Дослідження харківських науковців розкрило логіку, яка стоїть за тендерними угодами на закупівлю природного газу за цінами, які в кілька разів перевищують офіційні прогнози уряду.
Протягом 2012 року редакція «Наших Грошей» регулярно публікувала дані про державні закупівлі газу за цінами від $780 до $870 за тисячу кубометрів. Ці суми вражали своєю величиною: вони були більш ніж удвічі вищими за $413 за тисячу кубометрів, яку уряд Миколи Азарова закладав у бюджет-2012 як прогнозну вартість російського газу для України.
Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» став одним із рекордсменів цих закупівель, коли його контракт розраховувався на $856 за тисячу кубометрів. Установа надала офіційний коментар щодо опублікованої інформації, який пояснив причини таких цифр.
За словами конкурсного комітету ННЦ ХФТІ, редакція розраховувала ціну простим діленням суми договору на запланований обсяг газу. Однак цей розрахунок не враховував кілька важливих обставин. По-перше, обсяг закупівлі визначався затвердженим кошторисом установи, тому вона не могла закупити більше газу, ніж передбачено. По-друге, договір укладався з розрахунку на постачання газу протягом усього 2012 року, а не на одноразову закупівлю.
Найголовніше пояснення криється в третій причині: очікувана вартість договору розраховувалася з урахуванням можливого зростання ціни на газ протягом року. За даними ННЦ ХФТІ, у 2011 році кумулятивний ріст ціни на газ для бюджетних установ склав 51%, при цьому держава не передбачила жодної компенсації цього зростання. Таким чином, бюджетні установи, спираючись на досвід попередніх років, готувалися до можливого різкого підвищення тарифів.
Цей страх виявився не безпідставним. У одному з донецьких сіл бюджетна установа готувалася до ціни на рівні $875 за тисячу кубометрів. Водночас редакція відзначила, що понад 99,6% тендерних угод на газ проходили з нормальними цінами.
У своїх обґрунтуваннях закупівель деякі установи посилалися на постанову Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 49, яка передбачала компенсацію НАК «Нафтогаз України» різниці між цінами закупівлі імпортованого газу та його реалізації суб'єктам господарювання для виробництва теплової енергії. Однак ця компенсація не завжди надходила вчасно.
На практиці щомісячні розрахунки за договором проводилися виключно за фактично спожитий газ за тарифами, встановленими НКРЕ. Якщо протягом року сума платежів виявлялася меншою за запланований обсяг, у договір вносилися зміни щодо зменшення суми. Однак редакція припускала, що такі зміни та додаткові угоди не завжди оприлюднювалися чиновниками, які мали звітувати про тендерні угоди.
Конкурсний комітет ННЦ ХФТІ також зазначив, що до 1 жовтня 2011 року договори на закупівлю енергоносіїв та комунальних послуг були звільнені від проведення конкурсних процедур. Згідно із законом України від 8 липня 2011 року № 3681-VI, закупівля енергоносіїв почала здійснюватися за процедурою закупівлі у одного учасника. На думку комітету, в умовах монополії постачальників енергоносіїв це лише призвело до додаткових паперів та затримки розрахунків бюджетних споживачів.
Редакція погодилася з цією оцінкою, але нагадала, що проблеми з прийняттям закону створила сама правляча більшість у Верховній Раді, яка більше цікавилася виведенням 250 мільярдів гривень з-під тендерних процедур, ніж спрощенням роботи державних службовців.
Однак залишилося невирішене питання: облгази Дмитра Фірташа в аналогічних угодах про придбання газу у «Нафтогазу» вказували такі обсяги та вартість, які при розрахунку давали $138 за тисячу кубометрів, а потім перепродавали газ освітянам уже по $712 за тисячу кубометрів. Редакція запитувала, чи мав Фірташ іншу прогнозну ціну на газ або спеціальну гуртову знижку від «Нафтогазу». Останній рік «Нафтогаз» щомісячно розміщував облігації внутрішньої державної позики на мільярдні суми через кілька уповноважених банків, щоб зібрати гроші для розрахунків з «Газпромом». Основна причина – облгази не розраховувалися з «Нафтогазом» за спожитий газ. Редакція закликала керівництво держави пояснити ці газові аномалії.