Перехід України на цифрове телевізійне мовлення перетворився на один з найбільш контрольованих розподілів медійних активів у новітній історії країни. Конкурс, проведений Національною радою з телебачення та радіомовлення 15–17 серпня 2011 року, розділив 28 загальнонаціональних частот та сотні регіональних. Переможці отримували право залишатися в ефірі після 17 червня 2015 року, решта мали припинити мовлення.
З 28 ліцензій половина дісталася чинним загальнонаціональним мовникам, чиє право на цифрові ліцензії було закріплено законом. Таких виявилося 13. Четирнадцятому каналу «Ера» Андрія Деркача з Партії регіонів місця не вистачило.
Розподіл серед великих медіагруп виявився далеко не рівномірним. Група «Інтер» Валерія Хорошковського отримала п'ять ліцензій: для ефірних каналів «Інтер», НТН, Мега, К1 та кабельного К2, а також для «Ентер-фільму», «Ентер-музики» та «MTV-Україна». Група «Україна» Рината Ахметова здобула три ліцензії — для каналу «Україна» та двох новостворених кіноканалів «НЛО» та «Киноточка». Група StarLightMedia Віктора Пінчука отримала чотири ліцензії для ICTV, Нового, СТБ та М1. Група «1+1» Ігора Коломойського дісталася лише двома ліцензіями — для «1+1» та ТЕТ. Національна телекомпанія та «5 канал» Петра Порошенка отримали по одній ліцензії.
Найбільш дивовижним виявився успіх каналу «Тонис». Компанія протягом кількох років не сплачувала внески до Індустріального телекомітету, публічно визнавала матеріальні проблеми та нещодавно входила до холдингу «Медіадом» Володимира Костеріна, який закрив газету «24» та сайт «24.ua» через брак коштів. Проте «Тонис» раптово заявив про намір мовити у дорогому форматі високої чіткості HD, і Нацрада щедро задовольнила цю заявку.
Процес розподілу решти восьми місць у мультиплексах розкрив складну мережу зв'язків. Два канали-новачки — «Винтаж ТВ» (ООО «Корона Санрайс») та «Еськулап» (ООО «Аспера 2011») — були зареєстровані в один день, 10 червня 2011 року, за кілька днів до дедлайну подачі заявок (20 червня). Обидві компанії були оформлені на фізичних осіб: ООО «Корона Санрайс» — на донеччанку Ірину Ігорівну Коморську, ООО «Аспера 2011» — на Вікторію Миколаївну Глуховську. Жодна з них не мала досвіду в телебізнесі.
Документи на реєстрацію обох компаній у Нацраду подав директор з розвитку телекомпанії «Тонис». 8 вересня стало відомо, що Микола Дяченко, який представляв себе програмним директором каналу «Винтаж», призначений керівником інформаційної політики каналу «Тонис». Таким чином, «Тонис» отримав як мінімум два бонусні телеканали — стільки ж, скільки група Рината Ахметова. На медіаринку припускають, що до майбутнього холдингу «Тонис» входить і третій канал — «Real Estate TV», який раніше належав одеському бізнесмену Георгію Феодориді.
Новий директор «Тониса» Олександр Бутко в інтерв'ю «Телекритиці» витончено зауважив, що «фірми-засновники каналу не змінилися». За реєстром це ООО «РБ Інвест» (24,36%), ООО «Сучасне стратегічне управління» (23,61%), ООО «Центр «Фінансовий радник» (24,21%), ООО «Інвестиційні перспективи» (22,91%). Однак за даними ЄДРПОУ всі ці компанії 26–27 травня 2011 року отримали нових власників та директорів.
Львівський портал Lb.ua раніше повідомляв про те, що контроль над каналом «Тонис» перейшов до сина президента Януковича — Олександра. Офіційно це ні підтверджено, ні спростовано. На рівні засновників контроль здійснюють панамський офшор «СВТ менеджмент С.А.» та українське ООО «Імперіал-СІ», яке належить кіпрському офшору «Стейтбург комплекс лімітід».
Директорський персонал висвітлив зв'язки з сім'єю президента Януковича. ООО «Інвестиційні перспективи» очолила донеччанка Наталія Грищенко, яка нещодавно керувала київським філіалом «Українського бізнес-банку». Цей банк пов'язують з Олександром Вікторовичем Янукович та Сергієм Арбузовим — першого вважають власником банку, другий до призначення главою Нацбанку керував «Укрбізнесбанком». Директором ООО «Сучасне стратегічне управління» 27 травня став Сергій Гулько, який раніше керував донецьким ООО «Спелеосанаторій «Соляна симфонія». Новий директор ООО «РБ Інвест» Анатолій Маляренко був передправління ОАО «Український банк реконструкції та розвитку», що належить Державній інноваційній фінансово-кредитній установі. Його призначення в держбанк відбулося 2007 року, коли Віктор Федорович обіймав другий премʼєрський термін.
Успіхи «Тониса» виглядають вражаючими: за один конкурс він за кількістю загальнонаціональних ліцензій зрівнявся з впливовим на ринку холдингом Пінчука та перевершив медіагрупу Ахметова. Однак варто пам'ятати, що в 1990-х роках не Ринат Ахметов забезпечував фізичну безпеку Віктора Федоровича.
Небувалий у світовому телебаченні випадок стався, коли канал Національного банку «Банківське телебачення» отримав ефірну ліцензію з мовленням на всю країну у форматі HD. На медіаринку жартують, що це дозволить глядачам розглянути водяні знаки на банкнотах. Однак пояснення лежать не в площині професійних вимог до якості зображення, а в особливостях міжлюдських стосунків: Олександр Янукович та голова Нацбанку Сергій Арбузов — давні друзі. Арбузов завдячує цій дружбі не лише кар'єрним злетам, але й матеріальними активами. Олександр Янукович придбав «Всеукраїнський банк розвитку», оформивши його акції на ООО «Донбастара», в якому синові президента належало 94%, а матері голови Нацбанку — 1,5%.
Канали «Тонис», «Винтаж», «Еськулап» та «Банківське телебачення» розміщені в одному мультиплексі, решта місць залишаються вакантними. Це зручніше для мовлення та дає можливість продати половину мультиплексу як оптом, так і в роздріб.
Серед переможців виділяється канал «Хокей». За реєстром його власником є ООО «Тотвельд», яке на 100% належить ООО «Хокейний клуб «Донбас». Власниками «Донбаса» є донеччанин Сергій Юрійович Шакуров (1%) та ЗАО «Укринвест» (99%). Нині генеральним директором «Укринвеста» працює Іван Юрійович Шакуров, але до 2002 року компанією керував нинішній віцепремʼєр Борис Колесников. За станом на травень 2011 року у «Укринвеста» два засновники — Борис та Світлана Колесниковы. Нішевий канал «Хокей» отримав загальнонаціональне ефірне покриття, ймовірно, завдяки цим впливовим покровителям. Канал очолює Орест Сохар, багаторічний медіаконсультант Михайла Бродського. З огляду на міцні зв'язки Бродського та Колесникова в інших сферах, не виключено, що вони можуть об'єднати свої медіаактиви.
Політичний вплив перетворив на цифрове ефірне покриття й Едуард Прутник, якого називають «хрещеником Януковича». Його канал про розкіш та подорожі Goldberry (офіційні власники — «Капіталінвест» та Олександр Ільяшенко, колишній генеральний директор колись прутниківського НТН) також отримав загальнонаціональну ліцензію. Супутниковий канал Goldberry був створений 2008 року, напередодні кризи, і якщо й мовив, то недовго та непомітно. Як медіавласник Прутник специфічний — судячи з долі НТН, йому більше подобається побудувати та продати дорожче, ніж побудувати та володіти.
Невизначеною залишається доля каналів Star TV та «Погода ТБ», які за документами належали бізнесменам середнього рівня Юрію та Наталії Ляшенко. На ринку давно ходили чутки про їх продаж, але в реєстрі обидва канали зареєстровані на кіпрську «Сеймтон холдінгс лтд», а відстежити зміну власників на Кіпрі не вдалося.
За результатами конкурсу цифрова медіакарта України до 2015 року мала виглядати так: Хорошковський — 8 каналів, Янукович — 5 каналів, Пінчук — 4 канали, Ахметов — 3 канали, Коломойський — 2 канали, НТКУ та Порошенко — по 1 каналу, Колесников — 1 канал, Прутник — 1 канал, Ляшенко — 2 канали.
Це не перший досвід України з розподілу цифрових ліцензій. У 2007–2008 роках Національна рада двічі намагалася розподілити ліцензії. Спочатку на безконкурсній основі видала ліцензії в пакетах МХ 1, 2, 3 загальнонаціональним телеканалам, потім оголосила конкурс на місця в так званому «преміальному» мультиплексі МХ4. Саме в МХ4 Нацрада застосувала технологію запуску на ринок невідомих телекомпаній, які виявилися надзвичайно удачливими конкурсантами. У 2008 році таких сумнівних компаній-фаворитів було вісім. Після перемоги на конкурсі їхні ліцензії одразу опинилися на вторинному ринку за цінами від 10 до 20 мільйонів доларів. Коли медіаігроки дружно відмовилися купувати цифрові призи за спекулятивною ціною, компанії МХ4 зникли з поля зору — вони так й не з'явилися в ефірі, а через передбачений законом строк їхні ліцензії були анульовані.
Нова Нацрада анулювала й інші рішення своїх попередників щодо цифри. Наприклад, переназначила провайдера мережі. Замість балогинської УЦТМ транспортну систему українського цифрового ефіру передали невідомо кому — про власників «Зеонбуда» на ринку відомо лише те, що це на 100% офшор Planbridge Limited з Нікосії, Кіпр.
Якщо попередня Нацрада видала лише вісім ліцензій «темним коням», то нова Нацрада їх наздогнала й перегнала. На конкурсі 15–18 серпня 2011 року вона видала дві ліцензії компаніям з ніоткуди в загальнонаціональних мультиплексах та понад 150 ліцензій п'ятьом туманним новачкам у регіональному мультиплексі МХ5.