Держрезерв України функціонує як закрита система, де розпил бюджетних коштів відбувається незалежно від політичних змін. Справжня таємниця цього відомства криється не в місцях зберігання стратегічних запасів, а в механізмах, через які державні гроші безперервно витікають у приватні кишені.
На початку березня цього року державне агентство уклало угоди на придбання замороженої яловичини та дизпалива за цінами, які суттєво перевищували ринкові. Яловичину в півтушах закупили за 39,6 тис грн./т, тоді як ринкова вартість такого товару становить 28–30 тис грн./т. Дизпаливо придбали за 12,4 тис грн./т при гуртовій ціні 10,5 тис грн./т. Таким чином, переплата склала 20–30 відсотків від ринкової вартості.
Яловичину поставила ТОВ «Імоті стар», паливо – ТОВ «ВКП «СКБ». Перша компанія вже мала досвід роботи з Держрезервом: минулого року вона продала йому дизпалива на 118 млн грн. зі значною переплатою. Засновник «Імоті стар» змінився: замість Галини Федоренко його місце займає Олег Чиж, невідома в публічному просторі особа. Водночас на ринку держзакупівель він відомий як постачальник дизпалива для «Укрзалізниці» на суму 338 млн грн.
Другим учасником тендеру по яловичині було ПАТ «Ритм», головним акціонером якого за даними SMIDA є група «Укрлендфармінг» Олега Бахматюка. Компанія запропонувала м'ясо за 39,65 тис грн./т – всього на 5 копійок на кілограм дорожче за переможця торгів. Така мінімальна різниця в цінах двох учасників викликає питання щодо можливої змови.
У випадку з дизпаливом ситуація ще більш прозора. ТОВ «ВКП «СКБ» контролюється донеччанином Андрієм Барсуком, помічником народного депутата від Партії регіонів Вадима Столара. Цей нардеп є партнером забудовника Вагіфа Алієва, який будує офісні центри, що згодом опиняються у власності Дмитра Фірташа. Голова Держрезерву Олексій Лелюк також походить з Партії регіонів.
Схема розпилу державних коштів у Держрезерві працює за простим принципом. Для проведення відкритих торгів необхідні щонайменше два учасники. Один виставляє завищену ціну, другий – на кілька копійок дешевше. Замовник торгів обирає дешевшу пропозицію в повній відповідності до закону, але обидві ціни залишаються далеко вище ринкових. Довести змову без залучення правоохоронців неможливо, тому журналісти апелюють до публічності.
Проблема не обмежується закупівлями. За даними розслідування «Економічної правди», при продажу товарів зі скарбниці Держрезерв надає знижки в такому ж розмірі, як при закупівлі. Покупці отримують товар на 20–40 відсотків дешевше від ринкової ціни. Лише за три літніх місяці 2011 року на операціях «купи-продай» контрагенти Держрезерву отримали близько 100 млн грн. на різниці з ринковими цінами.
Історія махінацій з резервом налічує багато епізодів. У 2009 році Держрезерв заплатив невказаній фірмі 20 млн грн. за згущене молоко, але отримав замість нього «продукт молочно-рослинний» у кількості на мільйон банок менше. Податківці розкрили цю справу лише днями. Ще більш дошкульною може бути операція, коли товари просто замінюють бирки на складах, або коли на складі взагалі нічого не лежить, але за документами товар постійно продається й купується.
Після падіння режиму Тимошенко ревізори КРУ оцінили махінації з яловичиною, дизпаливом, цукром і газом у 2008–2010 роках у 2 млрд грн. СБУ заарештувала екс-заступника голови Держрезерву Віталія Нікітина за цими підозрами. Однак жоден з 17 керівників, які очолювали скарбницю за 21 рік її існування, не отримав реального тюремного покарання. Михайло Поживанов змушений був рятуватися закордонним притулком в Австрії.
Олексій Лелюк, призначений головою 28 грудня 2010 року, претендує на роль довгожителя в цьому кріслі. За 14 місяців його керування він уже перевищив середній строк перебування на посаді. Він також проскочив грудень – місяць, коли призначались чотири з шести останніх голів Держрезерву. Це дозволяє припустити, що цикл розпилу державних мільярдів продовжуватиметься.