Микола Азаров, очолюючи уряд, став відомим своєю активністю на церемоніях відкриття інфраструктурних об'єктів. Однак аналіз цих подій розкриває картину, де урочисті моменти часто не відповідають реальному стану справ, а державні ресурси спрямовуються на користь близьких до влади бізнесменів.
Міст Кирпи в Києві став символом цього явища. З вересня 2010 року до грудня 2011 року прем'єр-міністр особисто відкривав різні ділянки мосту шість разів: на початку залізничного руху, на початку автомобільного руху, при відкритті руху в обох напрямках, при запуску заїзду на правій стороні Дніпра з боку мосту Патона та при відкритті з'їзду на правому березі в сторону Конча-Заспи. Під час грудневого відкриття прямого руху по проспекту Григоренка Азаров поставив будівельникам завдання забезпечити прямий проїзд до Дарницького вокзалу до травня, обіцяючи особисто перевірити результат.
Проте вже в січні того ж року сталася інша ситуація. Офіційне відкриття дороги на Ірпінь виглядало урочисто на телеекранах, але автомобілісти, які спробували проїхати трасою того ж дня, зіткнулися з перешкодами. Азаров негайно повідомив у соціальних мережах про проблеми: силову лінію електропередач не встигли перенести, тому великогабаритні вантажівки не пускали. Для обмеження розмірів машин встановили габаритні рамки з бетонних блоків, а працівники дорожної інспекції штрафували водіїв, які намагалися об'їхати перешкоди по обочині.
Фінансування цього проекту викликає питання. У вересні на будівництво окремих ділянок дороги розподілили 130 мільйонів гривень, з яких 117 млн грн. отримало ВАТ «Уманьавтодор» – приватна компанія Бахтіяра Сапаєва, який ще рік тому очолював державну компанію «Автомобільні дороги України». За даними Служби автомобільних доріг у Київській області, саме ця фірма могла «якісно та в стислі терміни виконати роботи з будівництва дороги» у 2011 році.
Центр ядерних технологій при Київській онколікарні став іншим прикладом розриву між церемоніями та реальністю. Азаров особисто двічі освячував відкриття центру – у липні та жовтні 2010 року. Однак циклотрон, основний обладнання центру, який виробляє ізотопи для діагностики раку, запрацював лише більш ніж через рік, у грудні 2011 року. На цьому відкритті прем'єр-міністр не з'явився.
У серпні 2011 року Азаров розрізав червону стрічку на відкритті першого в Україні холодильного комплексу для плодовоягідної продукції в селі Василівка на Вінничині. Він обіцяв за рахунок бюджетних коштів здешевити зберігання продукції в холодильних комплексах, збудованих за новітніми технологіями, та припустив, що «роки через три-чотири такими холодильниками буде забудована уся Україна».
Комплекс звела ТОВ «Агро-еталон», інвестувавши в нього протягом року 150 млн грн. На церемонії присутній був директор компанії Гачай Шафієв. Однак він володіє лише 10% статутного капіталу. 90% належить Ользі Собко-Нестерук, Ірині Смітюх та двом іншим фірмам, які мають безпосереднє відношення до компанії «Антарес» народного депутата від Партії регіонів Григорія Смітюха. За даними журналістів, «Антаресу» належить будинок штабу Партії регіонів на вул. Липська. Депутат Смітюх і його брат Василь Смітюх, прокурор Святошинського району, є співвласниками колективу забудовників «Південний» на 21-му кілометрі Столичного шосе. До складу співвласників входить 51 чоловік, серед них син прем'єр-міністра Олексій Азаров. Інвестування 150 мільйонів почалось лише після призначення Азарова прем'єр-міністром.
У липні 2011 року Азаров відкривав хлібопекарський комплекс «Кулиничівський» у Полтаві. Він заявив, що приватний бізнес вміє на ринкових умовах домовлятися з владою для реалізації проектів та підтримувати цінову стабільність на соціальні сорти хліба. Комплекс належить члену Партії регіонів Володимирові Мисику. На церемонії стрічку розрізали синьою, а не червоною, як зазвичай, – у корпоративно-партійному кольорі.
Екс-власник ВАТ «Полтавський хлібокомбінат» Василь Гаврилюк розповів місцевим ЗМІ про те, як компанія «Кулінічі» захопила ринок обласного центру. За його словами, за два роки більше 60 торгових точок компанії з'явилося в Полтаві на кращих місцях, тоді як його підприємство отримував відписки від влади про неможливість розміщення. Гаврилюк поскаржився, що його кілька разів примушували продати підприємство, давили, вимагали хабаря. «Ми боролися, але все таки довелося продати підприємство, щоб погасити заборгованість по зарплаті людям», – сказав він. Ця розповідь не може претендувати на об'єктивну картину подій, однак вона ілюструє дисбаланс у висвітленні державно-приватного партнерства.
У червні Азаров відкрив 8-кілометровий об'їзд села Бабанка на Черкащині. Його будували три роки, поки на початку 2011 року не виділили додаткові 15 млн грн. На тендері ці кошти отримало ВАТ «Уманьавтодор». Асфальт закінчили класти за дві хвилини до приїзду прем'єра, прозвучали слова про покращення життя, роздано подарунки.
Однак місцеві журналісти поговорили з мешканцями Бабанки. Деякі зітхнули з полегшенням – хати тріскались від вібрацій, було страшно через дорогу ходити. Інші думали про майбутню смерть села. «Траса піде в обхід, і село затихне. Люди могли хоч раз на рік зібрати овочів яких і винести продати на дорогу. А тепер хто нестиме його за село?» – сказала продавщиця місцевого магазину. Вона розповіла, що п'ять років село не може провести газ. Люди брали кредити, витратили по 10 тисяч гривень, деякі повмирали, чекаючи газу.
Тендер на будівництво газопровіду до Бабанівки та кількох інших сіл було відмінено в березні 2010 року. Офіційна причина: «здійснення закупівлі перестало відповідати державним потребам через настання непередбачуваних об'єктивних обставин (дії непереборної сили)». Можливо, Черкаська облдержадміністрація вже тоді розуміла, що дорога пройде в обхід села, тому припинила роботи над газопроводом. Залишається невідомим, чи знав про цей нюанс Азаров, коли приїжджав відкривати об'їзд.