Два фонтани на центральних вулицях Києва стали предметом дослідження журналістів через суму, яка видається непропорційною до їхньої важливості для міста. Мова йде про «овальний» фонтан напроти кінотеатру «Орбіта» на Крещатику, 29 та каскадний фонтан на вул. Червоноармійській, 119, розташований між музеєм Марії Заньковецької та пам'ятником Гії Гонгадзе.
Радянські споруди потребували оновлення. За конкурсною документацією, «овальний фонтан» втратив актуальність через тривале використання, а його чаші з армованого бетону та гранітного облицювання були пошкоджені. Аналогічна ситуація описана для п'ятичашового фонтану на Червоноармійській. Проект передбачав не лише заміну облицювання та насосних комплектів, а й встановлення світлового обладнання.
Головне управління капітального будівництва Київської міськдержадміністрації провело тендер у липні. Роботи з ремонту труб та ізоляції мали бути завершені до 24 серпня, а повне введення фонтанів в експлуатацію — до 28 жовтня. Тендерні угоди було укладено 19 липня.
Однак під час візиту кореспондента 31 липня, майже через два тижні після підписання контракту, на об'єктах не спостерігалося жодних робіт. Це викликало питання щодо реального виконання проекту та освоєння коштів.
Вартість ремонту хрещатицького фонтану становила 3,90 млн грн., червоноармійського — 4,90 млн грн., разом майже 9 мільйонів гривень. Для порівняння, на цю суму можна було б профінансувати низку інших проектів: капітальний ремонт театру Російської драми ім. Лесі Українки (0,42 млн грн.), облаштування амбулаторії сімейної медицини на вул. Цитадельна (0,76 млн грн.), реконструкцію будівлі історико-краєзнавчого музею в Кривому Розі (1,27 млн грн.), будівництво газової котельні поліклініки в Мелітополі (1,03 млн грн.), гірськолижної траси для реабілітації інвалідів у селі Яворів Львівської обл. (0,67 млн грн.), капітальний ремонт щелепно-лицевого корпусу лікарні швидкої медичної допомоги в Маріуполі (0,85 млн грн.), тиру «Динамо» у Вінниці (1,00 млн грн.), школи-інтернату для дітей-сиріт у Котовську Одеської обл. (0,47 млн грн.), психіатричної лікарні №1 в Одесі (0,85 млн грн.), Воронівської загальноосвітньої школи в Миколаївській обл. (1,07 млн грн.) та дитячого садка в Донецьку (0,58 млн грн.).
Переможцем тендеру стало ТОВ «Інтеко інжиніринг», яке входить до складу «Inteco holding» Дмитра Андрієвського, бізнесмена та депутата Київської міськради. Андрієвський був спонсором блоку Кличка, за списком якого обрався до Київради. За тим же списком під номером 110 балотувався колишній директор «Інтеко інжиніринг» Олег Таляр. Згідно ЄДРПОУ, Таляр перестав бути директором компанії в червні 2010 року, його змінили Анатолій Федорчук та Юрій Максаков.
Пізніше Андрієвський змінив політичну орієнтацію, перейшовши до позафракційних депутатів Київради. Дослідження бізнесових зв'язків показало, що «Інтеко інжиніринг» є засновником ТОВ «Сітібудмайстер». У 2008 році до засновників цієї компанії разом з фірмою Андрієвського ввійшли Сергій Кучер та Андрій Вінграновський, які тоді були депутатами Київради — Кучер від блоку Кличко, Вінграновський від Партії регіонів.
Після змін у владі обидва чиновники отримали впливові посади. Сергій Кучер став начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Києві, Андрій Вінграновський (син поета Миколи Вінграновського) очолив Держслужбу з питань національної культурної спадщини. Обидва мають найбільший вплив на архітектурно-будівельні рішення в столиці та одночасно є бізнес-партнерами корпорації Андрієвського, яка отримала контракт на ремонт фонтанів.
Згідно з Кримінальним кодексом та законом про держзакупівлі, для кваліфікації як злочину потрібен більш прямий зв'язок — безпосередня участь чиновників у фірмі-переможці або фактичні докази впливу на рішення конкурсного комітету. Однак громадськість має привід для сумнівів щодо доцільності такого ремонту за такою ціною.
Прецедент подібних ситуацій існує. Коли Сергій Бабушкін був головним архітектором Києва, його архітектурна майстерня отримувала значну частину підрядів на будівельне проектування в столиці. На питання про конфлікт інтересів він відповів, що наявність власної майстерні при посаді головного архітектора «набагато складніше, ніж бути ним і не мати такої майстерні».
Як і у випадку з фонтанами, питання чиновникам ставлять не слідчі, а журналісти. Цей нюанс дозволяє учасникам приватно-державного партнерства приймати рішення щодо розвитку міста без достатнього громадського контролю.
Оновлення. Через чотири місяці після публікації, 28 грудня, редакція отримала лист від Олега Таляра, який вказав, що станом на 1 серпня 2011 року він уже не був директором «Інтеко інжиніринг» більше року, оскільки звільнився 8 червня 2010 року. Редакція скорегувала текст, зазначивши його як колишнього директора.
При повторному візиті до фонтану на Червоноармійській наприкінці грудня спостерігалися лише робочі битовки та огорожа будмайданчику. Фонтан не працював, жодні роботи не велися, хоча Головне управління капітального будівництва обіцяло відкрити фонтани 28 жовтня 2011 року.