Розслідування «Наших грошей» про вишку Бойка розпочало ланцюг подій, який привів до конфлікту між громадськими організаціями, органами прокуратури та Торгово-промисловою палатою Криму. Центр протидії корупції, створений групою активістів за 700 гривень, звернув увагу на закупівлю масла кримським санаторієм у Євпаторії за 74 гривні за кілограм — суму, яка суттєво перевищувала ціни в інших регіонах, де держпідприємства купували продукт за 50–54 гривні.
Народна депутатка Леся Оробець направила запит до прокуратури АРК. Відповідь підписав в.о. прокурора О. Угрюмов, який підтвердив, що тендер проведено правильно, а ціни адекватні. На підтримку цього висновку він посилався на довідку Торгово-промислової палати Криму та місцевого відділу статистики. За розрахунками цих органів, комерсанти продавали масло в збиток, оскільки середня ціна в Євпаторії складала 75,8 гривні за кілограм.
Однак перевірка даних державного НДІ «Украгропромпродуктивності», який здійснює моніторинг цін на продукти в Україні, показала іншу картину. На офіційному сайті інституту, де вказані конкретні магазини роздрібної торгівлі в Євпаторії, мінімальна ціна масла становила 40 гривень, максимальна — 60 гривень за кілограм. Ці дані суттєво відрізнялись від цифр, наведених у довідці Палати.
Торгово-промислова палата Криму, яка раніше фігурувала в матеріалі «Вишки для Бойко» через надання «Чорноморнафтогазу» довідки про вартість бурової установки на світових ринках від 355 до 410 мільйонів доларів, знову опинилась у центрі уваги. Тоді Юрій Бойко назвав реальну вартість установки 250 мільйонів доларів.
Збіг обставин указує на те, що Палата надала органам прокуратури недостовірну інформацію про ціни на масло в Євпаторії. В.о. прокурора Угрюмов, не перевіривши надані йому факти, підтримав висновок про адекватність тендеру. Це створює питання щодо можливої службової недбалості або, у витонченій мові закону, введення в оману органів правопорядку.
Експерти вказують на низку обставин, які мали бути враховані під час аналізу тендеру. По-перше, у торгах на постачання можуть брати участь не лише євпаторійські фірми, тому довідка про місцеві ціни не має визначального значення. По-друге, якщо масло закуповується на цілий рік наперед, його ціна влітку зазвичай знижується, а не зростає. По-третє, якщо на тендер надходять пропозиції з невиправдано високими цінами, замовник може встановити верхню планку і дочекатись більш конкурентних пропозицій або самостійно пошукати постачальників.
Залишається невизначеним, хто саме постраждає від цієї ситуації — прокурор чи громадські активісти разом з районними статистиками. Історичний досвід свідчить, що відповідальність рідко падає на вищих посадовців.