Перший рік дії оновленого законодавства про державні закупки виявив глибокі проблеми в системі контролю. Якщо в серпні 2010 року прийняття нового закону сприймалося як прорив, то вже через кілька місяців стало очевидно: механізми для зловживань не лише збереглися, а й помножилися.
До 2010 року державні тендери функціонували без повноцінного законодавчого регулювання. Партія регіонів, прийшовши до влади, потребувала піару перед Західними партнерами, тому прийняла закон про державні закупки. Це дозволило журналістам виявити низку корупційних схем, зокрема закупки буровых установок ведомством Юрія Бойка, де виявилася 40-відсоткова маржа організаторів схеми.
Однак уже після прийняття закону розпочалася кампанія його реформування. Влада стверджувала, що закон ускладнює роботу великих державних підприємств. Детективна історія змін тривала рік, і лише після підписання Віктором Януковичем нова версія закону набула чинності 2 жовтня. Проте й через шість тижнів — середній строк однієї процедури відкритих торгів — залишалося незрозуміло, що саме змінилося.
Найбільш проблемною стала процедура закупок «у одного учасника». За цією схемою державний замовник сам обирає постачальника і платить його ціну. Раніше Міністерство економіки видавало дозволи на такі закупки, що служило природним обмежувачем для регіональних чиновників без зв'язків у Києві. Нова версія закону позбавила міністерство цих повноважень. З 2 жовтня кожен держзаказчик міг самостійно обирати процедуру торгів.
Дослідження публікацій у «Вістнику державних закупок» з 7 по 20 листопада показало різкий стрибок неконкурентних закупок у будівництві. У Донецькій області проведено 19 закупок «у одного» на суму 205 млн грн, тоді як відкритих торгів у будівельній сфері практично не залишилося. У Харківській — три закупки на 4 млн грн, у Львівській — три на 7 млн грн, у Києві — п'ять на 38 млн грн.
Новий закон суттєво розширив перелік причин для застосування цієї процедури. Деякі з них логічні: закупки при банкрутстві або додаткові роботи у того ж підрядчика для унікації. Однак з'явилася розпліднювальна формулювання про «особливі економічні та соціальні обставини».
Керченський міськрада у 2009 році вирішила побудувати нове кладовище. Два роки чиновники оформляли дозволи та проводили археологічні дослідження. Коли місця на діючих кладовищах закінчилися, виникли «особливі соціальні обставини» вартістю 12 млн грн. Головне управління ЖКГ Харківської обласної адміністрації хотіло відремонтувати установку очистки води для школи №62 у районі «П'ятихатки». Розрахувавши, що відкриті торги займуть 9—10 тижнів, а закупка «у одного» — удвічі менше, чиновники виявили «особливі економічні обставини» вартістю 3 млн грн.
Київський університет імені Богомольця у травні обрав фірму «Рембудфасад» для ремонту аудиторії за 3,7 млн грн. Коли директор компанії помер, університет вибрав іншого підрядчика, передавши йому неосвоєні 2 млн грн. Унікація виявилася непотрібною — головне було продовжити навчальний процес.
Донецька міськрада вирішила відремонтувати сквер біля обласної адміністрації, західну набережну Кальміуса та парк Щербакова. Замість відкритих торгів мэрія провела закупку «у одного» у фірми «СК «Інтербуд», створеної 30 вересня — за кілька днів до тендера. Раніше потрібно було обґрунтовувати вибір довідками про кількість працівників та унікальність досвіду. Тепер просто — приходь і отримай 82 млн грн.
Новий закон запровадив закупки через товарні біржі. Спеціалісти Мінекономрозвитку передбачали дозволити без затримок закупляти на біржі товари, які в Європі називають commodity — зерно, нафту та подібне, що мають поточні ринкові ціни. Передбачалося, що Кабінет міністрів видасть постанову з переліком таких товарів. Однак у остаточній версії закону такого обов'язку не вмістили, залишивши біржеву закупку як легальне виключення.
На сайті «Вістника державних закупок» майже місяць висіло оголошення про семінар з правильного застосування закупки «у одного» у біржовому випадку. Семінар проводила харківська «Універсальна міжрегіональна біржа» на чолі з Геннадієм Островерхом, одним з керівників журналу «Редукціон». Головний редактор «Редукціона» Владислав Зубар рік тому був призначений заступником директора департаменту державних закупок у Мінекономіки. За інформацією ZN.UA, у Харкові відбулася перша закупка «у одного» під приводом біржі — клерки міськради Кернеса вирішили купити дитячі ігрові майданчики.
З'явилася й норма, яка позбавила необхідності обґрунтовувати вибір структури для оплати. Раніше потрібно було надавати обґрунтування, тепер — ні. Донецька міськрада вирішила відремонтувати сквер, набережну та парк. Замість конкурсу мэрія обрала «СК «Інтербуд», створену за кілька днів до тендера.
Єдиним органом, що карає за порушення, є Державна фінінспекція. На круглому столі видавців «Вістника державних закупок» представниця Держфінінспекції пояснила, на що звертатимуть увагу ревізори. Для закупок за авторськими правами — перевірятимуть наявність свідоцтв, хоча ця суворість напускна. Фонди соцстраху це ніколи не зупиняло. Якщо причина — відсутність конкуренції, перевірятимуть наявність субпідрядчиків. Якщо вони є, це свідчить про конкуренцію і можливість відкритих торгів. Однак і тут будуть виключення.
Міністерство ЖКГ проводило в Києві конференцію європейських міністрів. На організацію виділили 5 млн грн, які передали державному «Українському дому». Коли той відмовився від контракту, міністерство провело нову закупку «у одного», обравши приватну фірму «Конференс Хауз», яка раніше надавала послуги Донецькій обласній адміністрації за часів, коли Анатолій Близнюк був донецьким губернатором. Можливість конкуренції була, але відкритих торгів не проводили.
Держфінінспекція обіцяє перевіряти наявність незалежних експертиз, що обґрунтовують терміновість закупок за «особливими обставинами». Однак і тут можливі варіанти. Фінуправління Донецької обласної адміністрації вирішило завершити будівництво спального корпусу своєї бази відпочинку «Нова Ялта» у селищі Ялта. Заплатило 1,3 млн грн фірмі «Степ». Чому саме їй — залишилося невідомо, оскільки в обґрунтуванні закупки чиновники взагалі не згадали причин вибору цієї процедури. Вони лише написали, що за додатковою інформацією потрібно звонити Гаршиній Людмилі Вітальївні за номером 338-08-88.
Якщо закупка «у одного» проводиться через недостатню кількість заявок на відкриті торги, ревізори перевірятимуть, скільки заявок насправді надійшло. Якщо два учасники подали заявки, але одного знято з конкурсу навіть з законних причин, це буде поводом для проблем. Однак і тут є виключення.
Харківська ТЕЦ-2 «Есхар» хотіла купити BMW X5 за 800 тис. грн. У Україні повно автодилерів, тому дивно, що ніхто не прийшов на двічі оголошені відкриті торги. Ще дивніше, що коли ТЕЦ-2 вирішила купити машину по закупці «у одного», продавець одразу знайшовся у Харкові. Микола Азаров після публікацій у ЗМІ повідомив, що звільнив директора цього підприємства, хоча незрозуміло, як він це зробив через голову Юрія Бойка — прямого керівника цього чиновника.
Держфінінспекція обіцяє дотошно перевіряти закупки додаткових товарів у попереднього постачальника. Однак і тут можливо все. Податковий університет в Ірпені обрали однією з баз підготовки до Євро-2012. Спочатку реконструкція його спортивної бази оцінювалася в 90 млн грн, але цієї осені, коли до Євро залишилося менше року, там зрозуміли, що не врахували вимоги УЄФА, і потрібно закупити роботи на 180 млн грн. Їх передали дочірньому підприємству університету. У схемі — лише учасники, підконтрольні керівнику університету Петру Мельнику, народному депутату від Партії регіонів і товаришу Миколи Янукович. Чи є сенс ревізорам Петра Андрєєва цікавитися провалами пам'яті вартістю в сотні мільйонів? Причин повно, а сенсу немає.
Щодо «біржевої» або «банкротної» причин, ревізори самі ще не розбираються. Їхня спікерка на круглому столі чесно визнала, що норми нові, практики немає, тому самі ще консультуватимуться в Мінекономрозвитку. Практики ще немає, але ходоки від товарних бірж у Держфінінспекцію за консультаціями вже пішли.
Однак справжня бомба в законі — це уточнення переліку замовників, які зобов'язані проводити тендери. Раніше це були всі держоргани та підприємства, де частка держави перевищувала 50%. Тепер держпідприємство може не проводити тендери, якщо не користується податковими та митними пільгами і не отримує бюджетної підтримки.
Ця норма грозить крахом державного контролю за закупками. Через підприємства з державною часткою (вугільна промисловість, «Нафтогаз») проходить більше половини всього тендерного потоку державних коштів. Якщо норма запрацює в повний рост, будь-яка ТЕЦ, що захоче купити машину за сто тисяч доларів, більше не мучитиметься неприємними процедурними моментами, які призводять до публікацій інформації та скандалів.
Поки рятує тотальна некомпетентність чиновницького апарату. На круглому столі один з представників Мінекономрозвитку визнав, що норма про пільгові підприємства «писалася на колені в адміністрації президента». Вона викликала обурення Євросоюзу та Світового банку. Після вступлення нової версії закону виявилося, що нормативна база для цієї норми відсутня. Немає навіть сміливих тлумачів, які могли б точно сказати, чи є бюджетною підтримкою ставка по експорту в розмірі нуль відсотків.
Один з виступавших на круглому столі звернувся з цим питанням до Мінфіну, ДПАУ, Митниці та Мінекономрозвитку. Точної відповіді не дав жоден орган. Але коли-небудь відповідь таки з'явиться. Ведь ні один чиновник не відмовить собі в задоволенні уникнути пристального контролю громадськості.
У новому законі вже без двояких тлумачень вивели з-під контролю Аграрний фонд, Держрезерв, перельоти президента-прем'єра, послуги юридичних компаній при представництві України за кордоном, товари з «військовою таємницею». Крім того, в останні тижні в Раді зареєстрували кілька законопроектів про розширення цього списку. Шанси у них цілком перспективні.
Коли держава визначиться з виведенням з-під контролю закупок держпідприємств, виключень накопиться так багато, що впору буде скасовувати весь закон. І в цьому є своя логіка. У джунглях є свій закон, всі його знають, живуть за ним. Хоча він ніде офіційно не писаний.