Паливний ринок України став ареною для нової схеми, яка нагадує попередні спроби отримати прибуток від державних грошей. На цей раз у центрі уваги — закупівля послуг з переробки нафти, в якій беруть участь кілька структур, пов'язаних із впливовими політиками.
Передумови та політичне рішення
Наприкінці 2010 року президент Віктор Янукович доручив Антимонопольному комітету розібратись з безмитним ввезенням бензину в Україну. Керівник комітету Василь Цушко повідомив про втрати держбюджету у розмірі 3 млрд грн. Це рішення мало наслідки для компанії «Лівела», яка спеціалізувалась на безмитному ввезенні палива. За дослідженнями медіа, справжнім власником компанії був нардеп Володимир Зубик, хоча офіційно він не значився в документах. Після втручання президента можливості «Лівели» та її дочірньої структури «Тайстра» суттєво обмежились.
Нова схема постачання
У березні 2011 року «Нафтогаз» звернувся до Мінекономіки з проханням погодити закупівлю послуг з переробки нафти у одного учасника. Керівник міністерства Андрій Клюєв мав дати дозвіл. Обґрунтуванням слугувала необхідність збільшити частку вітчизняних нафтопродуктів на ринку та забезпечити стабільність енергоринку.
Вибір переробника виявився цікавим. «Нафтогаз» пропонував переробити 1 млн тон нафти на ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (ЛіНІК), яка належить російській ТНК-ВР. Вартість послуги становила 288 млн грн. Офіційне пояснення: напівдержавна «Укртатнафта» Ігоря Коломойського не могла отримувати російську нафту до травня, а роботи потрібно було виконати в першому кварталі. Крім того, ЛіНІК мав можливість отримувати російську нафту трубопроводом, що було умовою для обрання переробника.
Однак погодження від Мінекономіки затримувалось. Угода з ЛіНІКом була укладена лише 28 квітня, коли перший квартал вже закінчився і загрози дефіциту бензину в Україні не було.
Посередники в ланцюжку
Схема постачання нафти виявилась складнішою, ніж здавалось спочатку. ТНК-ВР продавала нафту в Росії панамській компанії «Solid Corporation S.A.», та передавала її українському ТОВ «Фірма «Інтергал», яке вже поставляло паливо «Нафтогазу». Лише після цього нафта потрапляла на Лисичанський завод для переробки.
Дослідження показало, що до засновників ТОВ «Фірма «Інтергал» входить Ярослав Новак, який також є співзасновником ТОВ «Компанія-Інтергал». Іншим засновником першої компанії є Андрій Зубик — близький родич нардепа Володимира Зубика. За даними медіа, цей же Андрій Зубик разом з «Тайстрою» є засновником фірми «Видавничий центр Босфор».
Фірма зареєстрована у Львові на вулиці Сихівська, 16, де розташоване гніздо компаній Зубика та його родичів. На тій же адресі перебуває «Інтергалбуд-еліт», директором якої працює Ольшанська-Бохонко. Саме вона у 1992 році заснувала «Тайстру» і залишається в її засновниках.
Фінансові наслідки
Поява двох посередницьких структур у ланцюжку постачання привела до передбачуваного результату — вартість нафти зросла на $50 за тону порівняно з тією, яку ТНК-ВР поставляє на ЛіНІК у рамках своєї комерційної діяльності.
Бензин, отриманий з цієї нафти, 17 травня вивели на аукціон, але не змогли продати ані одного літру. Вартість палива від «Нафтогазу» виявилась на 15% вищою від ціни ТНК-ВР та на 6% дорожче від середньоринкової ціни. А-95 коштував 10,55 грн/л, дизпаливо — 9,90 грн/л. Водночас голова «Нафтогазу» Юрій Бойко закликав власників АЗС дотримуватись цінового коридору 10 грн/л для А-95 і 9,60 грн/л для дизпалива.
Попри офіційні заяви про стабілізацію ринку, схема не спрацювала. Дорожче паливо не могло збити ринкові ціни. Залишається чекати на наступні кроки організаторів — чи спишуть 288 млн грн за переробку на збитки, чи залучать державну дотацію, чи просто чекатимуть, поки ринкові ціни зростуть до рівня «зубико-панамського» палива.
Арифметика схеми проста: $50 навару на тоні нафти дають $50 млн навару на всій партії. На відміну від «Лівели», ці гроші не потрапляють до держбюджету, а йдуть реальним власникам фірм-посередників.