2011 рік став винятковим для журналістів, які займалися розслідуваннями фінансових махінацій. Влада України практично не приховувала схеми розподілу державних коштів, що дозволило медіа без особливих зусиль виявляти багатомільярдні втрати бюджету.
Найбільший скандал розпочався з рішення Верховної Ради, яке було прийнято у прямому телеефірі. Парламент простив енергетичним компаніям борг у розмірі 24 мільярдів гривень. З цієї суми 8,5 мільярда гривень потрапили до приватних кишень. Схема виявилася настільки простою, що депутати повторили її через тиждень, цього разу виділивши 1,5 мільярда гривень на «щось вугільне». Автор законопроекту, регіонал Лукьянов, не зміг навіть конкретизувати напрямок видатків, що викликало замішання в експертному управлінні парламенту.
Схема зі зрідженим газом працювала протягом року. За даними економічних видань, державний газ для побутових балонів продавався за штучно заниженими цінами обраному колу компаній. Ці компанії потім перепродували газ на вільному ринку, отримуючи маржу 240 мільйонів гривень щомісяця. За рік це склало 2,5 мільярда гривень. Офіційна реакція влади обмежилася листом АМКУ до Клюєва та Бойка з пропозицією створити «прозорий механізм».
Голова Міністерства енергетики та вугілля Юрій Бойко у 2011 році створив власний механізм, але з іншого приводу. Держава придбала дві буровані установки за 800 мільйонів доларів, хоча їхня максимальна вартість становила 500 мільйонів доларів (250 мільйонів за першу установку, 200 мільйонів за другу, 50 мільйонів за додаткове обладнання). Це обійшлося державному бюджету в додаткові 2,4 мільярда гривень. Третя установка планувалася на 2012 рік.
Контрабанда бензину через Феодосійський порт тривала впродовж року, створюючи постійний матеріал для журналістів. Щотижня медіа оновлювали цифри, публікували фото суден з контрабандним вантажем, розповідали про точки розподілу. Влада не реагувала, можливо, не бажаючи позбавляти журналістів такої цікавої теми. За цей період державний бюджет втратив 1 мільярд гривень.
Народний депутат Геннадій Москаль дослідив схему контрабанди через Польщу та Придністров'я. Фури формувалися в Польщі, на кордоні документи підмінювалися на «транзит у Придністров'я», а далі вантажі розподілялися по території України. На цій операції бюджет втратив ще один мільярд гривень. Таможенники не відреагували на інформацію депутата, посилаючись на те, що він базувався на таможенних деклараціях, які вони могли прочитати самі.
Українські лісгоспи продавали дуб кіпріотам за 320 євро за кубометр при світовій ціні 500–600 євро. За рік маржа склала 470 мільйонів гривень. Журналісти та Державна фінінспекція виявили цю схему, але влада відповідала лише на питання про закупівлю 10 тисяч портретів президента, ігноруючи питання про дороги та мільярди.
Державне підприємство ЕДАПС, яке займалося виготовленням паспортних бланків, працювало з надзвичайною прибутковістю. Москаль дозвонився до Британії та виявив, що Україна могла б закупляти якісніші бланки в два рази дешевше. У 2011 році МВД замовило паспорти на 1 мільярд гривень. Якби Москаль дослідив це раніше, казна могла б заощадити 0,5 мільярда гривень.
Підсумовуючи виявлені втрати: 24 мільярди гривень від прощення боргу енергетичним компаніям, 2,5 мільярда від схеми зі зрідженим газом, 2,4 мільярда від закупівлі буровних установок, 1 мільярд від контрабанди через Феодосію, 1 мільярд від схеми з Польщею та Придністров'ям, 0,5 мільярда від продажу лісу кіпріотам, 0,5 мільярда від переплати за паспортні бланки. Разом це склало 16,5 мільярда гривень.
Експерти вказували на більш масштабні втрати. За їхніми оцінками, таможня щорічно втрачає близько 40 мільярдів гривень, державні закупівлі — не менше 30 мільярдів, а податкова оптимізація лише в гірничо-металургійному комплексі — 25 мільярдів гривень.
Державні підприємства, отримавши монополію від влади, витягували гроші з кишень громадян практично без звітування перед контролюючими органами. «Укрпошта» замовляла просування сайту в Інтернеті за мільйон гривень при собівартості максимум 100 тисяч гривень. Міністерство екології закупляло супутникові знімки за 50 мільйонів гривень, хоча космічне агентство готове було поділитися ними безплатно. Автомобілі вартістю 300 тисяч гривень купували всі, кому не лень.
Проекти більшого масштабу включали ЄВРО-2012, Олімпіаду-2022, будівництво льодових палаців та оптових сільськогосподарських ринків. Зелена енергетика ставала все більш затратною. У попередньому році бюджет виділив півмільярда гривень приватним структурам на розвиток. У 2011 році затвердили «зелений тариф», який викликав заздрість у західних енергетиків, та витратили понад 300 мільйонів гривень на будівництво ліній електропередач.
Для журналістів 2011 рік став винятковим. Мільярди були знайдені, герої названі на роки наперед. Однак багато розслідувань залишалися відомі лише 5–6 виданням, а опубліковані матеріали залишали слід лише в пам'яті народу, а не в криміальних хроніках. Попри це, життя ставало веселішим. У наступному році очікувалося ще більше: більший бюджет, вибори на будь-який смак, схеми, що спрощувалися до амебного рівня.