Затримання голови Державного центру зайнятості Володимира Галицького 25 листопада спровокувало масштабну ревізію закупівель установи. За два місяці після арешту Держцентр скасував низку тендерів на загальну суму 7,28 млн гривень, які раніше здавалися невід'ємною частиною діяльності.
Генеральний прокурор Віктор Пшонка розкрив механізм розкрадання. За його словами, Галицький разом з іншими працівниками центру організував схему проведення конкурсів бізнес-планів для визначення установ, які мають створювати робочі місця. Переможцями визнавалися лише ті підприємства, які погоджувалися передавати корупціонерам близько 20% від передбаченого фінансування. Слідством встановлено, що загальна сума збитку становить 72 млн гривень. Пшонка повідомив про намір продовжити термін арешту Галицького ще на чотири місяці.
При затриманні у Галицького виявили валюту та золото на суму 7 млн доларів, накопичені під час його багаторічного керування Державною службою зайнятості.
Схема закупівель, яку розслідували журналісти видання «Наші гроші», мала чітку структуру. Перед кожною закупівлею виникала фірма-привид з щойно зареєстрованим копірайтом на якийсь продукт. Це створювало видимість монополії: куратори безробітних були змушені придбавати товари та послуги у конкретної компанії без конкурентної процедури «в одного учасника». Однак доцільність цих придбань викликала серйозні сумніви.
Після арешту Галицького виявилося, що всі ці закупівлі були абсолютно не потрібні українським безробітним. 20 січня Держцентр скасував тендери на придбання таких товарів і послуг:
ТОВ «Електронне світло» мало поставити 76 «мотиваційних терміналів розвитку зацікавленості до професійного самовизначення» (по суті — звичайних сенсорних екранів з інтернет-підключенням) на суму 2,43 млн гривень.
ТОВ «Контур Плюс» планувало впровадити «інноваційну систему професійно-технічної освіти для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних засобами передових інформаційно-комунікаційних технологій» за 3,19 млн гривень.
ТОВ «Інтерсітіком» мало надати дозвіл на користування комп'ютерною програмою «Система моніторингу та управління мережевою інфраструктурою ESCON» для 45 робочих місць на суму 1,08 млн гривень.
ПП «НВЦ «Артефакт» отримував два контракти: на дозвіл користування програмою «Автоматизована система дистанційного профдіагностичного тестування «Оптант Плюс» на 40 робочих місць (72 тис гривень) та на програму «Автоматизоване робоче місце профконсультанта» для 43 робочих місць (0,51 млн гривень).
Усі ці закупівлі були оголошені в середині листопада відповідно до чинного законодавства. Держцентр опублікував обґрунтування з описом приватних патентів і посиланнями на їхню необхідність. Однак затримання Галицького та виявлення його активів змінили ситуацію.
Після двомісячної паузи, коли процедури закупівлі мали завершитися укладанням контрактів, 20 січня Держцентр скасував тендери з лаконічним поясненням: «Відсутня подальша потреба у закупівлі».
Це формулювання журналісти розцінили як явку з повинною. Вони закликали слідчих з'ясувати справжніх власників компаній, які володіють патентами на ці «необхідні» для безробітних товари, та встановити їхні зв'язки з корупціонерами.
Журналісти також звернули увагу на більш широку картину. За їхніми даними, Держцентр закупляв патентовані товари та послуги на суму близько мільярда гривень. Цей перелік включає не лише програмне забезпечення та термінали, але й відеоконференцзв'язок, щоденники, новий офіс для Галицького та інші товари, доцільність яких викликає питання.
За словами журналістів, якщо Держцентру дійсно були потрібні програми та термінали, то чому він обирав патентовані рішення замість пошуку альтернатив? Це питання залишається без відповіді.