Державна енергогенеруюча компанія Центренерго протягом липня 2019 — квітня 2020 року закупила близько 1,5 млн тонн вугілля у чотирьох українських посередників. За даними Єдиного веб-порталу використання публічних коштів та розслідування журналістів Bihus.Info, ці фірми — «Синтез Ойл», «Нафта форс», «Рекорд Сістем» і «Азонекс» — редакція вважає пов'язаними з олігархом Ігорем Коломойським. Походження більшості поставленого палива було російським, хоча в Україні наявні власні запаси необхідних марок вугілля.
Корпоративні зв'язки з олігархом
Державна податкова служба внесла кіпрських акціонерів «Синтез Ойл» до переліку структур, підконтрольних Коломойському. Машина цієї компанії супроводжувала Володимира Зеленського під час його президентської кампанії, коли олігарх разом з партнерами входив до його групи підтримки.
Засновником «Нафта Форс» є менеджер паливної групи «Авіас», яка пов'язана з Коломойським. «Рекорд Сістем» і «Азонекс» мають численні перетини з його бізнесами. При імпорті вугілля всі чотири фірми використовували однакових митних декларантів, а їхні російські постачальники частково збігалися. До літа 2019 року жодна з цих компаній не займалася вугіллям.
Зміна керівництва як поворотна точка
Поворотним моментом стала зміна менеджменту на Центренерго. З червня 2019 року компанію очолював Володимир Потапенко, призначений за часів президентства Володимира Зеленського і прем'єрства Володимира Гройсмана. Фондом держмайна, який володіє 78% акцій Центренерго, керував Віталій Трубаров. Саме після цього фірми з орбіти Коломойського почали активно імпортувати вугілля і перепродавати його державній компанії. Коломойський назвав нове керівництво «зрозумілим».
Російські джерела палива
Bihus.Info проаналізували постачальників цих чотирьох посередників. Серед них виявилися реальні власники вугільних кар'єрів Російської Федерації: Іскандер Махмудов (№16 у рейтингу Forbes.ru), Андрій Бокарев (№56), Костянтин Струков (№50), Михайло Федяєв (№177), Володимир Гридин (№181). До постачальників входив також вугільний бізнесмен Руслан Ростовцев. Американське видання Forbes писало, що Ростовцев займається реекспортом вугілля з Донбасу і ймовірно отримував подяку від так званого МЗС ДНР за допомогу з покращенням їхнього іміджу за кордоном.
Серед постачальників також фігурував Сергій Кучерявенко, якого редакція описує як загадкового підприємця, який може бути номінальним власником в інтересах представників «Газпрому» чи Держдуми. Білоруський олігарх Микола Воробей, якого вважають товаришем кума Путіна Віктора Медведчука, взяв під контроль транзит російського вугілля. Крім того, до постачальників входили кілька фірм-ноунеймів, які нічого не добувають, до промислових груп не входять і перепродають вугілля незрозумілого походження. Деякі з них раніше фігурували у журналістських розслідуваннях про поставки палива з так званих ЛНР-ДНР.
Повний перелік російських постачальників включав: ООО «ГОФ Прокопьевская», АО «Разрез Степановский», ООО «Краснобродский Южный», ООО «Инвест-Углесбыт», АО ХК «СДС-Уголь», ООО «Промугольсервис», ООО «Сибэнергоуголь», ООО «Талдинская Трейдинговая Компания», ООО «СПК Красногорский», ООО «Техшахтопром», ООО «ИНТЕРСЕРВИС», ООО «НовобитИнвест», ООО «СОРТИРОВОЧНО-ПОГРУЗОЧНЫЙ КОМПЛЕКС», ООО «РОСТУГЛЕМЕТ», ООО «Инвестиционная транспортная компания», ООО «Карбон Уголь», ООО «ЛэндРесурс».
Удар по українській вугільній промисловості
Масований імпорт російського вугілля спричинив кризу в українській вугільній галузі. Центренерго скоротило закупівлі у державних шахт, палива накопичувалося на складах, а шахтарі не отримували зарплат. У лютому 2020 року Олександр Абрамов, голова Незалежної профспілки гірників у Мирнограді, розповідав про ситуацію на шахті «Капітальна» («ДП «Мирноградвугілля»): «Центренерго, куди ми відвантажуєм, 120% вугілля на складах заповнені. А заповнено чиїм вугіллям? Кожен місяць через Беларусь з Росії йде 500 тис тон вугілля різних марок». Він пояснював, що працівники шахти протестують і відмовляються підійматися на поверхню через невиплати.
Співробітник ДП «Мирноградвугілля» підтвердив редакції, що така ситуація мала місце, і пояснив причину: «Тому що великими потоками йшла марка Г з Росії». Центренерго намагалося скоротити імпорт з країни-агресора, переводячи енергоблоки з дефіцитного антрациту на розповсюджене українське газове вугілля. Однак фірми з орбіти Коломойського газове вугілля, якого в Україні вистачає, все одно імпортували з Росії.
Маржа на мільйони гривень
Для оцінки можливого заробітку посередників редакція навела конкретний приклад. 7 грудня 2019 року на митниці оформили дві закупівлі вугілля марки Т російської компанії «Сибэнергоуголь». Трипільська ТЕС і «Синтез Ойл» купили паливо за однаковою ціною — 1957 гривень за тонну. Однак у вугілля, придбаного ТЕС напряму, ця ціна була кінцевою. «Синтез Ойл» у грудні 2019 перепродавала вугілля марки Т на Центренерго за 2200 гривень за тонну без ПДВ, отримуючи маржу в 243 гривні на тонні. На обсягах, які посередники скуповували в Російській Федерації і перепродавали державній компанії, така маржа становила сотні мільйонів гривень. За припущення редакції, якщо маржа становила хоча б 200 гривень, сукупний заробіток наближався до 300 мільйонів гривень.
Зміни у керівництві
Після призначення Олексія Гончарука прем'єром та Дмитра Сенниченка керівником Фонду держмайна розпочалася зміна керівництва Центренерго. Процес кілька місяців блокувався у судах. 29 травня 2020 року Фонду держмайна вдалося призначити в.о. генерального директора Олександра Корчинського. Він запевнив, що наразі Центренерго використовує вугілля лише державних шахт.