Голова Верховної Ради Володимир Литвин змушений був розкрити деталі фінансування огорожі парламенту після публікацій про цю тему. Згідно з його поясненнями та фінансовими документами, на ремонт і реконструкцію паркану вздовж вулиці Грушевського витрачено 520 тисяч гривень. Ця сума входить до загального кошторису в розмірі 9,45 млн гривень, призначеного для ремонту паркану та кількох парламентських офісів. Деякі видання при перепубліковуванні матеріалу помилково повідомили, що всі ці мільйони спрямовані виключно на огорожу.
Литвин наголошував, що замінювали проржавілу ділянку паркану, яка відділяє парламент від проїжджої частини. Влітку п'яний водій в'їхав в огорожу і пошкодив кілька секцій забору. Спікер стверджував, що парламент не причетний до встановлення двометрової огорожі, яка остаточно відділила Раду від громадськості.
Однак навіть за такого пояснення виникають питання щодо вартості робіт. Мова йде про 520 тисяч гривень за півтораста метрів паркану, що становить понад три тисячі гривень за один метр простої залізної решітки висотою трохи більше метру. Для порівняння: у багатьох українських містах це еквівалентно ціні квадратного метра житла, яке в будь-якому разі дорожче за звичайний паркан. Харківська Печенізька лікарня за аналогічну суму – 529 тисяч гривень – замовила будівництво цілої газової котельні.
Якщо припустити, що замінено лише пошкоджені п'яничкою секції, а не всю ділянку, то вартість одного метра наближається до цін на нерухомість у престижних районах. Це вже питання не до Литвина, а до ревізорів Петра Андрєєва.
Пояснення спікера щодо витрат видаються більш правдоподібними, ніж його попередні заяви. Раніше Литвин стверджував, що парламент взагалі не має стосунку до паркану. Тепер він визнав, що Верховна Рада впливає щонайменше на одну з чотирьох сторін огорожі.
Литвин наполягав, що паркан встановлено на території Києва, тому запити слід подавати туди. Видання «Україна молода» спробувало це зробити, але міська влада заявила, що не в темі. Це типовий для українських владних структур ритуал – перенаправляти журналістів у невідомому напрямку.
Прем'єр-міністр Микола Янович нещодавно демонстративно показав місце парламенту в ієрархії влади, пояснивши свою неявку на парламентську годину питань до уряду участю в засіданні оргкомітету зі спортивної підготовки. Якщо Литвин справді намагався знайти відповідь у державних клерків, то її відсутність не повинна дивувати.
Процес з'ясування справжніх власників паркану залишається невирішеним. Міліціонери, які цілодобово охороняють вхід до парламенту, могли б надати інформацію про те, хто, коли і на підставі яких документів встановив двометрову огорожу. На депутатський запит вони повинні відповісти швидше, ніж на журналістський.