Державне «Укргазвидобування» уклало три угоди на постачання електроніки загальною вартістю 89,42 мільйона гривень. Одна з цих угод — на суму 25,3 мільйона гривень — дісталась ПАТ «Інвестбудсервіс», компанії, яка за кілька тижнів до цього опинилась у центрі скандалу з китайськими трубами вартістю 157 мільйонів гривень.
Передісторія конфлікту розпочалась у 2010 році, коли «Інвестбудсервіс» виграв тендер на поставку труб для дочірньої компанії «Нафтогазу України». Замість прямої поставки компанія залучила посередників. Гроші переводились ланцюжком: спочатку одній фірмі, потім іншій, і лише потім мали прибути труби з Китаю. Два посередники збанкрутили, і 157 мільйонів гривень розчинились у банківській таємниці.
У лютому слідчі розпочали розслідування. 7 лютого Шевченківський суд столиці дозволив розкрити банківську таємницю по всім трьом ланкам ланцюжка. Це означало, що державна компанія мала бути в курсі проблем з надійністю свого постачальника.
Однак 13 лютого — всього за шість днів після судового рішення — «Укргазвидобування» проводить розкриття пропозицій по новому тендеру на постачання апаратури для автоматичного регулювання та керування. Серед трьох заявок виявилась пропозиція від того самого ПАТ «Інвестбудсервіс» вартістю 25,3 мільйона гривень. За кваліфікаційними вимогами заявку компанії, яка опинилась у центрі розслідування, мала бути відхилена. Замість цього комісія відхилила пропозицію НПП «Укргазгеоавтоматика» вартістю 8,6 мільйона гривень — у три рази дешевшу. Причиною відхилення стали формальні недоліки: неправильна нумерація сторінок, оформлення платіжного доручення та опис техніки.
З юридичної точки зору «Інвестбудсервіс» мав право брати участь у торгах. Банкрутство торкнулось його посередників, а не самої компанії. Судове рішення щодо покарання винних у справі з трубами ще не було винесено — були лише попередні слідчі дії. Проте з практичної точки зору державна компанія повернулась до постачальника, з яким щойно мала негативний досвід.
У березні розгорнулась медійна кампанія. На початку місяця Forbes-Україна повідомив, що Юрій Іванющенко — народний депутат від Партії регіонів, чиї бізнес-інтереси пов'язані з цими контрактами, — нібито покинув Україну разом зі своїм партнером Іваном Аврамовим. За інформацією помічника Іванющенка, бізнес-пара могла повернутись у березні. 12 березня прес-служба Іванющенка спростувала дані про від'їзд. А вже 13 березня «Укргазвидобування» уклало три угоди на постачання електроніки.
Поза контрактом з «Інвестбудсервіс» державна компанія підписала угоди з ТОВ «Д енд К груп» на суму 23,70 мільйона гривень та ПАТ «СКТБ Комплекс» на суму 40,44 мільйона гривень. Усі три електронні підряди були розіграні між чотирма фірмами. Четвертою учасницею виступила ЗАТ «Ламітек-Укрізоліт», яка пропонувала продукцію на 0,01% дорожче за мінімальну ціну, забезпечуючи наявність двох мінімально необхідних учасників відкритих торгів.
Усі чотири компанії — «Інвестбудсервіс», «Д енд К груп», «СКТБ Комплекс» та «Ламітек-Укрізоліт» — пов'язані між собою через спільних акціонерів, співзасновників та керівників. Серед них фігурує Сергій Дядечко, який у різний час мав відношення до цих структур. Дядечко став відомий всій Україні як бізнесмен, якого обстріляли впритул із автоматів, але він не отримав жодних поранень. Після цього він нібито евакуював себе та сім'ю за кордон.
Раніше Дядечко називали провідником між приватним «Родовід-банком» та Іванющенком. По «Родовід-банку» ведеться кримінальна справа, у якій вже є один труп — свідок нібито самостійно викинувся з вікна. Це дає підстави припускати, що інсценований напад на Дядечка міг бути спробою зачистити ланки між розкраданням коштів банку та списком підозрюваних у слідства.
У офіційному виданні Міністерства економічного розвитку «Вісник державних закупівель» 13 березня були опубліковані оголошення про укладені угоди на загальну суму 89,42 мільйона гривень. Це сталось у той же день, коли прес-служба Іванющенка спростувала інформацію про його від'їзд з України.