Служба автомобільних доріг Львівської області розпоряджається мільярдами гривень, але коло компаній, які отримують підряди, залишається вузьким. Розслідування журналістки Мар'яни Сич в рамках проєкту «Лабораторія Викриттів 2.0» від Bihus.Info виявило закономірність: турецька компанія «Онур» та одеська «Автомагістраль-Південь» домінують на торгах, тоді як інші претенденти часто не допускаються до участі.
Олег Береза, депутат Львівської міської ради та нинішній очільник обласної САД, очолює структуру, яка розпоряджається значними бюджетними ресурсами. Цього року на дорожне будівництво у Львівській області виділено близько 3 мільярдів гривень. За словами керівника «Укравтодору» Олександра Кубракова, регіон планує ввести в експлуатацію майже 250 кілометрів доріг.
Найбільший проєкт – траса Львів-Пустомити-Меденичі довжиною 47,5 кілометра, яка з'єднує Львів з курортами Трускавцем та Східницею. Будівництво тривало кілька років, і загалом держбюджету витрачено понад мільярд гривень. Хоча роботи велися за різних адміністрацій, шлях вписали у програму президента Володимира Зеленського. Кубраков пояснив, що в межах 700 мільйонів гривень було профінансовано саме цю дорогу після того, як Зеленський став президентом.
На Львівщині у програму «Велике будівництво» включили 16 дорожних об'єктів. Однак аналіз торгів показує, що переважна більшість контрактів розподіляється між двома компаніями. «Онур» натендерила на підрядах САД на понад 6,5 мільярдів гривень, «Автомагістраль-Південь» – більше 5,5 мільярдів. Турецька компанія навіть отримала рекомендацію від самого президента Зеленського на участь у тендерах.
При розгляді конкретних торгів виявляються закономірності, які викликають питання. На будівництво дороги Східниця-Пісочна подали заявки чотири компанії, але обласна служба доріг не допустила двох з них. Об'єкт розіграли «Онур» та «Автомагістраль-Південь» з різницею в 2 гривні на користь одеської компанії.
Цінова політика турецького підрядника демонструє значні коливання. У червні 2021 року «Онур» пропонував щебінь по 884,43 гривні за метр кубічний, у липні – вже по 1029,88 гривні. Натомість «Автомагістраль» у серпні запропонувала щебінь тієї ж фракції по 850,77 гривні. Аналогічна ситуація спостерігається з бітумною емульсією: у липні турецька компанія запропонувала її по 13361,77 гривні за тонну, а двома тижнями раніше – по 10402,88 гривні. У серпні одеська компанія пропонує ту ж емульсію по 9399,56 гривні.
Піщано-щебенева суміш у червні коштувала у «Онура» 955,88 гривні за тонну, у липні – 1226,19 гривні. «Автомагістраль» продає її по 1006,05 гривні, тоді як на ринку Львівщини вартість утримується на рівні 913,84 гривні за тонну. Хоча різниця у 100-300 гривень на тону здається незначною, при великих обсягах будівництва вона перетворюється на мільйони гривень.
Додатковий прибуток від завищених цін залишається у споріднених структурах. Різниця за асфальтобетонні суміші у «Онура» осідає в компанії «Онур Тааххут». «Автомагістраль» купує матеріали у своєї «землячки» – «Шляховик-97». Економія від трьох великих тендерів цього року становить лише 3-6%, тоді як у 2017-2019 роках, коли до торгів допускалися треті гравці, економія досягала 8-13%.
На запитання про завищені кошториси Олег Береза відповідає, що всі закупівлі проводяться на платформі «Прозорро» в межах чинного законодавства. Щодо вимог до учасників торгів, він пояснює, що вони спрямовані на відсіювання «тендерних тролів» – компаній, які подають заявки, знаючи, що не можуть виконати роботи. Керівник САД наголошує на необхідності забезпечити якісний результат при використанні виділених державою коштів.
Олександр Кубраков зі свого боку стверджує, що вимоги до учасників торгів однакові по всій країні і не виписуються під конкретні компанії. За його словами, раніше в тендерну документацію вписувалися специфічні машини та технології, але це змінилося.
Компанії, які не отримали допуск до торгів, оскаржували рішення в Антимонопольному комітеті, скаржачись на обмежену конкуренцію та дискримінаційні вимоги. Однак там їхні скарги відкидали.
Особисте життя керівника САД також привертає увагу. На початку серпня донька Олега Берези Ірина публікувала в Instagram фотографії з відпочинку в турецькому п'ятизірковому готелі «Delphin BE Grand» неподалік Анталії. На світлинах видно членів сім'ї на фоні морських та гірських пейзажів, біля басейнів та пляжу. За розрахунками журналістів, проживання п'яти осіб у готелі протягом тижня обійшлося близько 184 тисяч гривень.
На запитання про джерела коштів на такий відпочинок Береза відповідає, що його дружина – бізнес-вумен, а сам він був підприємцем і має можливість дозволити собі дорогий спосіб життя. Він наголошує, що все декларює.
Однак у його декларації виявляються пропуски. На землі в селі Солонці, яку йому подарували чотири роки тому, розташований двоповерховий маєток з терасою та господарською будівлею, але в декларації будинок не зазначений. Береза пояснює, що будівля ще не введена в експлуатацію, оскільки її будував його батько 20 років тому як незавершене будівництво. Після смерті батька мати подарувала йому ділянку з проханням завершити роботи на пам'ять про батька. Він обіцяє зареєструвати будинок і подати його в декларацію після завершення робіт.
Водночас у змінах до декларацій Берези вказані інші придбання: квартира та паркомісце у житловому комплексі на Сихові у Львові вартістю майже два мільйони гривень, які нині будуються. Для пересування керівник САД використовує два службових автомобілі, пояснюючи, що це дозволяє йому їхати прямо з дому в облдержадміністрацію, де проводяться будівельні роботи.
Олег Береза нині йде на місцеві вибори від президентської партії «Слуга народу». Його діяльність на посаді очільника САД демонструє, як державні мільярди розподіляються серед обраних підрядників з високими цінами, тоді як конкуренція на торгах залишається обмеженою.