Сергій Тимченко, очолюючи Державне агентство земельних ресурсів, опинився в центрі скандалу навколо закупівлі пластикових кілочків вартістю близько 5 мільярдів гривень. У липні було укладено угоду на придбання цих виробів довжиною 70 сантиметрів по 100 гривень за штуку, якими селяни мали розмічати свої ділянки для внесення в земельний кадастр.
Після хвилі критики в медіа та від представників опозиції Тимченко оголосив про намір призупинити дію договору. Однак у своєму інтерв'ю виданню «Лівий берег» він дав зрозуміти, що кілочки все-таки можуть залишитися в обігу, але вже на добровільній основі. Голова агентства пояснив, що розглядає закупівлю як несправедливу щодо селян, оскільки з урахуванням накруток посередницьких структур вартість розмітки навіть прямокутної ділянки могла сягнути близько 1000 гривень.
Тимченко стверджував, що тендер був розіграний до його призначення на посаду в червні 2011 року, і він лише розбирав накопичені рішення попередників. Проте його офіційна біографія містить суттєву деталь: з листопада 2010 року по червень 2011 року він працював заступником генерального директора — керівником технічних програм державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Саме це підприємство в квітні 2011 року розпочало процедуру закупівлі кілочків, тобто в період, коли Тимченко там працював. Укладення угоди з компанією-переможцем припало на липень, коли він уже очолював всю земельну вертикаль влади.
Дослідження структури власності ТОВ «Інвестеко», яке отримало контракт, виявило розгалужену мережу офшорних компаній. Статутний капітал розміром 5 мільйонів гривень розподілено між чотирма кіпрськими офшорами. Найбільша частка — 2,95 мільйона гривень (59%) — належить компанії «Ампеззі Лімітед», яка пов'язана з бізнес-імперією Юри Єнакіївського.
Вікторія Ісаєва, мешканка Єнакіївського, постійно фігурує як співзасновник у структурах Єнакіївського. Вона разом з «Ампеззою» є співзасновником ТОВ «Фріланс-Транс», яке інвестувало в київський аеропорт «Жуляни» через компанію нардепа Василя Хмельницького. Сам Єнакіївський згодом визнав, що інвестує в цей аеропорт. Ісаєва також є співзасновником ТОВ «Праймтранс компані» разом з двома венчурними фондами: ПАТ «ЗНВКІФ «Нові Технології» та ПАТ «ЗНВКІФ «Інноваційні стратегії».
Другу за обсягом частку в «Інвестеко» (1,05 мільйона гривень) контролює офшор «Стренгентон холдінгз лімітед». Цей кіпрський офшор є засновником ТОВ «Дюрант» та ТОВ «Венторіс», директором яких працює Дмитро Нікітченко. Він також очолює ТОВ «Дукат-Інвест», одним із засновників якого через ланцюжок фірм є Ісаєв Руслан Анатолійович — можливо, родич Вікторії Анатоліївни Ісаєвої.
За розрахунками, щонайменше 80% статутного капіталу «Інвестеко» контролюються офшорами з мережі компаній, пов'язаних з Єнакіївським. Дві додаткові кіпрські фірми з'явилися виключно для присутності в «Інвестеко».
Пластикові кілочки — лише один елемент більш масштабної історії з українськими землями. У березні 2011 року Українську академію аграрних наук очолив Микола Безуглий, протеже міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка, якого називають бізнес-партнером Єнакіївського. Медіа пов'язали цю кадрову ротацію з намаганням Присяжнюка взяти під контроль ринок сільськогосподарських земель.
Продаж земель мав розпочатися після формування земельного кадастру, а кадастр мав формуватися, зокрема, за допомогою цих кілочків. Згідно з липневими законодавчими змінами, всі землевласники — від селян до великих угрупувань — мали купувати кілочки для розмітки своїх ділянок, щоб внести їх у кадастр. Ті, хто не розмітив би свою територію, не отримали б документи, що підтверджують право власності.
В коридорах Верховної Ради циркулювали чутки про те, що Єнакіївський у якості уповноваженого представника провів переговори з великими французькими банками щодо їх участі в купівлі українських земель. Парламентські критики навіть вигадали для нього нову прізвисько — Юра Монакієвський, натякаючи на його тривалий час, проведений в Єнакієво та Монако.
Тимченко стверджував, що угоду на придбання кілочків «зупинено» і що він не готовий судити тендер, але вважає його несправедливим. Однак його власні слова про непричетність до тендеру викликають сумніви. Якщо він дійсно не знав про закупівлю, коли очолював земельну вертикаль влади, це ставить питання про його обізнаність у роботі підпорядкованих структур. Якщо ж знав, то його позиція щодо «зупинення» угоди потребує більш детального пояснення.