ПАТ «Донецькоблгаз» займає унікальне місце в українській газовій промисловості. На відміну від більшості галузевих підприємств, він не контролюється Дмитром Фірташом. Замість цього 38% акцій належить «Нафтогазу України», а близько 40% — Володимиру Шелудченку та його дружині Олені.
Шелудченко мав короткий період керування «Нафтогазом» у 2006 році. За чутками, його призначення відбулося завдяки протекції Андрія Клюєва. Зв'язок між ними простежується й у тому, що тендерні рахунки «Донецькоблгазу» зберігаються в «Актив-банку» братів Клюєвих. На початку 2007 року Шелудченко залишив посаду в державній компанії, нібито через неможливість привести свою команду.
У той же період «Нафтогаз» очолив Євген Бакулін, чия кар'єра тісно пов'язана з Юрієм Бойком. За даними видання «Ділова столиця», вони познайомилися наприкінці 1990-х років на державному ОАО «Лисичанськнафтоорганічний синтез», де Бойко керував підприємством, а Бакулін працював головним інженером. Після того як у 2000 році компанію придбала російська ТНК Віктора Вексельберга, Бойко перейшов до ГП «Укрвзривпром», а Бакулін, за офіційною версією, залишився без роботи.
Однак за інформацією джерел, саме з того часу їхні ділові стосунки укріпилися. На початку 2000-х років Бакулін став основним засновником ООО «Лисичанськнафтоорганічний синтез», розташованого на території Лисичанського НПЗ. Компанія забезпечувала нафтовою сировиною Рубіжанський трубний завод, який виробляв поліетиленові газові труби. Управління заводом здійснював Торговий дім «Євротрубпласт», директором якого був Ігор Стрілець.
Коли Бойко займав посаду голови «Нафтогазу України» у 2003–2005 роках, він у 2004 році призначив Стрільця заступником начальника департаменту економіки та цінової політики НАК. Того ж року Бойко сприяв призначенню Бакуліна генеральним директором ДК «Укргаздобиця». На початку 2005 року Бакулін повернувся до нафтогазового бізнесу, очоливши рубіжанське дочірнє підприємство «Євротрубпласт-Україна».
Карієрний зліт Бакуліна припав на березень 2007 року, коли Кабінет Міністрів за ініціативою Бойка, який тоді керував Мінтопенергетики, призначив його головою «Нафтогазу України». Таким чином, «Євротрубпласт», Стрілець, Бакулін і Бойко утворили тісну мережу ділових зв'язків.
Тендер на трубопровідну продукцію
31 січня «Донецькоблгаз» уклав угоду з ТОВ «ТД «Євротрубпласт» на придбання 1116 погонних кілометрів пластикових труб за 596,23 млн гривень. Порівняння прайс-листа «Євротрубпласту» з конкурсною документацією донецького облгазу показує, що замовник скопіював свої вимоги з комерційної пропозиції приватної фірми. Усі позиції за асортиментом збігаються.
На основі цих даних редакція розрахувала заводську ціну труб — 559,48 млн гривень. Різниця з тендерною ціною становить 36,75 млн гривень. Хоча це може здатися незначною сумою, вона еквівалентна вартості нової лікарні або мінімальної пенсії для 50 тисяч українців. Ці гроші могли б профінансувати 367 500 виборчих бюлетенів по сто гривень кожен — достатньо для підвищення результату партії на 1 відсоток на парламентських виборах або перемоги в кількох мажоритарних округах.
Тендер був організований так, щоб мінімізувати конкуренцію. Єдиним конкурентом переможця виявилося ТОВ «Пластик груп» з Києва зі статутним капіталом 23,7 тисячі гривень. Засновником цієї компанії нині є Юлія Кирисюк. Однак директор «Євротрубпласту» Ігор Стрілець був пов'язаний із цією фірмою — він вийшов зі складу засновників лише у 2011 році, вже після того як компанія «героїчно» перемогла на тендері.
Цінові пропозиції двох «конкурентів» різнилися лише на 0,3%, що свідчить про координацію між ними.
Швейцарські власники
Пошуки справжніх бенефіціарів цієї схеми привели до Швейцарії. Рубіжанський завод має стратегічного інвестора з Росії — групу «Поліпластик» Мирона Гориловського. Однак 38% акцій «Євротрубпласту» належить швейцарській компанії «Стронгфільд маркетинг ейджі» (президент ради директорів — Urs Meisterhans, член ради — Herta Osterle).
Ця компанія влаштована так, щоб приховати справжніх власників. Статутний капітал у розмірі 100 тисяч швейцарських франків поділено на сто акцій на пред'явника. Це означає, що власником є той, хто пред'явить акції, а зберігатися вони можуть у будь-якого сейфі — у «Нафтогазі», у Міненергетики чи де завгодно.
Зв'язок між структурами очевидний: «Нафтогаз» Бакуліна володіє 38% акцій «Донецькоблгазу» Шелудченка, а ті, у свою чергу, купують трубопровідну продукцію у компанії, частково контрольованої швейцарськими офшорами.
Газовий контракт
Рік раніше «Донецькоблгаз» придбав у того ж «Євротрубпласту» трубопровідної продукції на 140 млн гривень. Незабаром з'явився ще один тендер.
30 січня «Донецькоблгаз» уклав угоду з київським ТОВ «Газ-Трейд-Ойл» на постачання у 2012 році 210 млн кубометрів газу для подальшої реалізації промисловим споживачам. Вартість угоди склала 886,79 млн гривень, що відповідає ціні 4210,8 гривні за тисячу кубометрів, або $526 за тисячу кубометрів.
Ця ціна на $33 вища за газ, який нещодавно придбав Одеський припортовий завод безпосередньо у «Нафтогазу». Замість конкурентного тендеру закупівля була проведена за процедурою закупівлі в одного учасника.
В обґрунтуванні закупівлі зазначено, що «Донецькоблгаз» та «Газ-Трейд-Ойл» уклали договір ще в листопаді 2011 року на купівлю-продаж природного газу виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам до грудня 2013 року. Це дозволило обґрунтувати закупівлю без конкуренції.
Однак поки що відомо лише про угоду, за якою «Донецькоблгаз» купує газ у «Газ-Трейд-Ойл». Симетричної угоди про продаж газу якимось промисловим споживачам поки що немає. Можливо, вона з'явиться пізніше.
Статутний капітал «Газ-Трейд-Ойл» становить 40 тисяч гривень і поділено між Ярославом Ворощуком із села Нижнів Івано-Франківської області та Анатолієм Міфтаховим із Житомира. Їхня частка у вартості тендерної угоди становить чотири тисячних відсотка.
Повернення до питання корупції
Валерій Хорошковський, якого часто називають активним помічником впливового угрупування, коли обіймав посаду міністра фінансів, дав інтерв'ю, у якому заявив: «По своїй попередній роботі знаю не один десяток тендерів, які були абсолютно корупційними, але при цьому проведені відповідно до норм закону». Можливо, цей список поповнився ще кількома епізодами на півтора мільярда гривень.