Біля станції метро «Театральна» стоїть скандальна новобудова, яка мала стати музеєм історії Києва. Її історія — це історія обіцянок, які не виконувалися, і грошей, які витрачалися без розумного обґрунтування.
З обіцянок до реальності
Два роки тому голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов пообіцяв розібратися з будівлею на вулиці Б. Хмельницького, 7. Киян турбувало, що конструкція загрожує метро. Генеральна прокуратура підтримала їхні побоювання — рік тому апеляційний суд визнав забудову незаконною. Однак у владі знайшли «унікальне рішення»: замість знесення будівлі вирішили прийняти її в подарунок.
Дарувальниками виступили Вагіф Алієв та Вадим Столар. Алієв — російський громадянин з пропискою в Москві на вулиці Строітєлєй, відомий забудовник, причетний до зведення бізнес-центрів на Бесарабці та «Паруса», які згодом перейшли у власність Дмитра Фірташа. Столар — народний депутат від Партії регіонів. За словами Попова, обидва вкладали в будівництво власні кошти.
Головний архітектор столиці Сергій Целовальник заявив, що інвестори вже витратили на проект 63 мільйони доларів. Сам Попов назвав вартість подарунку 80 мільйонами гривень, але згодом уточнив, що місто оплатило 10 мільйонів гривень за різні роботи, а ще 5 мільйонів потрібно знайти для відкриття музею до Дня Києва в травні.
Числа, які не збігаються
Редакція «Наші Гроші» вивчила документи і виявила суттєві розбіжності. Рішення Київської ради від 1 грудня 2011 року № 762/6998 про прийняття недобудови в подарунок зазначає вартість у 47,37 мільйона гривень — майже вдвічі менше, ніж казав Попов, і в 15 разів дешевше від оцінки Целовальника.
Навіть ця сума викликає питання. За поточною вартістю будівництва соціального житла в Києві — близько тисячі доларів за квадратний метр — 47 мільйонів гривень вистачило б на півтори сотні квартир площею по 40 квадратних метрів. Це означає будівлю років на п'ятнадцять-двадцять поверхів. Однак на фото видно недобудову без вікон та дверей.
Добудову фінансує бюджет
Розпорядження КМДА від 12 січня 2012 року № 43 передбачало фінансування з місцевого та державного бюджетів. Урядова постанова від 18 січня 2012 року № 40 про використання субвенції держбюджету виділила на музей 15 мільйонів гривень — суму, яка могла складати згадані Поповим 10 та 5 мільйонів.
Однак кошторис виявився неточним. Обґрунтування закупівлі послуг з добудови, яке готували комунальне підприємство «Спецжитлофонд» та приватне споживче товариство «Інбуд», визначило вартість робіт у 32,71 мільйона гривень — вдвічі дорожче від поповського прогнозу. Це означає, що уряду доведеться додатково виділити майже 18 мільйонів гривень з державного бюджету, розпорядником якого є Міністерство фінансів.
Джерело редакції в Київраді припускає, що підвищення ціни мотивоване бажанням чиновників розпиляти бюджетні кошти. Привід — терміново завершити будівлю до Євро-2012, що в уряді викликає рефлекс видати скільки просять без відкритих торгів.
Питання до підрядника
Добудову доручають споживчому товариству «Інбуд» зі статутним капіталом 10 тисяч гривень. Основний співзасновник та директор — Микола Палієнко, власник заводу алюмініївих конструкцій у Броварах. Репутація фірми нормальна: вона брала участь у будівництві площі Незалежності та залізничного вокзалу в Києві.
Однак в інтернеті з'явилася чутка про те, що підрозділ «Інбуду» під назвою «Рембаза» нібито був тією фірмою, яка минулої осені звела скандальний паркан довкола парламенту. Того самого паркану, власників якого за півроку ніхто не знайшов. Лише днями представники Печерської райдержадміністрації виявили «необліковану споруду біля Верховної Ради» і визначили «доцільним залишити за існуючою дислокацією та підтримувати в належному технічному стані» цю огорожу. Чутки про будівельників паркану можуть бути лише плітками, але історія з музеєм — це факт.
Музей без музею
Музей історії Києва створили в 1978 році. Спочатку він розташовувався в Інституті археології та будинку Петра І на Подолі. У 1982 році з нагоди 1500-річчя Києва переїхав до Кловського палацу на Липках. У 2003 році уряд Віктора Януковича викинув музей з палацу, передавши його зали Верховному суду України, який провів ремонт за 300 мільйонів гривень.
Музею пообіцяли новий будинок навпроти верхнього виходу з метро «Хрещатик» на вулиці Інститутській, 3. У 2007 році під час другого уряду Януковича наполовину готову будівлю віддали приватній фірмі для продовження будівництва. За кілька місяців вирішили знести її і будувати торгово-розважальний центр. Міська влада під проводом Попова через суд забрала землю, і тепер там лише закинутий котлован.
Експонати музею засунули в Український дім. Чотири роки столиця залишалася без музею історії — унікальна ситуація для міста такого рівня.
Плани, які не вмістяться
Відкриття заплановано на 1530-річчя Києва 26–27 травня. Попов називає музей візитівкою столиці. На першому поверсі розмістяться адміністративні приміщення, сувенірні крамниці, гардероб та багатофункціональна зала для конференцій. На другому — історичні експозиції, на третьому — змінні виставки про побут, звичаї, вірування та культуру киян у різні періоди. На мансарді планують розміщувати привізні колекції. Також пропонують створити науковий центр з підготовки музейних працівників.
Однак в.о. директора музею Сергій Кролевець повідомив, що експозиція банально не поміститься на нових площах. Колекція налічує 240 тисяч експонатів основного фонду та 30 тисяч додаткового. У нову будівлю зможе переїхати близько 10 тисяч експонатів — менше 5% колекції. Навіть обласні центри виділяють своїй історії більшу площу.