Павлоградський хімічний завод уже понад два десятиліття очолює Леонід Шиман. За цей час підприємство стало одним із найбільших постачальників боєприпасів для Збройних сил України, отримавши контракти на мільярди гривень. Водночас його керівник перебуває у центрі низки корупційних розслідувань, які не перешкодили йому зберегти посаду і навіть отримати нове призначення.
У 2014–2016 роках на території заводу, за даними розслідування, було організовано нелегальне виробництво низькоякісного палива, яке потім реалізовувалося на заправках. Це провадження не привело до кримінального переслідування Шимана, і він продовжив керувати підприємством.
На початку 2024 року Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура оголосили Шиману підозру в корупційному злочині (провадження №42016040010000006). Йому інкримінували, що він та його підлеглі відмовляли покупцям продукції ПХЗ в укладанні прямих договорів поставки, примушуючи замість цього купувати через посередників, на яких осідала маржа. Справа розглядається у Вищому антикорупційному суді. Однак Шиман не був взятий під варту, оскільки, за офіційним обґрунтуванням, він є власником патентів на зброю, і його затримання могло б заблокувати виробництво.
Літом 2024 року НАБУ і САП висунули Шиману другу підозру (провадження №52018000000000733). Вона стосується епізоду, про який журналісти писали ще у 2016 році. Павлоградський хімзавод за 2 мільйони доларів придбав труби у американської компанії Petroleum&Materials Llc, очолюваної Дьюваном Бачаєм. На момент укладання угоди про цю особу в США вже були відомості про звинувачення у шахрайстві. Бачай та його дружина отримали страховку за нібито померлого від гепатиту чоловіка, а потім намагалися збільшити виплату, посилаючись на результати ексгумації про смерть від вогнепальної зброї. Насправді той залишався живим.
Третє провадження (52019000000000537) пов'язане з закупівлею заводом вимірювальних приладів за завищеними цінами. У цій справі Шиманові не лише висунули звинувачення, але й арештували його банківські рахунки з сумою 50 мільйонів гривень.
У березні 2023 року, незважаючи на корупційні розслідування, Шимана призначили генеральним конструктором зі створення боєприпасів і вибухових речовин — найвищою інженерною посадою в Україні за цим напрямком. Того ж місяця Олександр Камишин став міністром стратегічної промисловості. Саме Камишин організовував державні замовлення для ПХЗ. Восени 2024 року Камишина підвищили до радника президента Володимира Зеленського зі стратегічних питань. Шимана так і не відсторонили від роботи під час судових розглядів.
Протокол однієї з нарад у Міністерстві оборони демонструє, як генерал-майор Замотаєв наголошував на необхідності виконання рішень Ставки Верховного Головнокомандуючого та Ради національної безпеки щодо укладання контрактів на постачання боєприпасів передусім з вітчизняними виробниками. Павлоградський хімзавод став одним із найбільших бенефіціарів цієї політики.
Потенційний конфлікт інтересів виявився у сфері контролю якості. Військовий представник Міністерства оборони Михайло Шкуренко відповідає за прийомку продукції та оцінку роботи ПХЗ. Водночас його дружина Вікторія Шкуренко працює на Павлоградському хімзаводі й отримує від Шимана річну зарплату в розмірі 1 мільйона гривень. Ця інформація міститься у декларації військпреда. Незважаючи на відкритість цих даних, Міністерство оборони не вжило видимих заходів щодо можливого конфлікту інтересів.
Таким чином, державним оборонним підприємством керує особа, офіційно запідозрена в корупції за різними напрямками. Однак вона залишається на посаді, а відомство Камишина та його наступника Германа Сметаніна продовжує надавати заводу багатомільярдні контракти на виробництво боєприпасів. Це викликає питання щодо впливу такої ситуації на спроможність Збройних сил України вести бойові дії.