 на чолі з Андрієм Шевченко та Тарасом Стецькивим, колегами Томенка по оранжево-бютовському політичному лагерю. Телезрителі, які щойно пережили адреналін Майдану, легко піддалися впливу. Ани Лорак, яка до цього була фаворитом, через три роки доведе свою конкурентоспроможність.
Відкриті торги з обмеженнями
2006 року Тина Кароль посіла 7-е місце завдяки класичним відкритим торгам з попередньою класифікацією. У фіналі змаганні брали участь Тина Кароль та менш відомі співаки Ірина Розенфельд та Кирило Турчинеко. Цей дисбаланс у популярності учасників предопредилив вибір глядачів.
2007 року Верка Сердючка з піснею «Лаша тумбай» здобула 2-е місце на конкурсі. Процедура відбору була абсолютно відкритою та двохрівневою: спочатку жюрі НТКУ обрало восьмеро з 18 претендентів, потім ці восьмеро виступили в прямому телеефірі, де за них голосували як жюрі, так і телезрителі. Ігор Кондратюк зняв свого артиста Віталія Козловського з конкурсу, висловивши незадоволення змішуванням глядацького голосування та оцінок жюрі. Проте відкриті торги виявилися ефективними.
Другий шанс для Ани Лорак
2008 року Ани Лорак нарешті потрапила на конкурс з піснею «Shady Lady», написаною Філіппом Киркоровим, і посіла 2-е місце. Тендерний комітет НТКУ вирішив, що саме вона представлятиме Україну. Однак процедуру модернізували: у фіналі телезрителі обирали одну з п'яти пісень, з якою Лорак поїхала на конкурс.
Скандали та непрозорість
2009 року Світлана Лобода з піснею «Be My Valentine» («Anticrisis Girl») посіла 12-е місце. Хоча вона перемогла на відкритих торгах з двохтуровим відбором та глядацьким голосуванням, продюсери інших учасників влаштували скандал. Організатори не змогли розкрити точну кількість СМС-голосів на користь Лободи. За повідомленнями джерел, її нібито підтримав мільйоном доларів Нестор Шуфрич. Валерій Меладзе зняв свою протеже Анастасію Приходько з українського конкурсу, щоб вона виступила від Росії за непрозорою процедурою.
2010 року невідома Alyosha посіла 10-е місце. Спочатку тендерщики НТКУ без глядацького голосування обрали Василія Лазаровича, басиста, невідомого ні за кордоном, ні в Україні. Злі язики говорили про закупку за процедурою запиту цінових пропозицій, мовляв, голова НТКУ Віталій Докаленко отримав фінансові гарантії лише від одного учасника. Проте зі зміною влади в Адміністрації президента Докаленко замінили, і нова команда Арфуша-Бенкендорфа організувала відкриті торги, які виграла Alyosha. Лазарович залишився з власними збитками у $100 тисяч, витраченими на участь у відборі та написання пісень.
Попередження про накрутки
2011 року Мика Ньютон вийшла в фінал конкурсу і посіла 4-е місце. Тендерний комітет НТКУ запровадив нові правила для уникнення звинувачень у непрозорості. Оцінка жюрі становила 45% від загального результату, СМС-голосування — 45%, інтернет-голосування — 10%. Проте адміністрація сайту виявила накрутки у всіх головних номінантів, а з одного телефону можна було надсилати необмежену кількість голосів. Перемогла фірма «Мика Ньютон» бізнесмена Тимофея Нагорного, екс-супруга Лілії Подкопаєвої.
Висновки та закономірності
Аналіз дев'яти років участі України в конкурсі не виявляє чіткого зв'язку між прозорістю процедур та успіхом на сцені. Найбільші перемоги здобули артисти, обрані без конкурентних торгів: Руслана та Ани Лорак. Це свідчить про те, що закупка у одного учасника може бути ефективним інструментом, якщо мотивація комітету спрямована на справжній пошук найкращого виконавця.
Однак у всіх випадках, незалежно від форми процедури, дотримувалися формальні юридичні вимоги. Різниця полягала в намірах членів конкурсного комітету. Вони могли керуватися державницькими мотивами та компетентно обирати найкращого учасника, або ж турбуватися виключно про власну вигоду. Жоден закон не захищає від корупції, якщо в змову вступають усі — від керівництва комітету до учасників торгів. Все залишається юридично безупречним і прихованим. Отже, справа в українському менталітеті, а швидких змін у цій сфері не буває.