Два паралельні історії про державні закупівлі розкривають різні підходи до тендерного законодавства в Україні. Одна закінчилась блокуванням платежу, друга — безконкурсним контрактом з приватною компанією.
Проект служби екстреного виклику
На початку квітня Міністерство надзвичайних ситуацій уклало угоду з американською компанією «Х'юлетт-Пакард» на постачання обладнання для запуску системи «112» у містах, що приймали Євро-2012. Система мала стати українським аналогом американської служби спасіння «911», дозволяючи громадянам одним номером викликати поліцію, пожежників, медиків або інші служби рятування.
Міністр МНС Віктор Балога описав цю операцію як взірцеву в інтерв'ю «Дзеркалу тижня». Контракт передбачав витрати майже 370 мільйонів гривень. Однак після оприлюднення тендерних подробиць з'ясувалось, що українська фірма пропонувала аналогічне обладнання на 130 мільйонів гривень дешевше.
Державне казначейство заблокувало закупівлю. Голова тендерного комітету МНС Олег Ціцак пояснив це тим, що після підписання угоди з американцями виявилось: казначейству потрібна низка документів для проведення платежу, яких у міністерстві не було. Це пояснення видається дивним для відомства, яке щорічно проводить десятки тендерів, включаючи екстрені закупівлі ліків для гемофіліків у фірми, пов'язаної з прем'єр-міністром Миколою Азаровим.
За словами журналістів, блокування платежу може свідчити про те, що вище керівництво держави не було належно поінформоване про різницю в 130 мільйонів гривень. Це лише припущення, однак наступна історія дає підстави для таких запитань.
Безконкурсний контракт залізниці
Паралельно з проблемами МНС розгорталась інша історія. «Укрзалізниця» скасувала плани з розвитку WiMAX-мережі (швидкість передачі даних до 40 Мбіт/сек) і вирішила впровадити Widox (до 38 Мбіт/сек). Оператором став ТОВ «Ведекон», обраний без будь-якого конкурсу.
Офіційне пояснення: приватна компанія веде будівництво системи за свої кошти, тому державна залізниця могла не проводити тендер. Однак після запуску системи пасажири будуть платити приватному оператору за інтернет. За логікою тендерного законодавства, державна компанія мала обрати оператора на конкурсній основі, щоб забезпечити громадянам кращу якість та нижчу ціну.
Залізничники також не пояснили, чому змінили саму технологію організації мережі на гіршу від запланованої рік раніше.
Власницька структура «Ведекону»
Дослідження структури власності «Ведекону» розкриває складну схему. Історично фірму контролювали менеджери Володимира Костеріна, підприємця, відомого як колишній власник ліквідованого «Транс-банку» та екс-голова Партії зелених. Костерін був пов'язаний з телеканалом «Тоніс».
Після зміни влади в Україні телеканал перейшов до рук бізнес-угрупування Олександра Януковича. Саме до нових власників «Тонісу» веде ланцюжок з «Ведекону».
Наприкінці 2011 року засновником телекомунікаційної компанії стало щойностворене ТОВ «Арбор-Віта». Основним власником цієї фірми є Ігор Гаррійович Пейсахович. Минулого року він поступився своєю часткою в фірмі «РБ-інвест» на користь панамського офшору «СВТ менеджмент с.а.» та ТОВ «Імперіал Сі» (власником якого є кіпрський офшор «Стейтбург комплекс лімітід»). Саме ці фірми отримали контроль над акціонерами «Тонісу».
Зв'язок з групою Януковича не викликав спростувань. Також є фактом актуалізація потягу до інтернету у молодшого сина Януковича — Віктора.
Однак у засновниках «Ведекону» є ще одна проблема. Одночасно з появою «Арбор-віти» (отримала 19% статутного капіталу) ще 25% статутного капіталу було зареєстровано на сам «Ведекон». Справжній власник чверті фірми заховався за вивіскою самої компанії. Контролюючі органи зазвичай змушують протягом кількох місяців засвітити справжнього власника, однак залишається питання, чи вистачить сили у вітчизняних правоохоронців розкрити структуру власності фірми, якій довіряє вся «Укрзалізниця».