Ігор Іващенко, призначений заступником Міністра охорони здоров'я з питань європейської інтеграції, не розкрив у своїй офіційній біографії на сайті МОЗ значну частину своєї професійної діяльності в період роботи попередніх керівництв міністерства. Про це повідомляє журналістське розслідування Лесі Іванової для програми «Наші гроші з Денисом Бігусом».
Згідно з офіційною біографією Іващенка, до 2014 року він займався винятково навчанням: у 2011–2014 роках був аспірантом Київського політехнічного інституту. Однак у цій біографії відсутня інформація про його роботу у 2013 році позаштатним помічником Романа Богачева, заступника Міністра охорони здоров'я Раїси Богатирьової та голови тендерного комітету МОЗ.
Про цей період розповів Володимир Курпіта, експерт з питань громадського здоров'я, який у 2012–2014 роках входив до кількох робочих груп МОЗ щодо протидії ВІЛ/СНІД. За його словами, наприкінці 2012 – на початку 2013 року Богачев створив у міністерстві групу з близько десяти помічників, які займалися налагодженням закупівельного процесу. Іващенко був серед них. Курпіта зазначив, що Богачев працював доцентом у політехнічному інституті й залучив до команди своїх студентів, які мали знання в менеджменті та системному аналізі.
Члени цієї групи «щодня перебували в МОЗ, як на постійній роботі», хоча більшість, включно з Іващенком, офіційно на роботу в міністерство не оформлювалися. Попри це, їхня діяльність залишила помітний слід у міністерстві. Ольга Стефанишина, нині народна депутатка, а на той час виконавчий директор БФ «Пацієнти України», згадує цих помічників у кабінеті Дмитра Підтуркіна, радника Богатирьової, який також займався закупівлями. За її словами, це були «технічні люди», які мали доступ до важливої інформації та виконували роль аналітиків у команді.
Оцінюючи результати роботи групи, експерти розходяться. Курпіта визнав позитивні аспекти систематизації закупівельного процесу, але висловив занепокоєння щодо наслідків: «Можна системні зміни готувати для того, щоб була прозора і зрозуміла процедура, а можна це робити на користь когось». Він припустив, що у 2014 році виявилося, що діяльність команди відбувалася на користь певних осіб, які отримували «відкати» від фармацевтичних компаній.
Стефанишина висловила більш критичну оцінку, стверджуючи, що команда Богачова не просто систематизувала закупівлі, а «поставила на професійні рейки» корупцію в них. На підтвердження вона навела приклади системних переплат на закупівлях ліків, масштаб яких став очевидним після Майдану, коли закупівлі передали міжнародним організаціям на кшталт ПРООН. За її словами, найбільш корумпованою виявилася онкологія. Вона зазначила, що препарат для лікування крові коштував у 67 разів дешевше завдяки міжнародним організаціям, ніж раніше. Препарат від туберкульозу у 2013 році МОЗ купував за $6,36, тоді як міжнародні організації платили $1,94 – різниця становила 3,5 рази.
У коментарі програмі Іващенко підтвердив, що справді був помічником Богачева і займався в МОЗ кількома сферами, включно з онкологією та туберкульозом. Він уточнив, що його робота охоплювала не лише закупівлі, але й розробку програм із протидії туберкульозу та ВІЛ/СНІД. Щодо відсутності цього періоду в біографії, Іващенко пояснив, що був помічником позаштатно, тому не вказав цю роботу. Він запевнив, що намагався вказати решту місць офіційного працевлаштування, включно з комерційними структурами.
Однак у біографії Іващенка відсутня інформація про його офіційну роботу у приватній фірмі «Консорціум Менеджмент Консалтинг Груп» у 2011–2012 роках та 2014–2016 роках. Директором цієї компанії до 2012 року був особисто Богачев. До переліку співзасновників у обидва вказані періоди входили компанії, якими керували Підтуркін та родичка Богачева.