Міжнародні спортивні турніри обіцяють країнам-господарям економічний розквіт, але історія показує зовсім іншу картину. Португалія, яка приймала Євро-2004, витратила 1,1 млрд євро на будівництво та реконструкцію десяти стадіонів, більшість з яких стали фінансовим тягарем для держави.
У Коімбрі збудували стадіон вартістю 40 млн євро для двох незначних матчів турніру. Щорічне обслуговування цієї арени коштує до 10 млн євро. Місцева команда розглядає можливість знесення стадіону, щоб звести менший об'єкт і скоротити витрати на утримання. Однак споруда й досі залишається багатомільйонним обтяженням для міського бюджету.
Лейрія постраждала ще більше. Судові пристави заарештували новозведений стадіон через те, що місцева влада не сплачувала державній казні борг за володіння спортивним об'єктом. Сума заборгованості становила 4 млн євро. Разом з витратами на утримання стадіону загальний борг міста перевищив 20 млн євро.
Греція, яка організовувала Олімпіаду-2004, витратила понад 10 млрд євро на спортивну інфраструктуру. Після завершення Ігор об'єкти залишились невикористаними й продовжують щорічно вимагати десятки мільйонів євро на утримання.
Чемпіонат світу-2010 у ПАР дав країні короткочасний економічний підйом на 0,5% від ВВП. Однак уже наступного року показники повернулись до дофутбольного рівня, а потім почались збитки. Шість величезних стадіонів стоять без використання, але щорічна охорона та утримання кожного коштує до 10 млн доларів США. Без цих інвестицій споруди швидко стануть базами для місцевих злочинних угруповань.
Японія та Південна Корея, які спільно проводили Чемпіонат світу-2002, розраховували на зростання доходів на 14–28 млрд доларів США. Натомість реальний обсяг ВВП виявився нижчим, ніж у 2001 році. Японія зіткнулась з проблемою дорогого утримання стадіонів. Наприклад, у Йокогамі щорічні витрати становили до 7 млн доларів США. Після цунамі 2011 року футбольні проблеми втратили актуальність на фоні масштабних руйнувань.
Канада досі розплачується за Олімпіаду-1988. Протягом 24 років канадці сплачують спеціальний податок при купівлі цигарок.
Міжнародні спортивні організації – МОК, ФІФА та УЄФА – залучають країни обіцянками економічного зростання, розвитку спортивної індустрії та покращення міжнародного іміджу. Однак основний прибуток ці організації отримують безпосередньо під час турніру через продаж телевізійних прав, рекламні та маркетингові доходи. Вся інфраструктура залишається проблемою країн-господарів уже на наступний рік.
Україна перед Євро-2012 обрала стратегію, яка відрізняється від досвіду попередників. На відміну від Португалії та Греції, українська влада не розпочала масштабне будівництво готелів у Харкові та Донецьку, як того вимагала УЄФА. Замість цього планується розміщення іноземних вболівальників у Києві з подальшими чартерними перельотами в дні матчів, оплачених за рахунок державного бюджету. Такий підхід виявляється дешевшим, ніж зведення десятків готелів, які потім стояли б закинутими.
Львів залишається єдиним українським містом, якому загрожує стадіон-привид з фінансовим якорем. У Донецьку стадіон належить Ахметову. У Харкові – Ярославському та місцевій владі. Київська «Борис-Арена» матиме успіх завдяки наявності «Динамо» та можливості проведення великих концертів у центрі столиці. Львівський стадіон розташований за межами міста й не матиме постійного попиту.
Львів також постраждає від утримання нового аеропорту. Невідомо, чи знадобляться місту такі просторі термінали та відповідна кількість обслуговуючого персоналу після завершення турніру.
Аналогічна ситуація складається з аеропортом «Бориспіль», очолюваним близьким родичем Бориса Колеснікова. Там зведено новий великий термінал і готуються ще один величезний, а також окремий термінал для ДУСі. Водночас частину рейсів уже перехопив аеропорт «Жуляни» Юри Єнакіївського. Залишається невясним, скільки пасажирів буде користуватися «Бориспілем» для беззбиткової роботи аеропорту.
Реконструкція стадіону «Олімпійський» у Києві демонструє проблеми з управлінням проектом. Міністерство спорту під керівництвом Юрія Павленко, сина персонального банщика Віктора Ющенка та чоловіка доньки заступника голови ДУСі, спочатку відхилило всі варіанти нового будівництва. Нове будівництво завжди дешевше за реконструкцію, однак остання дозволяє освоїти набагато більше коштів.
Представники міністерства Павленко виключили дешевих тайванців з відкритого тендеру на реконструкцію через технічні причини в конкурсній документації. Потім відкритий тендер скасували й перевели його в «закупівлю в одного учасника». Уряд Тимошенко конвертував цю закупівлю в збільшення кошторису «Олімпійського» в півтора рази. Згодом «регіональний» уряд Азарова під впливом Бориса Колеснікова роздув кошторис ще в два рази.
Кошторис підготовки до чемпіонатів зростав у рази у всіх країнах, які останніми роками проводили крупні спортивні змагання. Корупція в світі залишається звичайним явищем – десь вона менша, а десь більша. Однак у України рівень корупції перевищує прийнятні межі.
У червні 2012 року в Києві готують квартири для здачі європейцям за завищеними цінами – по кілька сотень євро за добу. Ресторани й кафе в центрі столиці планують підняти ціни майже в два рази, щоб вийти на рівень європейських цін. Для пересічних українців такі ціни будуть недоступні, але цей період триватиме лише місяць.
Однак очікування на масовий наплив іноземних туристів малоймовірні. За даними журналістів, 13 з 16 збірних житимуть у Польщі, там же таборитимуться й їхні вболівальники. Тому багатьох бізнесменів, які розраховують на прибуток від завищених цін, очікуватиме розчарування.
Науковці довели відсутність позитивного довгострокового ефекту від проведення міжнародних футбольних турнірів. Існує «ефект натовпу», коли корінне населення тікає з місць проживання, побоюючись заїжджих фанатів і перенасичення людьми звичних територій. Є й «ефект лінивця», який змушує місцевих жителів витрачати більше коштів під час футбольного турніру, а після його завершення радикально скорочувати видатки на розваги.
На житло та ресторани, які після Євро не повернуть ціни на дофутбольний рівень, згідно зі світовими тенденціями чекає розорення. Але лише таким болісним шляхом українці зможуть отримати цивілізаційний урок та пігулку від жадібності.