У 2011 році через державні тендери пройшло вугілля на суму 72,35 млрд грн. Це мінімальна оцінка, оскільки до аналізу були включені лише крупні закупівлі державних трейдерських та енергетичних компаній вартістю понад 80 млн грн. Сума порівнянна з річними видатками України на російський газ, що свідчить про масштаб вугільного ринку.
Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко анонсував плани перевести всі теплоелектроцентралі України з газу на вугілля та направити їх на приватизацію чи в концесію. Ця заява була зроблена в період переговорів щодо перегляду газових контрактів, однак могла мати й конкретне практичне наповнення.
Харківська ТЕЦ-2 «Есхар» — потужний теплопостачальник, що знаходиться в підпорядкуванні Міненерговугілля, — демонструє показову схему. Минулого року підприємство придбало вугілля у ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» на суму 414 млн грн. Про жодних інших постачальників не повідомлялось. Директором та співзасновником цієї компанії є Юлій Іоффе, який раніше працював заступником міністра з питань паливно-енергетичного комплексу Юрія Бойка. Іоффе також був обраний заступником голови Республіканської партії, яку очолює Бойко. Другим засновником «ДВ нафтогазовидобувна компанія» є британська фірма «ДВ корпорейшн лімітид».
Таким чином, монопольним постачальником для державної ТЕЦ стала структура, близька до оточення міністра. Це відповідає схемі, за якою в останні місяці були продані «Західенерго», «Київенерго», «Дніпроенерго» та «Донецькобленерго». Спочатку умовою продажу встановлювалась вимога забезпечити підприємство українським вугіллям, а потім компанія переходила в одні руки. За такої логіки майбутнім покупцем «Есхару» могла б стати саме «ДВ нафтогазовидобувна компанія» після прийняття відповідного закону про приватизацію.
Рината Ахметова та його структури займали значне місце у вугільній торгівлі. ТОВ «ДТЕК трейдінг» в 2011 році уклало угоди на постачання вугілля на суму 39 183,96 млн грн. Ці контракти стосувались постачання вугілля в 2011–2012 роках на підконтрольні групі Ахметова підприємства «Дніпроенерго», «Західенерго», «Донецькобленерго», а також державне «Донбасенерго». Компанія Ахметова «ДТЕК» не з'явилась у переліку переможців тендерів «Центренерго», хоча в 2010 році директором компанії було призначено ахметівського менеджера. «Донбасенерго» купило у «ДТЕКу» вугілля лише на початку 2011 року, після чого ахметівців змінили інші структури, у тому числі державне «Вугілля України».
Державне підприємство «Вугілля України» уклало угоди на придбання вугілля на суму 19,7 млрд грн. та у якості продавця вугілля енергокомпаніям — на суму 9,15 млрд грн. Весняний тендер «Вугілля України» показав показову картину: державний трейдер купив у державних добувних компаній вугілля на 16 млрд грн. До переліку продавців потрапили фірми Віктора Януковича — Асоціація «ФПТП «Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр» (ДРФЦ) та Юрія Іванющенко — ПАТ «Луганська вугільна компанія», кожна з яких отримала по 950 млн грн. Таким чином, дві приватні фірми отримали 11% бюджетного фінансування, тоді як 24 державні підприємства — 89%.
До сфери впливу сім'ї президента Януковича відносяться Асоціація ДРФЦ, ПП «Торгово-виробнича компанія» та ТОВ «Сварожеч». Загальний заробіток цих фірм у 2011 році склав 3,7 млрд грн. Юрій Іванющенко контролює ТОВ «Іолід» та ТОВ «ТД «Енерговугілля». Ці фірми за рік заробили щонайменше 1,0 млрд грн.
Державне підприємство «Вугілля України» віднесено до спільної сфери впливу президента та його оточення. Важко припустити, що державна лавочка менеджерів Юрія Володимировича могла бути непрозорою для Віктора Федоровича та його сім'ї.
Щодо перспектив приватизації останніх державних енергогенеруючих компаній — «Донбасенерго» та «Центренерго» — тендерні закупівлі не виявляють явного фаворита. Це дозволяє припустити, що ці компанії зберігаються у державній власності для подальшого використання як гарантованих споживачів вугілля для приватних фірм, які контролюються різними державними посадовцями.