Державна компанія «Черноморнефтегаз» придбала морську самоподйомну буровую установку за 400 мільйонів доларів. Тендер, оголошений 1 березня, привернув лише двох претендентів. Переможцем став Highway investment processing, директором якої є латиш Стан Горин. Серед власників компанії значиться інший латиш — Еріх Ванагельс, який водночас був засновником і програвшої фірми Falcona Systems Ltd.
За даними журналістів, реальна ринкова вартість установки становить близько 250 мільйонів доларів. Це означає, що посередник отримав приблизно 150 мільйонів доларів переплати. Після публікації матеріалу про цей казус міністр Міненергоугля пообіцяв звернутися до СБУ для розслідування, однак так і не зробив цього. Натомість міністр став відповідачем у судовій справі, де його звинувачують у використанні слова «заказуха». На останньому засіданні юристи міністерства просили суд про додатковий час на розмисли, наступне засідання призначено на кінець вересня.
Президент України, ознайомившись з результатами перевірки, рекомендував Юрію Бойко більш уважно ставитися до потреб бюджету. Про проблему дізналися премʼєр-міністр, СБУ, Генпрокуратура та Держфінінспекція. Від влади надійшло лише два реальні відповіді: замість Миколи Азарова відповів Юрій Бойко, а ГПУ перенаправила запит до СБУ. Відповідь Служби безпеки практично збігалася з листом міністра Міненергоугля.
Держфінінспекція надала більш інформативний відповідь. За її даними, по стану на 14 липня платежі британській компанії становили 296 мільйонів доларів, що складає 74 відсотка від вартості контракту. Водночас 14 червня заступник голови «Нафтогазу» Вадим Чупрун продемонстрував у прямому ефірі платіжні документи, які, на його думку, доводили, що установка коштує 250 мільйонів доларів. У цих документах розкривалися платежі на суму 202 мільйонів доларів, тобто 80 відсотків від названої ціни установки.
Компанія «Нафтогаз» поширювала повідомлення про те, що на решту коштів буде закуплено різноманітне обладнання та послуги. Список цього «іншого» часто змінювався — від вертольотів до заходів щодо захисту екології Чорного моря. Однак у тендерній документації другої установки, яку планує придбати «Черноморнефтегаз», усе те обладнання, яке Юрій Бойко називав додатковим, значиться як обов'язкове: центрифуга, цементний комплекс, навіть вертоліт (газовики погоджуються лише на Sikorsky або Augusta).
Згідно з контрактом, установка буде поставлена за умовами FCA (Інкотермс 2000). Проте у тендерній документації, багато документів якої таємничим чином зникли з Вісника держзакупівель, зазначено, що поставка проводитиметься за умовами CIF. Це означає, що всі проблеми з доставкою установки лягають на плечі «Черноморнефтегаза» прямо в порту Сингапуру.
Телеканал TVi провів розслідування у Латвії. Журналістам вдалося знайти лише директора Highway investment Стана Горина. Він заявив, що має лише віддалене відношення до фірми, не впізнав свою підпис на фінансових документах, якими гордився Чупрун, і попросив не пов'язувати його з невідомими йому конторами. Еріх Ванагельс, засновник усіх учасників тендера, виявився практично без постійного місця проживання.
Експертне висновок Торгово-промислової палати Криму, замовлене невдовзі після укладення контракту, визначило вартість установки на світових ринках у межах 355–410 мільйонів доларів. Однак у цьому висновку зазначено важливий факт: час будівництва придбаної платформи — «травень 2008 — жовтень 2010», тобто два з половиною року. Це означає, що установка, під яку вже оголошено тендер, вже десь чекає на 80-відсоткову передоплату.
Другу установку з ідентичними характеристиками «Черноморнефтегаз» планує придбати у цьому місяці. Закупівля була анонсована як беспрецедентна за своєю відкритістю та чесністю. Однак тендерна документація другої установки розписана практично до найменших деталей, на відміну від першої.
Журналісти звертають увагу на те, що «Нафтогаз» не згадав про можливість оренди або лізингу установки, хоча десятки компаній у світі саме так задовольняють свої потреби. Крім того, жодного прес-релізу про те, які виробники були сповіщені про тендер поза офіційним каналом. Аналіз корпоративних сайтів провідних суднобудівних верфей показує, що подібна установка будується не менше двох років. За літо було оголошено про чотири укладені контракти на закладку буровельних платформ, усі вони мають вийти в світ через два або два з чвертю року. А друга установка має бути готова вже через рік.