У грудні 2010 року Київська міська рада прийняла рішення про виділення 2,18 гектара землі на схилах Дніпра біля Верховної Ради для будівництва вертолітної площадки. Офіційне обґрунтування передбачало створення об'єкта «для строительства и обслуживания объектов инженерной и транспортной инфраструктуры на Парковой аллее». Однак земельну ділянку виділили не державному підприємству, а малознаній приватній компанії ООО «Амадеус КО».
Під час сесії Кивради лише депутат Андрій Странніков від Блоку Кличко висловив здивування тим, що майданчик будуватиме приватна фірма, а не Державне управління справами. Решта депутатів запитань не поставили.
Проект розвивався швидко. Субпідрядник «Основа Солсиф» розпочав вбивання свай. За повідомленнями медіа, у площадку планували вкласти близько 200 мільйонів гривень. Коли будівельники завершили каркас, виявилося, що об'єкт — це не просто розмічений бетонний круг, а триповерхова будівля. Внутрішня документація, яку опублікували учасники столичного інтернет-спільноти «Цікавий Київ», показала наявність приміщень з назвами «Лаунж-бар», «Боулінг», «Роллердром», «Диско-бар» та «VIP-залів для покер-клубу».
Це викликало запитання щодо зв'язку таких об'єктів із транспортною інфраструктурою. Голова КГГА Олександр Попов спробував заспокоїти громадськість, заявивши, що будівництво фінансується не з бюджету, тому інвестор розраховував на певну комерційну діяльність. Однак деталей він не розкрив.
Міністерство культури та управління охорони культурної спадщини КГГА повідомили, що до них ніхто не звертався за дозволом на проведення робіт, хоча територія належить до особливо цінних земель. Державна інспекція архітектурно-будівельного контролю видала дозвіл лише на підготовчі роботи, причому ще до рішення сесії Кивради. Вице-спікер парламенту Микола Томенко отримав від КГГА відповідь, що проектна документація не потребує узгодження з державними органами.
Дослідження структури власності «Амадеус КО» виявило складну схему. За даними британського реєстру, 5% компанії належать Олександру Хомяку, який виконує функції директора. Решта 95% належать британській фірмі Fineroad business LLP, зареєстрованій у Кардіффі 16 грудня 2010 року — за два тижні до рішення Кивради.
Власниками Fineroad виявилися офшорні компанії Ireland & Overseas Acquisitions та Milltown Corporate Services. Саме ці структури навесні 2011 року продали «Чорноморнафтогазу» першу морську буровану установку West Juno за 400 мільйонів доларів. Для тієї операції використовувалася інша британська компанія Highway Investment Processing, зареєстрована за тією ж адресою у Кардіффі.
Fineroad увійшла до складу засновників «Амадеус КО» 14 березня 2011 року — через чотири дні після того, як конкурсний комітет «Чорноморнафтогазу» прийняв пропозицію Highway щодо покупки буровою установки. За даними «Української правди», гроші з України переводилися через латвійський банк «Trasta Komercbanka» та австрійську компанію «Centragas», пов'язану з Чарльзом Трехерном.
Номіналами засновниками офшорок були латвійці Стан Горин та Ерік Ванагельс. Горин у інтервью українському каналу ТВі заявив, що не впізнає своєї підпису на платіжних документах і жодних установок не продавав. За даними латвійського Центру журналістських розслідувань, Ванагельс — людина похилого віку, яка довгий час живе без постійного місця проживання.
Цікаво, що міністр енергетики та вугілля Юрій Бойко раніше пояснював, що в суму 400 мільйонів доларів входить не лише буровая установка, але й вертольоти та додаткове обладнання. Можливо, мав на увазі об'єкти на Парковій алеї.
Юрій Бойко також був співзасновником громадської організації «Кедр» разом із Сергієм Тулубом та Володимиром Демішканом. Ця організація взяла в оренду 9000 гектарів у Криму для організації мисливського господарства. Раніше «Кедр» облаштував мисливські угіддя в Суходільцях, де любить полювати президент Віктор Янукович. Адреса реєстрації «Кедра» — село Нові Петровці, вулиця Івана Франка, 19 — збігається з поштовою адресою Межигір'я.
Полгода до публікації матеріалу про вертолітну площадку МВД у доповіді президенту підтвердило факт зникнення 150 мільйонів доларів при покупці першої буровою установки. Однак на момент цієї перевірки будівництво площадки вже йшло повним ходом, а «Нафтогаз» готував проведення другого тендера, на якому придбав другу установку за ті ж 400 мільйонів доларів.
Другий тендер привернув увагу деталлю: замість анонсованих «10—12 виробників» участь взяли лише три посередники. Серед них був і продавець першої установки — Highway Investment Processing. Компанія ще не отримала повну оплату за першу установку (лише 80% передоплати), а вже пропонувала другу.
За кілька днів до обов'язкової публікації фінансової звітності Highway Investment Processing оголосила про свою ліквідацію. Буровая установка West Juno вже перебувала в Чорному морі. За повідомленнями турецьких ЗМІ, 19 грудня установка пройшла Босфор і зупинилася на п'ять місяців у порту Гіресун для приварювання опор.
Оскільки установка ще не була передана, «Чорноморнафтогаз» не перевів залишок платежу — 20% від суми, що становить 80 мільйонів доларів. Платити вже було нікому.